Становлення наукової зоопсихології: описовий період

У 2-й половині 19 століття почав відокремлюватися зоопсихологічний напрямок в природних науках. У 1963 році з’явилася книга Альфреда Брема (1829-1884) “Життя тварин”, в якій автор категорично стверджував, що слід визнати наявність у тварин психічних здібностей. Метод А.Брема це не істинно природничонауковий, а описовий, хоча коректно вбудований в класифікаційні рамки, описані тварини впорядковані у вигляді загальноприйнятих ліннеєвських груп.

Вчення Чарлза Дарвіна (1809 -1882) про походження видів шляхом природного відбору дозволяло аналізувати еволюційні аспекти поведінки. На великому фактичному матеріалі Ч. Дарвін проаналізував репертуар виразних рухів у людини і тварин, головним чином приматів, та дійшов висновку, що прояв почуттів у тварин і людини мають багато рис схожості, що свідчило про спільність походження мавп і людини та їх спорідненість. У книзі “Вираз емоцій у людини і тварин” була фактично сформульована перша послідовна наукова програма зоопсихологічних досліджень, використаний порівняльний метод. Ч. Дарвін вперше застосував принцип об’єктивного аналізу до психічних явищ (виразу емоцій). Зібрані ним численні відомості про поведінку тварин в природних умовах і в неволі дозволили чітко виділити три основні категорії поведінки – інстинкт, здібність до навчання, здібність до міркування. Визначалися інстинкти, як акти, що виконуються однаково багатьма особинами одного вигляду, без розуміння мети. Ч. Дарвін вважав, що зачатки розуму (здібність до міркування) так само властиві тваринам, як інстинкти і здібність до формування асоціацій (тобто навчання). Різницю між психікою людини і вищих тварин, яка б вона не була велика, він визначав як різницю в ступені, а не в якості.

Джон Роменс (1848-1894). У книзі “Розум тварин”(1888) виступив як натураліст, що прагнув довести єдність і безперервність розвитку психіки на всіх рівнях еволюційного процесу. Матеріалом для цього послужили чисельні спостереження за проявами поведінки у тварин різного філогенетичного рівня. На його думку, відмітною особливістю “розумних дій” був їх вплив на пристосування тварини до нових умов існування.

Конвей Ллойд Морган (1852-1936), одним з перших звернувся до проблеми співвідношення інстинктів та навчання в поведінці тварин. У книзі ”Звичка і інстинкт” (1899) розглядалася можливість зміни інстинктів під впливом індивідуального досвіду, ретельно обмежуючи все успадковане, інстинктивне від індивідуального придбаного, в той же час зверталася увага на постійне переплетення цих компонентів в поведінці тварини. Учений звернув увагу, що успадковуються не тільки інстинкти, але і здібність до засвоєння певних видів індивідуального досвіду, тобто вказав на існування біологічної схильності до певних видів навчання. Йому належить ініціатива експериментального дослідження процесу навчання у тварин. У роботах К.Л. Моргана були сформульовані наступні положення, важливі для розвитку науки про поведінку, зокрема про зачатки мислення:

- взаємодія інстинкту і придбаних поведінкових реакцій;

- наявність біологічної схильності до певних форм навчання;

- при вивченні мислення необхідно слідувати “правилу економії” (ту чи іншу дію у жодному випадку не можна інтерпретувати як результат прояву вищої психічної функції, якщо її можна пояснити на основі наявності у тварини здатності, що займає нижчий ступінь на психологічній шкалі).

Одним з основоположників ентомології вважається Жан Анрі Фарб (1823-1915). У 1890-1907 роки він опублікував 10-ти томник ”Ентомологічні спогади” Найбільш відомі його спогади присвячені риючим осам.