Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Методика виконання 5 страница
|
|
Студенти повинні знати, що скотарство у тваринництві України традиційно посідало провідне місце. Воно забезпечує населення цінними продуктами харчування – молоком, яловичиною та телятиною. Для великої рогатої худоби характерне використання більш дешевих грубих та соковитих кормів порівняно із зерновими для свинарства та птахівництва. Історично ця галузь була особливо ефективною у зоні Полісся, де значну частку у структурі кормової площі займають сіножаті та пасовища – найбільш дешевий корм для худоби.
Розрізняють наступні системи ведення скотарства:
У молочному та молочно-м’ясному скотарстві – стійлову, стійлово-вигульну, стійлово-лагерно-пасовищну, стійлово-пасовищну.
У м’ясо-молочному і м’ясному скотарстві – стійлово-пасовищну і стійлову.
За способами утримання худоби виділяють: прив’язну, безприв’язну і боксову системи. Кожна з них розрізняється системою ведення скотарства, технологією виробництва, рівнем інтенсивності, системою кормовиробництва та годування тварин, формами організації праці тощо. Вибирається система ведення та утримання скотарства в залежності від конкретних умов, в яких знаходиться підприємство.
В Україні майже 98 % м’яса великої рогатої худоби отримують як супутній продукт при виробництві молока, і такий вид виробництва вважається у нас галуззю м’ясного скотарства. М’ясна продукція скотарства у більшості випадків формується виключно шляхом використання молочно-м’ясних порід. Чисте породне м’ясне скотарство у 15 разів менш енергомістке, порівняно з молочним, при цьому навантаження тварин на одного працюючого може бути 100–150 голів (у молочному скотарстві – 25–30 голів).
Основні тенденції розвитку галузі скотарства прослідковуються у статистичному щорічнику України. Слід звернути увагу, що за останні роки у провідній галузі тваринництва значно зменшилось поголів’я худоби, при цьому суттєво змінені акценти з виробництва продукції скотарства у суспільному секторі переважно до фермерських та господарств населення. Так, у 2008 році порівняно з 1990 роком поголів’я великої рогатої худоби у сільськогосподарських підприємствах зменшилось на 92 %, в т. ч. корів – на 90 %. В той же час у господарствах населення поголів’я великої рогатої худоби зменшилось на 5 %, в т. ч. корів збільшилось на 2 %. При цьому 66 % усього поголів’я худоби країни зосереджене не в сільськогосподарських підприємствах, а у фермерських господарствах та господарствах населення.
Важливо прокоментувати баланси м’яса великої рогатої худоби та молока. Загальна пропозиція цих видів продукції складається:
· із запасів на початок періоду;
· виробництва;
· імпорту.
Складові загального попиту наступні:
· на корми худобі та птиці;
· продовольче споживання населення;
· втрати;
· експорт;
· запаси на кінець року.
Специфічні особливості ринку яловичини зумовлені багатоукладністю у сфері його виробництва, тривалим терміном і сезонністю останнього, наявністю замінників, переплетінням економічного процесу відтворення з природним, нестабільністю цінової ситуації за місяцями та періодами року.
Ситуація на цьому ринку формується під впливом більш загальних тенденційна ринках землі, матеріально-технічних засобів виробництва, м’ясних виробів. Сприятливі чинники, які впливають на кон’юнктуру ринку яловичини, полягають у тому, що м’ясне, скотарство, порівняно з молочним, менш енерго- та капіталомістке.
Основна негативна тенденція на ринку яловичини полягає у повальномускороченні поголів’я великої рогатої худоби в агропідприємствах, зниженні продуктивності заготівельних кондицій, збільшенні питомої ваги господарств населення у відгодівлі більш ніж на 90 %. До цього переліку слід додати зміни у структурі поголів’я, а саме збільшення частки корів у структурі стада. Це має негативний вплив на відгодівлю великої рогатої худоби, оскільки висока частка корів, впливаючи на виробничий профіль господарства, переорієнтовує його на виробництво молока.
Сировинна частина ринку формується господарствами населення та агроформуваннями. Різке погіршення кон’юнктури спричинило крах останніх, в той час як господарства населення, обмеживши споживання ресурсів і використовуючи ручний спосіб виконання усіх технологічних операцій, легше пристосовуються до нових економічних умов.
Значне місце щодо регулювання ринку яловичини, впливу на його роботу традиційно належить ціні. В Україні використовується диференціація заготівельної ціни залежно від вгодованості, напряму продуктивності, віку худоби. Заготівельна ціна впливає на ефективність ведення відгодівлі, а роздрібна – на обсяг кінцевого споживання. За останні роки споживання м’ясопродукції в Україні становить лише половину фізіологічно обґрунтованої норми.
Одним із важливих аспектів цього питання є визначення особливостей ведення галузі скотарства в несприятливих екологічних умовах, наприклад зона радіаційного забруднення, територія якої є традиційною для цієї галузі.
Ступінь забрудненості продукції тваринництва шкідливими речовинами в цілому і радіаційними елементами зокрема залежить від складу раціону і способу утримання тварин. Найбільші рівні забруднення радіонуклідами спостерігаються за екстенсивного типу годівлі, коли використовують корми з природних сіножатей та пасовищ. Для зниження рівня радіаційного забруднення необхідно впроваджувати:
· інтенсивну систему землеробства;
· стійлове утримання худоби з організацією раціональної кормової бази і змінами у складі раціону;
· спеціальні заходи, які зменшують перехід радіонуклідів у кінцеву тваринницьку продукцію;
· збалансування раціону годівлі ВРХза мінеральними речовинами.
Наприклад, дефіцит кальцію у раціоні тварин викликає підвищений рівень накопичення стронцію-90 в молоці та яйцях. Тому для продуктивних корів та птиці необхідний повноцінний та збагачений кальцієм раціон. За умови переважного забруднення цезієм раціон годівлі повинен бути збалансованим за калієм.
При відгодівлі ВРХ необхідно враховувати, що концентрація цезію-137 у м’язовій тканині у 4 рази, а стронцію – у 1, 5 раза нижча, порівняно з молоком. Для отримання екологічно чистої яловичини рекомендується:
· на заключній стадії відгодівлі використовувати максимально чисті корми, тобто раціони годівлі з допустимими рівнями вмісту цезію. Тварин, які мають вміст цезію-137 у м ’ язовій тканині не більше 4∙ Е 
Ки/кг ставлять на заключну стадію відгодівлі.
· Слід також пам’ятати, що радіаційний цезій концентрується в основному у м’язовій тканині, а стронцій-90 – у кістковій.
· Застосування у землеробстві спеціальних агрохімічних технологій може привести до зміни складу необхідних тваринам макро- і мікроелементів. Тому у зоні радіаційного забруднення рекомендуються повноцінні або збагачені мікроелементами раціони годівлі.
· Важливо також врахувати, що перехід цезію-137 із раціону в молоко чи м’ясо залежить від продуктивності тварин. Чим вища продуктивність, тим менша концентрація у тваринницькій продукції радіонуклідів. Вченими встановлено, що перехід цезію- 137 із раціону в молоко приблизно на 1 % визначається вмістом радіонуклідів у добовому раціоні.
А найбільший вплив на вміст радіонуклідів у продукції скотарства мають: спосіб утримання тварин та стан природних сіножатей і пасовищ.
Продовжуючи вивчення теми, необхідно розглянути відповідність продукції скотарства євростандартам та шляхи зростання ефективності галузі.
Можна зазначити, що сучасний рівень виробництва тваринницької продукції зокрема і сільськогосподарської в цілому в Україні не відповідає високому рівню вимог євростандартів. Особливо складне становище з якістю молока. Необхідно звернути увагу слухачів, що обов’язковою умовою виходу України з сільськогосподарською продукцією на зовнішні ринки є її сертифікація, тобто приведення у відповідність до міжнародних стандартів якості.
До шляхів підвищення ефективності скотарства належать наступні:
§ використання високопродуктивних порід тварин;
§ створення кормової бази відповідно до типу тварин та напрямку використання;
§ удосконалення структури стада з врахуванням сучасних технологій виробництва продукції, пристосування тварин до механізмів;
§ створення та впровадження м’ясних порід;
§ удосконалення систем утримання, догляду та годівлі тварин;
§ впровадження енерго-, ресурсо- та екологозберігаючих технологій виробництва молока та яловичини;
§ налагодження товароруху (на основі використання логістики);
§ використання вдалої цінової політики (застосування гнучких систем і умов оплати за поставлений товар залежно від платоспроможності споживача продукції);
§ орієнтацію у своїй роботі на вимоги кінцевого споживача;
§ ефективне використання внутріфірмового потенціалу самого підприємства (людей, капіталу, землі, підприємницького хисту);
§ обґрунтований розподіл праці.
Як відомо, частка господарств населення у структурі виробництва яловичини особливо велика. Важливим чинником підвищення ефективності відгодівлі великої рогатої худоби у даному типі господарств є їх об’єднання. Одним із таких об’єднань є м’ясозаготівельний кооператив із подальшим його перетворенням на м’ясопереробний. Таке утворення матиме на меті заготівлю худоби, її зберігання, передпродажну обробку, роздрібну або гуртову торгівлю тощо. Налагодження глибокої переробки яловичини збільшить ефективність роботи такого об’єднання.
Для покращання роботи на ринку агроформуванням важливо зосереджувати свою увагу на удосконаленні використання ресурсів. Господарствам, які планують займатись відгодівлею великої рогатої худоби, потрібно формувати стадо із дотриманням всіх вимог і рекомендацій щодо його відтворення і виробництва яловичини. Відтворення стада повинно відбуватись із дотриманням відповідних вимог щодо його обороту, технології відгодівлі.
Окремо слід зупинитись на інтеграції, яка на теперішній час набирає великої ваги. Це, у першу чергу, вертикальна інтеграція між агроформуваннями, переробником і торгівлею. Окрім сполучених технологічним процесом підприємств, до інтеграційних зв’язків слід широко залучати підприємства з інших галузей національного господарства, зокрема банківські установи. Налагодженню нормальної інвестиційної та кредитної ситуації у відгодівлі сприятиме створення в інфраструктурі ринку спеціалізованих фірм, що займатимуться аудитом сільськогосподарських підприємств, дослідженням становища підзаставних об’єктів, складанням бізнес-планів.
Велике значення для розвитку ринку яловичини має створення нормальних умов у сфері заготівлі великої рогатої худоби. Одним із варіантів поліпшення існуючого становища є створення в адміністративних центрах заготівельних пунктів, забезпечених своїм транспортом, забійним пунктом, холодильними установками, необхідною кількістю заготівельників, інформаційним забезпеченням щодо кон’юнктури ринку. Ці універсальні заготівельні пункти виконуватимуть ряд важливих функцій: регулювання ціни, інформативну (надання інформації виробнику про тенденції на ринку), постачальницьку (забезпечення агровиробника відповідними ресурсами), фінансово-правову (надання юридичної підтримки), навчальну (створення можливості підвищення обізнаності у веденні відгодівлі) тощо.
Одним із найпріоритетніших шляхів співробітництва є залучення іноземних інвестицій через створення спільних підприємств. Використання іноземних технологій у сфері переробки сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції на ринках країн СНД.
Пошук нових ринків є обов’язковим, оскільки попит на дану продукцію в Україні не здатен забезпечити зростання вітчизняного виробництва м’яса. Сприяти ж частковому збільшенню споживання можна через стимулювання попиту окремих малозабезпечених категорій населення, а також бюджетних установ, за допомогою податкових пільг підприємствам, що їх обслуговують. У майбутньому збільшення попиту на яловичину в Україні можливе за рахунок задоволення потреб сільського населення, яке у даний час значною мірою займається самозабезпеченням.
Схема розкриття наступного питання про ринок галузі свинарства аналогічна попередній. Слід зазначити, що свинина є одним із найпоширеніших та найпопулярніших видів м’яса в Україні, а сало взагалі визначено національним продуктом № 1. Можна стверджувати, що продукція галузі свинарства є не лише невід’ємним елементом української кухні, а й частиною нашої культури. Пріоритетність галузі визначається її важливими біологічно-господарськими особливостями. Це багатоплідність, скоростиглість, всеядність та економне використання кормів. Як виробника м’яса і жирів свиню недарма називають біологічним дивом природи. Спеціальними дослідженнями встановлено, що із загальної енергії корму, який споживають тварини різних видів, у харчові продукти для людини зі свининою її трансформується
20 відсотків, коров’ячим молоком – 15, курячими яйцями –
7, м’ясом птиці – 5, яловичиною та бараниною – 4 відсотки.
Свиня – єдина тварина, здатна забезпечити нашу потребу в жирах тваринного походження, а м’ясо можемо одержувати від великої рогатої худоби, птиці, овець, кролів та інших тварин. Лише свиня дає нам значну кількість сала при економній витраті кормів. Щоб виробити 1 кг вершкового масла, корова має одержати 25–26 кормових одиниць повноцінного корму. А свиня дає 1 кг сала з такою ж калорійністю при затраті 6–8 кормових одиниць. Сало вважається в народі живою їжею, в якій зберігаються всі біологічно-цінні властивості, " не покалічені" і " не вбиті" грубою переробкою.Саме цей продукт володіє біологічними властивостями виводити з організму людини радіонукліди.
Першочергове значення у тваринництві має відгодівля свиней у датчан, німців, чехів, угорців. Визнаним світовим гігантом у цій галузі є Китай. Світове виробництво і споживання свинини має стійку тенденцію до зростання, найбільші експортери її – Канада, США та Данія.
За оптимальних умов ведення галузі свиноматка здатна приводити 10–12 поросят за опорос, молодняк досягає 100 кг за 6–7 місяців при затраті на 1 кг приросту 4, 5–5, 5 кг корму. Від дорослої свиноматки можна щорічно отримувати більше 2 т м’яса, що не йде в порівняння ні з яким іншим видом сільськогосподарських тварин. Закономірно, що свиня споконвіку вважалася в Україні джерелом прибутку і майже ніколи не була збитковою у дбайливого господаря.
В Україні поголів’я свиней у сільськогосподарських підприємствах має чітку тенденцію до зменшення. Так, у
2008 році відносно 1990 в Україні воно зменшилось на 81 %, при цьому в господарствах населення – на 29 %. В цілому поголів’я свиней усіх категорій господарств України у 2008 році на 7 % менше рівня 1949 року.
Науковці та спеціалісти вважають: продуктивність свиней приблизно на 15–25 відсотків залежить від генотипу тварин та рівня селекційно-племінної роботи у стаді, на 10–15 відсотків – від умов утримання і на 65–70 відсотків – від наявності, якості кормів і технології їх згодовування. Тип та раціон годівлі, якість корму і спосіб згодовування впливають не лише на собівартість, а й на якість отриманої продукції.
У свинарстві (у тому числі домашньому) виділяють три типи годівлі:
· концентрований, за якого середній рівень концентрованих кормів у раціоні становить за поживністю 80–85 % (цей тип домінує в зернових регіонах та в господарствах, де такі продукти з різних причин є доступними щодо ціни);
· напівконцентрований, за якого середній рівень концентрованих кормів у раціоні становить за поживністю
50–75 % (це найпоширеніший тип годівлі);
· малоконцентрований, за якого середній рівень концентрованих кормів у раціоні становить за поживністю
40–45 % (така годівля поширена в господарствах із незначними доходами, особливо – пенсіонерів та сільської інтелігенції).
Національною програмою розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження України в 1999–2010 роках було передбачено виробництво свинини довести до 1, 2 млн т. Для цього, як мінімум, в усіх категоріях господарств необхідно мати 0, 6 млн основних і 0, 9 млн ремонтних маток, одержувати від кожної з них 14, 4 і 7 ділових поросят відповідно, вирощувати та відгодовувати їх до 110–115 кг на рівні 400–500 г середньодобових приростів. Це цілком реально і можливо. У перспективі за рахунок інтенсивного використання наявного поголів’я, зміцнення кормової бази і удосконалення технології виробництва можна передбачити подальше нарощування виробництва свинини до 1, 6–1, 8 млн т, що дасть змогу створити передумови для використання певної її частини для додаткового джерела валютних надходжень до бюджету країни.
Слід зазначити, що в умовах радіаційного забруднення при вирощуванні свиней широко застосовують раціони з перевагою концентратів, а також картоплі і коренеплодів. Завдяки цьому можна отримати свинину у 5–10 разів менше забруднену радіонуклідами, ніж м’ясо ВРХ та овець.
Єдиною рентабельною галуззю тваринництва останніми роками в Україні є птахівництво, яке забезпечує населення дієтичними висококалорійними продуктами харчування – м’ясом та яйцями; цінною сировиною легку та комбікормову промисловість, дає також побічну продукцію – пташиний послід. Ця галузь відзначається скороспілістю, високою плодючістю, інтенсивним ростом. Розвивається птахівництво шляхом створення великих промислових комплексів навколо великих міст. Тенденції у розвитку галузі можна прослідкувати за даними статистичного збірника України.
Економічну ефективність виробництва продукції птахівництва визначають за наступними показниками (рис. 21.2).
Рис. 21.2. Показники економічної ефективності
продукції птахівництва
Поряд із традиційними шляхами росту ефективності галузі птахівництва як галузі тваринництва, доцільно відокремити специфічні:
· поглиблення спеціалізації та концентрації галузі;
· переведення галузі на індустріальну основу;
· годівля птиці повноцінними комбікормами, виготовленими відповідно до вікових груп і напряму використання поголів’я та збалансування за поживними речовинами та мікроелементами;
· використання високопродуктивних яєчних та м’ясних порід курей;
· впровадження комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів на птахофермах та інші.
План семінарсько-практичного заняття
1. Значення та склад галузі тваринництва.
2. Сучасний рівень розвитку галузі та перспективи її розвитку.
3. Ринок галузі м’ясного скотарства: значення галузі, сучасний рівень розвитку, шляхи зростання ефективності.
4. Ринок молока.
5. Ринок м’яса свиней.
6. Ринок м’яса птиці.
7. Особливості ведення тваринництва в умовах поглиблення екологічної кризи.
8. 
Шляхи зростання еколого-економічної ефективності тваринництва.
Терміни і поняття
| Показники ефективності галузі тваринництва – | продуктивність 1 голови тварин (ц, кг, шт. яєць); затрати праці на 1 ц (люд.-год.); собівартість 1 ц (грн); ціна реалізації 1 ц (грн); прибуток на 1 ц продукції, 1 витрачену люд.-год., на 1 гол. тварин (грн), рівень рентабельності (%); затрати кормів на 1 ц продукції к. од. Окрім того, залежно від галузі, можуть додаватись і інші показники, наприклад, жирність молока, вихід телят на 1 корову тощо. |
Запитання до поглибленого вивчення теми
1. У чому полягає значення галузі тваринництва?
2. Чим ця галузь відрізняється від рослинництва?
3. Який рівень споживання молока та м’яса в Україні в середньому за рік на одну людину? Які тенденції намітились щодо цього показника?
4. Доведіть, що виробництво свинини має бути ефективною галуззю для України.
5. Яка галузь тваринництва традиційно посідала перше місце в Україні, які причини зниження її ефективності?
6. Вкажіть шляхи зростання ефективності скотарства в цілому, в т. ч. молочного скотарства.
7. Охарактеризуйте сучасний рівень розвитку свинарства.
8. Які шляхи зростання ефективності свинарства?
9. Дайте повну характеристику найбільш ефективній галузі тваринництва України на сучасному етапі розвитку.
10. Яку роль у розвитку тваринництва відіграє виробнича інфраструктура? Які її елементи необхідно розвивати в першу чергу?
11. Назвіть складові галузі тваринництва? Яку питому вагу вони мають?
12. Яка система ведення скотарства найбільш ефективна в зоні Полісся і чому?
13. Які особливості ведення м’ясного скотарства в радіаційно забрудненій зоні?
14. Які заходи необхідно проводити для зменшення надходження радіонуклідів у молоко?
15. Яка чи які галузі тваринництва доцільно розвивати у зоні радіаційного забруднення? Обґрунтуйте свою відповідь.
16. Яке нормативне навантаження тварин на одного працюючого у молочному та м’ясному скотарстві?
17. Обґрунтуйте, чи можуть бути основними виробниками тваринницької продукції господарства населення?
18. Який тип годівлі (екстенсивний чи інтенсивний) більш ефективний у несприятливих екологічних умовах, зокрема в зоні радіаційного забруднення, і чому?
19. Обґрунтуйте, чи залежить вміст шкідливих речовин у кінцевій тваринницькій продукції від продуктивності тварин?
20. Вкажіть заходи щодо наближення продукції тваринництва українських виробників до євростандартів.
21. Наведіть приклади впровадження ресурсо-, енерго-, екологозберігаючих технологій у тваринництві.
22. Яке значення для України має виробництво продукції свинарства в цілому, зокрема сала? Чи може ця галузь бути ефективною і за яких умов?
23. Вкажіть, що, на вашу думку, необхідно зробити, щоб відродити в Україні бджільництво?
24. Чи може бути ефективним в Україні вівчарство? Обґрунтуйте заходи щодо зростання ефективності цієї галузі.
25. Назвіть складові попиту і пропозиції на ринку продукції тваринництва.
26. Які перспективи, на вашу думку, має галузь тваринництва в Україні? Яка з галузей тваринництва може бути найбільш перспективною за умови вступу до СОТ?
Навчальні завдання
Завдання 21.1. Визначити тенденції у споживанні продукції галузі тваринництва населенням України відносно до раціональних і мінімальних норм харчування та у динаміці за 1990–2008 рр.
Вихідна інформація. Необхідні дані містяться у таблиці 21.1.
Методика виконання. Користуючись даними, наведеними у таблиці 21.1, визначити рівні споживання основних видів продукції тваринництва у 2008 р. відносно до раціональних і мінімальних норм та фактичного їх споживання діленням значень за 2008 р. на відповідні нормативні та фактичні значення та множенням на 100 %.
Таблиця 21.1
Споживання продукції тваринництва населенням України (на одну особу за рік, кг)
| Види продукції | Раціональні норми харчування | Мінімальні норми харчування | Фактичне споживання | 2008 р. у % до | |||||
| раціональних норм | мінімальних норм | рівня 1990 р. | |||||||
| 8=7: 2∙ ∙ 100 | 9=7: 3∙ ∙ 100 | 10=7:: 4∙ 100 | |||||||
| М’ясо і м’ясопродукти | |||||||||
| Молоко і молокопродукти | |||||||||
| Яйця, шт. | |||||||||
| Риба і рибопродукти | 17, 5 | 3, 6 | 8, 4 | 17, 5 |
Оцінка отриманих результатів. Визначені показники дозволять встановити тенденції щодо рівня споживання населенням України основних видів продукції тваринництва відносно до раціональних та мінімальних норм базисного
1990 року та у динаміці за 1995–2008 роки.
Завдання 21.2. За матеріалами річного бухгалтерського звіту конкретного підприємства визначити величину впливу поголів’я корів та їх продуктивності на валовий надій молока.
Вихідна інформація. Необхідні дані наведені у формі
13-АПК річного звіту аграрного підприємства: середньорічне поголів’я корів – код 010, графа 1; валове виробництво молока – код 230, графа 1.
Методика виконання. Доцільно скористатись даними за
2–3-х літній період і оформити їх у вигляді таблиці 21.2.
Відхилення за рахунок зміни поголів’я визначаємо відніманням від валового надою на початок періоду умовного його значення. Відхилення за рахунок зміни середньорічного надою визначаємо відніманням від валового надою на кінець періоду його умовного значення. При цьому знак мінус означає зменшення за досліджуваний період.
Далі доцільно встановити, яка питома вага кожного із факторів у зміні всього валового виробництва молока. Для визначення міри впливу поголів’я корів на валове виробництво молока необхідно:
· відхилення ВП за рахунок поголів’я поділити на відхилення “всього” та помножити на 100 % (9: 8 ∙ 100).
Для визначення міри впливу надою на валове виробництво молока необхідно:
· відхилення ВП за рахунок надою поділити на відхилення “всього” та помножити на 100 % (10: 8 ∙ 100).
Приклад аналогічних розрахунків наведений у
таблиці 21.2.1.
Таблиця 21.2
Вплив зміни поголів’я корів
та їх продуктивності на валовий надій молока
| Період (роки) | Поголів’я корів, гол. | Середньорічний надій молока від 1 корови, ц | Валовий надій молока, ц | Відхилення (+, -), ц | |||||||
| всього | в т. ч. за рахунок зміни: | ||||||||||
| поголів’я корів | середньорічного надою молока від 1 корови | ||||||||||
| на початок періоду | на кінець періоду | на початок періоду | на кінець періоду | на початок періоду | на кінець періоду | умовне значення | |||||
| 5=1∙ 3 | 6=2∙ 4 | 7=2∙ 3 | 8= =6-5 | 9=5-7 | 10= =6-7 | ||||||
| 2004–2005 | |||||||||||
| 2005–2006 | |||||||||||
| 2004–2006 |
Таблиця 21.2.1
Вплив змін поголів’я корів та їх продуктивності на валовий надій молока
| Період (роки) | Поголів’я корів, гол. | Середньорічний надій молока від 1 корови, ц | Валовий надій молока, ц | Відхилення (+, -), ц | ||||||
| всього | в т. ч. за рахунок зміни | |||||||||
| поголів’я корів | середньорічного надою молока від 1 корови | |||||||||
| на початок періоду | на кінець періоду | на початок періоду | на кінець періоду | на початок періоду | на кінець періоду | |||||
| 2003–2004 | 65, 8 | 37, 4 | 25, 7 | 11, 9 | 1691, 1 | 445, 1 | -1246 | -729, 9 | -516, 1 | |
| 2004–2005 | 37, 4 | 32, 8 | 11, 9 | 14, 8 | 445, 1 | 485, 4 | 40, 4 | -54, 7 | 95, 1 | |
| 2005–2006 | 32, 8 | 26, 0 | 14, 8 | 13, 0 | 485, 4 | 338, 0 | -147, 4 | -100, 6 | -46, 8 | |
| 2003–2006 | 65, 8 | 26, 0 | 25, 7 | 13, 0 | 1691, 1 | 338, 0 | -1353, 1 | -1023, 0 | -330, 1 |
Оцінка отриманих результатів. Проведені розрахунки дозволяють встановити, переважно за рахунок яких факторів досягнуто зміни у валовому виробництві молока, а також визначити міру впливу цих факторів. Так, у наведеному прикладі за період 2003–2006 років зменшення валового виробництва молока на 1353, 1 ц відбулося: на 75, 6 % за рахунок зменшення поголів’я корів і на 24, 4 % – в результаті зниження продуктивності корів.
|
|