Забезпечення прийому парашутистів на площадці приземлення

228. Навчально-тренувальні стрибки з парашутом з повітряного судна здійснюються на раніше підготовлені площадки, які забезпечують безпеку приземлення парашутистів. Площадки приземлення вибираються і готуються командиром повітрянодесантного з’єднання (військової частини) і узгоджуються з командуванням авіаційних з’єднань (військових частин), визначених для десантування (додаток, 21, 22).

Схема площадки приземлення наноситься на великомасштабну карту (М 1: 25000 або М 1: 50000).

Площадка приземлення повинна відповідати таким вимогам:

- не мати перешкод для приземлення парашутистів (стовпи, пеньки, валуни, ями, глибокі канави, великі купини, сільськогосподарські машини тощо);

- мати за межами її кордону (не менше 500 м) безпечну зону, вільну від будов, залізничних доріг, ліній електропередач, великих водоймищ (не менше 1000 м) та інших небезпечних для приземлення перешкод;

- мати під’їзні шляхи для автотранспорту.

В окремих випадках під час підготовки спеціальних розвідувальних підрозділів дозволяється проводити десантування на площадки, які мають перешкоди (крім ліній електропередач). До здійснення стрибків з парашутом на такі площадки допускаються підготовлені для цієї мети парашутисти з керованими парашутами.

229. Розміри площадок приземлення визначаються з урахуванням зони безпеки та еліпса розсіювання парашутистів, який залежить від швидкості польоту і строю повітряних суден, тривалості серії та висоти десантування. Якщо площадка приземлення має обмежені розміри десантування проводиться у декілька заходів повітряного судна.

Розміри площадки приземлення визначаються за формулою:

L = 6 ІВх + l;

В = 6 ІВх + 0, 3 l, де:

L - довжина площадки, м:

B - ширина площадки, м;

l - серія викидання, м;

ІВх - нормативне імовірне відхилення точки приземлення парашутистів для фактичних умов десантування (викидання).

Значення ІВх визначається в залежності від методу прицілювання:

а) візуально за знаками, які викладені на площадці:

ІВх = 250Н + 0, 1V;

б) за картами крупного масштабу:

ІВх = 120Н + 0, 3V;

в) за допомогою приводної радіостанції:

ІВх = 250Н + 0, 1V + 20Д, де:

H – висота розкриття основного купола парашута, км;

V – швидкість польоту у ході десантування (викидання), км/год.;

Д – відстань приводної радіостанції від центру площадки приземлення, км.

230. Розрахунки для проведення десантування на задану площадку приземлення проводяться керівником викиду, на якого покладена повна відповідальність за точність розрахунків і правильність позначення точок прицілювання сигнальними знаками або радіотехнічними засобами.

231. Для уточнення даних розрахунку перед початком десантування за рішенням керівника викиду може проводитись попереднє викидання одного або декількох парашутистів. Такі стрибки з парашутом називаються “пристрiлочними”. До “пристрiлочних” стрибків з парашутом допускаються найбільш досвідчені парашутисти, які можуть вміло приземлятися навіть у випадку попадання їх за межі площадки приземлення.

232. Для забезпечення прийому парашутистів у розпорядження чергового по площадці приземлення виділяється чергова команда, черговий лікар, необхідні засоби зв’язку, транспорт, контрольні прилади з вимірювання швидкості та напрямку вітру, черговий пост (пости) з рятувальними засобами, якщо поблизу площадки є водоймища або інші небезпечні перешкоди.

Чисельність чергової команди визначає командир з’єднання (військової частини) в залежності від розмірів площадки приземлення, бойового порядку повітряних суден під час десантування і кількості парашутистів, які десантуються.

233. Черговий по площадці приземлення з командою і всіма засобами забезпечення прийому парашутистів, а також черговий офіцер повітрянодесантної служби зобов’язані прибути на площадку приземлення не пізніше як за дві години до початку десантування, щоб завчасно підготувати площадку приземлення.

Підготовка площадки приземлення включає:

- огляд площадки, уточнення її меж та придатності до безпечного приземлення парашутистів, техніки та вантажів;

- розташування та позначення командного та медичного пунктів;

- визначення пункту збору парашутистів після приземлення і місць розміщення автотранспорту;

- викладення знаку, що показує напрямок вітру;

- розставлення особового складу чергової команди, виставлення рятувальних та спостережних постів на водойми і небезпечні перешкоди.

234. Огляд площадки приземлення проводиться особовим складом команди під керівництвом чергового по площадці приземлення. Виявлені на площадці приземлення сторонні предмети повинні бути прибрані до початку здійснення стрибків. Про результати огляду площадки та її придатності до приземлення парашутистів черговий по площадці приземлення доповідає керівникові стрибків з парашутом.

У ході підготовки до проведення нічних стрибків з парашутом огляд площадки приземлення проводиться вдень.

235. Командний пункт чергового по площадці приземлення розташовується, як правило, у центрі площадки приземлення.

Пункт медичної допомоги розташовується у центрі або в місці, звідки видно всю площадку приземлення. Вдень він позначається білим прапором з червоним хрестом, вночі – трьома червоними ліхтарями.

Пункт збору парашутистів призначається біля межі площадки приземлення і позначається червоним прапором вдень і зеленими ліхтарями вночі.

Під час десантування на тактичних навчаннях пункти збору визначаються особливими вказівками керівника навчань. У нічний час збір парашутистів після приземлення може здійснюватись за допомогою радіотехнічних та інших засобів.

Автотранспорт, який призначений для перевезення особового складу та парашутів, санітарні та інші автомобілі розташовуються за межами площадки приземлення. Рух автомобілів по площадці приземлення у ході десантування та зниження парашутистів, техніки та вантажів ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ!

У центрі площадки приземлення викладається знак у вигляді стріли, який вказує напрямок вітру біля землі і служить для орієнтування парашутистів у повітрі під час зниження. Влітку стріла викладається з полотнищ білого кольору, взимку (на снігу) оранжевого кольору. Під час проведення стрибків з парашутом вночі напрямок вітру позначається світловою стрілою.

Межі площадки приземлення вночі позначаються світловими сигналами білого кольору.

Під час десантування на тактичних навчаннях напрямок вітру на площадці приземлення не позначається.

236. Під час проведення навчально-тренувальних стрибків з парашутом із повітряних суден площадка приземлення ділиться на окремі сектори. На кожен сектор призначається помічник чергового по площадці приземлення із числа сержантського складу з необхідними засобами зв’язку, сигнальними засобами наземними сигнальними патронами (далі – НСП) різного кольору для подання відповідних сигналів черговому по площадці приземлення та ліхтариками зі світофільтрами зеленого та червоного кольору.

Особовий склад чергової команди розставляється по всій площадці приземлення з таким розрахунком, щоб у разі потреби надавати негайну допомогу парашутистам, які приземлились у будь-якому секторі площадки.

У ході десантування та приземлення парашутистів особовий склад чергової команди зобов’язаний:

- уважно спостерігати за парашутистами, які знижуються, та реєструвати випадки ненормальної роботи повітрянодесантної техніки, а також випадки порушення парашутистами правил здійснення стрибків з парашутом;

- подавати голосом необхідні команди парашутистам для того, щоб вони прийняли правильне положення для приземлення;

- у випадку посилення вітру надавати допомогу парашутистам у гасінні купола парашуту;

- доповідати черговому лікарю про випадки травм, отриманих парашутистами у повітрі і під час приземлення;

- за вказівкою чергового по площадці приземлення проводити збір повітрянодесантної техніки та майна.

237. При наявності поблизу площадки приземлення водоймищ або небезпечних перешкод, черговий по площадці приземлення за вказівкою керівника стрибків з парашутом виставляє рятувальні або спостережні пости. Рятувальні пости з плавальними засобами (катери, човни) виставляють на водоймах до 1, 5 км від межі площадки приземлення. Спостережні пости виставляються біля найбільш небезпечних для приземлення перешкод (ліній електропередач, промислові будови та ін.), які знаходяться до 1, 5 км від межі площадки приземлення.

238. Черговий по площадці приземлення, його помічники по секторах, а також черговий офіцер повітрянодесантної служби повинні мати електромегафони для подання необхідних команд парашутистам, які знижуються. Крім того, черговий офіцер повітрянодесантної служби забезпечується оптичним приладом (типу ТЗК чи біноклем) для ведення спостереження за розкриттям парашутів і діями парашутистів у повітрі.