Навчання в радіальному лабіринті

Методика вивчення здібності тварин до навчання в радіальному лабіринті була запропонована американським дослідником Д. Олтоном.

Радіальний лабіринт складається з центральної камери і 8 (або 12) променів, відкритих або закритих, довжина яких варіює від 100 до 140 см. Перед початком досліду в кінець кожного коридору помішають їжу. Після процедури привчання до обстановки досліду голодну тварину садять в центральний відсік, і воно починає заходити в промені у пошуках їжі. При повторному заході в той же відсік, тварина їжі більше не одержує, а такий вибір класифікується експериментатором як помилковий. По ходу досліду у щурів формується уявлення про просторову структуру лабіринту. Тварини пам’ятають про те, які відсіки вони вже відвідали, а в ході повторних тренувань “уявна карта” даного середовища поступово удосконалюється. Вже після 7-10 сеансів тварина безпомилково заходить тільки в ті відсіки, де є підкріплення, і утримується від тих, де вона тільки що була.

Методом радіального лабіринту можна оцінювати:

• формування просторової пам’яті тварин;

• співвідношення таких категорій просторової пам’яті як робоча і референтна.

Робочою пам’яттю називають збереження інформації в межах одного досвіду.

Референтна пам’ят ь зберігає інформацію, істотну для освоєння лабіринту в цілому.

Навчання у водному лабіринті Морріса (водний тест)

На початку 80-х років шотландський дослідник Р. Морріс запропонував для вивчення здатності тварин до формування просторових уявлень використовувати “водний лабіринт”.

Принцип методу полягає в наступному. Тварину (звичайно мишу або щура) випускають в басейн з водою. З басейну немає виходу, але є невидима (вода замутнена) підводна платформа, яка може послужити притулком: відшукавши її тварина може вибратися з води. Мишу виймають з басейну, а через деякий час знову випускають плавати, проте вже з іншої точки периметра. Поступово час, який проходить від пуску тварини до відшукання платформи, коротшає, а шлях спрощується. Це свідчить про формування у неї уявлення про просторове розташування платформи на основі зовнішніх по відношенню до басейну орієнтирів.

Методика дає можливість оцінювати:

• динаміку формування просторового навику;

• стратегії поведінки тварини в ході досвіду;

• виявляти слабкі відмінності в поведінці.

Навчання “вибору за зразком”

Методика навчання “вибору за зразком” один з видів когнітивної діяльності, заснований на формуванні у тварини внутрішніх уявлень про середовище. Проте, на відміну від навчання в лабіринтах цей експериментальний підхід пов’язаний з обробкою інформації не про просторові ознаки, а про співвідношення між стимулами (наявності схожості або відмінності між ними). Метод “вибору за зразком” був введений на початку XX ст. Н.М. Ладигіною-Котс. Сутність методу в тому, що тварині демонструють стимул-зразок і два або декілька стимулів для порівняння з ним, підкріплюючи вибір того, який відповідає зразку.

Існує декілька варіантів “вибору за зразком”:

• вибір з двох стимулів – альтернативний;

• вибір з декількох стимулів – множинний;

• відставлений вибір – підбір пари пред’явленому стимулу тварина проводить при відсутності зразка, орієнтуючись не на реальний стимул, а на його уявний образ, на уявленні про нього.

Коли тварина вибирає потрібний стимул, воно одержує підкріплення. Після зміцнення реакції стимули починають варіювати, перевіряючи, наскільки міцно тварина засвоїла правила вибору. Слід підкреслити, що йдеться не про просте вироблення зв’язку між певним стимулом і реакцією, а про процес формування правила вибору, заснованого на уявленні про співвідношення зразка і одного із стимулів.

Використовуються в основному два різновиди цього методу:

• вибір за ознакою схожості (відповідності) із зразком;

• вибір за ознакою відмінності (невідповідності) від зразка.

При “виборі за зразком” основну роль грає уявлення про відсутній у момент вибору зразок і виявлення на його основі співвідношення між зразком і одним із стимулів Метод навчання вибору за зразком разом з виробленням диференціювань використовується для виявлення здатності тварин до узагальнення.