Уява старшого дошкільника.

У старшому дошкільному віці розширюються образи уяви, зростає їх чіткість, яскравість. Вони тісно переплітаються з особистісними новоутвореннями дитини, на основі чого виникають перші мрії дитини про своє майбутнє, про майбутнє всіх людей. Вони ситуативні, нестійкі, зумовлені подіями, що викликали у дітей емоційний відгук. Розширюється обсяг уяви, він включає низку взаємопов’язаних образів, що становлять задум. У 5–7 р. зовнішня опора підказує задум, і дитина планує його реалізацію і підбирає необхідні засоби.

Про зростання цілеспрямованості уяви протягом дошкільного дитинства можна зробити висновок за збільшенням тривалості гри дітей на одну і ту ж тему, а також за стійкістю ролей.

Уява служить для об’єднання розрізнених вражень, створюючи цілісну картину світу. Потік інформації настільки великий та різноманітний, а мислення дитини ще таке недосконале, що адекватна переробка цієї інформації неможлива. Така ситуація поєднує уяву і мислення. Як підкреслював Л. С. Виготський, «ці два процеси розвиваються взаємопов’язано».

Завдяки уяві розширюються можливості задоволення позаситуативних пізнавальних потреб щодо тих об’єктів, які дитина знає за описами, малюнками, але які ніколи раніше не сприймала. Дитина уявляє вогняний вулкан, водоспад, політ у літаку.

Важливою характеристикою уяви дитини є її реалізм, розуміння того, що може бути і чого бути не може.

Розвиток уяви у поєднанні зі зростаючим інтересом дитини до сфери соціальних взаємин призводить до того, що у 5–7 років діти створюють уявні світи, населяють їх діючими персонажами.

Старший дошкільник використовує досить широкий спектр прийомів створення образів уяви. Назвемо їх.

• Наділення фантастичних (ігрових ) персонажів реалістичними діями. Дошкільник включає героїв у специфічно людські життєві ситуації, приписуючи їм людські думки, почуття, вчинки.

• Антропоморфізація – одухотворення предметів, яким діти часто користуються, оскільки постійно зустрічаються з ним при слуханні казок.

• Аглютинація: сполучення у новому образі, здавалося б, непоєднуваних елементів. Наприклад, дитина сполучає сюжети різних казок.

• Гіперболізація – зменшення або перебільшення величини персонажів, предметів.

• Доповнення – діти, використовують добре знайомі їм казкові події, змінюючи деякі деталі, персонажів, або придумуючи для знайомої казки нове продовження. 239 Розвиток уяви дитини від народження до 7 років

• Парадоксальне комбінування – переміщення об’єкту у незвичну ситуацію.