Мета, фактори створеня та основні риси ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку в Україні.

Створення ВЕЗ є одним з елементів перенесення центру ваги управління соціально-економічними процесами на регіональний рівень. Це одна з форм ефективної організації регіонального розвитку економіки, що цілком збігається із загальнодержавним підходом її реструктуризації та розширення самостійності регіонів.

Вільна економічна зона(ВЕЗ) - це специфічне регіональне утворення, територія, на якій встановлюють особливий режим господарської діяльності іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями, а також вітчизняних громадян і підприємств з метою пожвавлення господарської діяльності.

Територія пріоритетного розвитку - територія держави, на якій склалися соц.-ек та екологічні умови, незадовільна зайнятість, низький рівень доходів населення і на якій вводиться спеціао=льний режим інвестиційної діяльності для створення робочих місць.

Основні риси ВЕЗ:

1) відсутність мита, його мінімальний рівень, спрощення процедури оформлення експортно-імпортних операцій;

2) пільговий режим оподаткування;

3) сприятливий кредитний режим;

4) спеціальний режим інвестиційної діяльності.

Метою створення вільних економічних зон є залучення інвестицій та сприяння їхньому ефективному використанню, активізація підприємницької діяльності та нарощування експорту товарів та послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвиток інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку регіонів, поява нових робочих місць, структурне оновлення виробництва, підвищення конкурентоспроможності виробництва.

Фактори створення: вигідне ек-географічне положення, розміщення поблизу транспортних вузлів, близькість до держ кордону, забезпеченість інфраструктурними закладами, відсутність екологічних обмежень.

45.Класифікація ВЕЗ за організаційно-функціональною ознакою:

1. Торгівельно-складські знони – товари іноземного походження можуть продаватися без держ мита.

- Зона вільної торгівлі (обмежені або скасовані мита, спрощена процедура експортно-імпортного контролю за товарами);

- Вільні порти (+ вантажно-розвантажувалні роботи);

- Митні склади (перехрестя транспортних шляхів);

- Зони дьютіфрі (безмитний дрібний розпродаж товарів)

2.Промислово-виробничі зони (займаються не лише торгівлею, а й виробничою діяльність)

- Експортно-виробничі зони

- Імпортно-виробничі зони

3.Науково-технічні зони (частина території з високою концентрацією високотехнологічних виробництв, які розташовані поблизу великих наукових центрів)

- Інноваційні праки

- Технопарки

- Технополіси

4.Сервісні зони (території з пільговим режимом підприємницької діяльності для фірм та організацій, які надають страховки)

- Офшорні зони – зареєстровані підприємства не мають права здійснювати жодної ек діяльності

- Банківські зони – пільгові, банківські підприємства

5.Туристично-рекркаційні ств в регіонах і мають природний, історично-культурний потенціал з метою збереження для активізації гос діяльності.

46.Досвід створення ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку в Україні. Закон Укр «Про загальні засади створення і розвиток ВЕЗ» (1992)

1999 – державна програма щодо розвитку ВЕЗ

1995 – перша ВЕЗ

2003 – мараторій на створення ВЕЗ та їх розвитку

2004 – зміни до закону «Про держ бюджет», скасування мараторію.

2007 – проект змін до закону Укр «Про загальні засади створення і розвитку ВЕЗ», поява пільг.

ВЕЗ: Сиваш, Трускавець (Львів), Яворів, Закарпаття, Миколаїв, Інтерпорт «Ковель», Славутич (Київ), Донецьк, Азов (Донецька обл., Маріуполь), Портофранко (Одеська), Рені (Одеська), Порт «Крим»

Закарпаття: має прикордонне положення, багаті рекреаційні ресурси. У життя впроваджені проекти «Єврокар», автопорт «Чоп», ВАТ «Закарпатінтерпорт»

Яворів: Виробниче об*єднання «Сірка» не дає нормально розвиватися рекреаційним ресурсам. Проблеми: дренажування підземних вод, затиснення грунтів, транскордонне окиснення.

47. Значення міжрегіон. та прикордонного співробітництва у розвитку регіонів. Досвід створення євро регіонів в Укр. Транскордонне співробітництво – зв*язки, які встановлюються між регіонами різних держав. Мета: вирішення спільних проблем.Транскордонне співробітництво характеризують території інтенсивного прикордонного співробітництва у всіх сферах життя. Такими є сукупні природні території двох або більше сусідніх держав з високим наявним або потенційним рівнем прикордонного співробітництва. З розширенням та поглибленням економічного співробітництва європейських країн прикордонні регіони все більш стають зонами контакту національних господарств. У системі транскордонного співробітництва підтримуються і розвиваються різноманітні зв`язки: торговельні, господарські, культурні, наукові, туристичні. Україна має великі потенційні можливості у налагодженні прикордонного співробітництва. Її безпосередні сусіди - Росія, Білорусь, Молдова, Словаччина, Болгарія, Туреччина - становлять різне, але в цілому сприятливе зовнішнє середовище для взаємовигідного співробітництва. В умовах неврегульованості міждержавних відносин України із рядом сусідніх держав об*єктивно зростає роль прикордонних регіонів у налагодженні міжнародного співробітництва. В Україні 2/3 областей є прикордонними. Ці регіони мають перевагу у вирішенні проблем раціонального використання природних і трудових ресурсів, прискореного освоєння прогресивних виробництв і технологій, поліпшення якості продукції, розширення можливостей оновлення основних фондів і асортименту продукції, що виробляється, у вирішенні екологічних питань. Транскордонне співробітництво реалізується як на регіональному, так і на локальному рівні. Однак на локальному рівні воно розвивається значно швидше й ефективніше. Для нього характерні особисті контакти з сусідами, викликані господарськими проблемами, а також співробітництво в галузі культури. Таке співробітництво підкріплюється правовими засадами. Поява такої форми як єврорегіони, а також прийняття Мадридської конференції (1980) створили надійний правовий фундамент для розвитку транскордонного співробітництва на регіональному і локальному рівнях. Українська сторона активно підтримує створення єврорегіонів. На Західному регіоні створено єврорегіони „Карпати і Буг” Головна мета у створенні єврорегіону полягає у координації діяльності у виробничій сфері, в галузі культури, освіти, наведення контактів між жителями і фірмами. Опрацьовано ряд проектів створення ряду локальних вільних еко-них зон в областях цього регіону. Під впливом активізації процесу спілкування між населенням суміжних територій сусідніх держав в останні роки транскордонні зв*язки набули свого подальшого розвитку. Вони стають все більш масштабнішими, змістовнішими. Все глибше охоплюючи господарську сферу діяльності. З формуванням транскордонних об*єднань відкриваються широкі можливості в галузі економіки, транспортних перевезень, охорони навколишнього середовища, енергетики, культури, розвитку, сприянню підприємництву, боротьбі зі стихійними лихами. Створюються можливості для більш оперативного реагування на потреби ринку, в тому числі в межах відповідного транскордонного об*єднання.

Єврорегіони: Карпатський (Закарпатська, львівська, І-Фр., Чернівецька, Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія), Верхній Прут (Чернівецька, І-Фр., Румунія, Молдова), Буг (Волинська, Львівська, Польща, Білорусь), Нижній Дунай (Румунія, Молдова), Дніпро (Чернігівська, Білорусь, Росія), Слобожанщина (Харківська, Росія), Ярославна (Сумська, Курська)