Чорна металургія України, її значення, сучасний стан і проблеми розвитку.

Чорна металургія - галузь промисловості, що включає в себе видобуток, збагачення, й агломерування залізних, марганцевих, хромітових руд, виробництво чавуну, сталі й прокату, феросплавів, повторне використання металевої сировини, коксування вугілля, виробнтцтво вогнетривів та допоміжних матеріалів для них. Провідна роль у цьому належить металургійній переробці(чавун-сталь-прокат).

Структура чорної металургії:

1.Сировинна частина комплексу чорної металургії;

2.Основне металургійне виробництво;

3.Переробка металургії;

Значення чорної металургії:

1.Районоутворююче значення: до типових супутників належить теплова енергетика, металомістке машинобудування, хімічна промисловість;

2.Є основою розвитку металомісткого машинобудування. Метолообробки і будівництва;

3.Є джерелом валютних надходжень до бюджету країни від продажі чорної металургії.

Фактори розміщення металургійного виробництва:

1.Наявність палевно- сировинних і водних ресурсів;

2.Екологічна безпека;

3.Екологічна освоєність території;

4.Розвиненість транспортної мережі та інфраструктури;

5.Попит на металопродукти;

Принципи розміщення підприємств чорної металургії

1.Орієнтація на паливо і поклади коксівного вугілля: Донбас

2.Орієнтація на поклади залізної руди: Придніпровя

3.Між сировиною паливом: Приазовя

4.Припортова чорна металургія, яка орієнтується на експорт чавуну, сталі і прокату.

5.Припортова чорна металургія у тих країнах, які потребують багато металу для власних потреб.

Райони чорної металургії в Україні:

1.Придніпровський р-н:

Причина формування: наявність рудних ресурсів.

Вузли: Дніпропетровський, Криворізький, Запоріжський.

2.Донецький р-н:

Причини формування: наявність паливних ресурсів.

Центри: Донецької і Луганських обл.(крім Маріуполя).

3.Приазовський р-н:

Центр: Маріуполь.

Проблеми чорної металургії:

1.Підвищений рівень витрат

2.Майже повна орієнтація на експорт;

3.48-49 % сталі виплавляється у мартенівських печах;

4.Знос основних фондів;

5.Зменшення виробництва сталі із металобрухту,

6.Незбалансованість у виробництві і споживанні металопродукції.

26.Кольорова металургія України: її значення, структура, принципи розміщення основних галузей та основні центри. КМ — галузь важкої промисловості, яка включає видобуток благородних металів, їх збагачення та переробку. Її продук­ція — чисті метали та їх сплави — широко застосовується у всіх галу­зях машинобудування, особливо в електротехніці, радіотехніці, при­ладобудуванні, транспортному машинобудуванні, атомній, хімічній промисловості, медицині. Особливості кольорової металургії: комплексне використання рудної сировини і комбіноване виробництво з іншими галузями. Основні фактори щодо розміщення підприємств кольорової металур­гії: сировинний (виплавка міді, нікелю, ртуті), транспортний, енергетичний (алюміній, цинк), трудо-ресурсний, еколо­гічний. Структура: Алюмінієве виробництво (виробництво алюмінію з глинозему. По­сідає провідне місце в структурі виробництва кольорової металургії України (30 % продукції). Основні підприємства галузі: потужний Ми­колаївський глиноземний завод, Запорізький і Броварський (Київська обл.) алюмінієві заводи. Сировина: боксити (Дніпропетровськ), алуніти (Закарпатська), нікеліни (Азов’я). У Запоріжжі – первинний алюміній). Титано-магнієва промисловість (у Запоріжжі – титано-магнієвий комбінат. Титан видобувається і збагачується в Іршанську (Житомирська обл.), Криму. Сировина: калійно-магнієві солі (Стебник, Калуш), титанові руди (Житомирська, Дніпропетровська). Ртутна промисловість (Ртуть добувають у Микитівці (Доне­цька обл.) – Микитівський ртутний комбінат. Магнію — у Калуші (Івано-Франківська обл.) Проблеми: виснажене родовище, підвищений рівень витрат, низький попит). Цинкова промисловість (у Констянтинівці (Донецька обл.) – ВАТ «Укрцинк»). Нікелева промисловість (феронікель — на Побужжі (Кіровоградська обл.)). Золотодобувна (в с. Мужієве в Закарпатті, де працює золотополіметалічний комбінат). Україна не повною мірою забезпечена кольоровими металами. Знач­ну частину імпортує з інших країн (мідь, олово — з Росії, Казахстану, Вірменії, Узбекистану; свинець — із Казахстану).

27.Машинобудівний комплекс, його галузева структура та народногосподарське значеня. Фактори впливу на розвиток і розміщення підприємств машинобудування. Машбуд комплекс – сукупність галузей буд. про-ті, що виробляють машини, устаткування для потреб н/г, а також техніку оборонного призначення. Роз­виваються автомобілебудування. промисловість металевих конструк­цій, верстатобудівна та інструментальна, гірничошахтне й гірничорудне машинобудування тощо. У розміщенні галузі вирішальним фактором є наявність високо­кваліфікованих кадрів, стійкі транспортні зв*язки, спеціалізація і кооперація виробництва. Глузева структура: за трудомісткістю і матеріаломісткістю машинобудування можна поділити на важке, загальне і середнє, вир-во точних приладів та механізмів. Загальні фактори розміщення: НТП (зміна технологій вир-ва, удосконалення предметів та знарядь праці, впровадження автоматизованих си-м управління, зміна характеру трудової діяльності), трудові рес-си (середнє і точне), Споживчий (важке і загальне і транспортний, природні умовиі рес-си (особливо водні), сировинний (важке). До важкого відносять виробництво металургійного, гірничошахтного обладнання, локомотиви. Центри важкого машинобудування розміщенні в районах Донбасу, Придніпров*я. Основним фактором розміщення є споживчий. Для загального машинобудування фактором розміщення є споживчий. Для середнього трудовий. До середнього машинобудування відносять виробництво засобів звязку, елктронно-промислові. Середнє машинобудування не дуже металомістке, але трудомістке. Значення: 1) рівень розвитку машбуд. є одним із показників промислового і наукового розвитку держ., 2) ств. нові засоби вир-ва + продукція, яка необхідна для споживача, 3) забезпечує обороноздатність держави, 4) районоутв. значення.

28Фактори, які впливають на розвиток і розміщення підприємств машинобудування. Підвищення ефективності машинобудівного вир-ва визначається не лише впровадженням у вир-во нових темпів машин і устаткування, вдосконаленням його галузевої структури, реконструкцією та технічним переозброєнням.Великі можливості приховані у вдосконалення теритоіальної організації галузі, кращій розміщуваності її підприємств. На це істотно впливає традиційний рівень машинобудування й використання виробничих потужностей, а також різні регіональні фактори й умови, потреба регіонів у продукції галузі, забезпеченість паливом, електроенергією, транспортом та інше. Крім того, важливою умовою раціонального розміщення галузі є наявність трудових ресурсів, зокрема кваліфікованих кадрів. Отже, за своїми тенденціями у розміщення підприємства машинобудування можна погрупувати наступним чином:

-галузі, які харак-ся високою металомісткістю, малою працемісткістю продукції, що випускається невеликими серіями або поодинокими екземплярами (підйомно-транспортне, енергетичне машинобудування). Підприємства таких галузей доцільно розташовувати у районах металургійних баз.

-галузі, які хар-ться середньою мелаломісткістю, невисокою працемісткістю і транспортабельністю готової продукції за евеликих обсягів її випуску (виробництво обладнання для нафтової й хімічної промисловості, будівельних і с\г машин) Підприємства таких галузей доцільно розташовувати у районах споживання продукції.

-галузі, які випускають масову продукцію з високою прцемісткістю й фондомісткісю(автомобіле і тракторобудування, устаткування для легкої, харчової промисловості)Зазвичай розташовуються у центрах машинобудівої промисловості з наявністю кваліфіковних кадрів.

-галузі точного машинобудування, котрим властиві дуже висока працемісткість, мала металомісткість, підвищена фондомісткість(радіотехнічна і електронна промиловість, приладобудування)Розміщуються у районах високої технічної культури, що мають висококваліфіковані кадри, експерементальні бази, науково-дослідні інститути.