Методичні рекомендації

При виконанні цього підрозділу необхідно надати максимально обґрунто­вану інформацію про умови нормування. Особливо це стосується визначення допоміжного часу на контрольні виміри, який перекривається машинним часом і залежить від змісту технологічних переходів, особливостей роботи верстата, степені його механізації і автоматизації.

Для наочності і запобіганню можливих помилок розрахунок норми часу рекомендується оформлювати в вигляді таблиці, яка подається після пояснень в тексті змісту і значень вихідних даних. Приклад виконання цього підрозділу при визначенні технічної норми часу на токарну операцію, яка здійснюється на верстаті з ЧПК наведений нижче.

Структурні складові технічної норми часу на операцію й результати розрахунку штучно-калькуляційного часу на виготовлення однієї деталі розраховані з використанням [хх] і наведені в таблиці хх.

Допоміжний час на встановлення й зняття деталі вагою до 8 кг у самоцентруючому патроні, без вивірки із кріпленням пневматичним затискачем дорівнює 0, 25 хв.

Підготовчо-заключний час передбачає виконання наступної роботи:

- одержання наряду, технічної документації й необхідного інструктажу;

- ознайомлення з роботою й кресленнями;

- підготовка робочого місця, налагодження верстата, інструмента й пристроїв;

- пробна обробка деталі на верстатах, що працюють на однопрохідних операціях інструментом, встановленим на розмір;

- зняття інструмента й пристрою після закінчення обробки партії деталей.

Для даної операції підготовчо-заключний час становить 45, 5 хв і враховує наступні види витрат:

- організаційна підготовка середньої складності з п'ятьма інструментами в налагодженні-16 хв;

- установити й зняти інструмент у різцетримач або втулку 5х2=10 хв;

- установити й зняти інструмент у револьверній головці- 5х1=5 хв;

- ввести програму на пульті керування - 1, 5 хв;

- установити вихідні координати й коректори інструментів - 5х2=10 хв;

- виготовлення пробної деталі - 3 хв

Таблиця хх

6.4 5 Оформлення технологічної документації

Технологічна документація на операцію механічної обробки оформляю­ється у вигляді операційної карти (ОК) за ГОСТ 3.1404-–86 і карти ескізів (КЕ) за ГОСТ 3.1105-–84. Ці документи тісно пов’язані, оскільки використовуються в комплекті. Карти оформляються на спеціальних бланках. Вся технологічна інформація, необхідна для заповнення бланків, набувається при виконанні підрозділів 6.1 -– 6.34 даних рекомендаціїй.

При заповненні бланків варто керуватися методичним посібником [5]. Він містить правила й приклади заповнення бланків, а також посилання на джерела, що містять додаткову інформацію (позначення технологічних документів, коди технологічного оснащення та ін.).

У курсовійому роботі проекті розробляється комплект карт на всі операції механічної обробки. Допускається не заповнювати графи, які містять дані про витрати праці, а також рядки під службовим символом «Р», якщо для операціїй не встановлювалися режими різання (виконання підрозділу 6.3).на які не встановлювалися режими різання і не розраховувалася норма штучного часу.

Комплект технологічної документації оформляється відповідно до вимог стандартів ЄСТД, що наведені в [5], брошурується в окремий документ і включає:

– титульний аркуш за ГОСТ 3.1105-–84;

– маршрутну карту технологічного процесу за ГОСТ 3.1118-–82;

– операційну карту за ГОСТ 3.1404-–86 іта карту ескізіву за ГОСТ 3.1105-–84 на кожну операцію механічної обробки,, що включенуі в технологічний маршрутну механічної обробкикарту.

При оформленні технологічної документації доволі часто трапляються неточності і навіть помилки. Нижче наволиться перелік найбільш поширних з них:

- не вірно призначений код технологічного документу (зазвичай його середня частина, бо не відповідає коду конкретного документа);

- позначення взаємопов’язаних документів не дотримано для всього комплекту або занесене не в ту графу (Комплект документів, МК, ОК, КЕ);

- не вірно призначений код професії, або розряд роботи не відповідає здоровому глузду;

- не використовуються зовсім або частково службові символи «А», «Б», «О», «Т», «Р»;

- не наведені коди операцій, обладнання або технологічного оснащення;

- не вказана СЧПК, або позначення програми для програмної операції;

- не вказується час на виконання переходів, або занесений не в ту графу;

- записи в бланку перетинають кордони сусідньої графи в межах одного службового символу;

- позначення пристрою, контрольного, ріжучого або допоміжного інстру­менту не відповідають НТД (довільне або не повне);

- позначення розмірів або поверхонь на карті ескізу не відповідає змісту технологічного переходу або оформлене з порушенням вимог ЄКСД та ЄСТД;.

На рисунках 6.1 і- 6.2 4 наведено приклади оформлення операційної карти та карти ескізів ескізу на досить об’ємну одну з операційю механічної обробки, що наведені в прикладі на рисунку 4.1.

ОК Рис.унок 6.1 Приклад оформлення першого аркушу операційної карти за ГОСТ 3.1404-–86

Рисунок 6.2 Приклад оформлення наступного аркушу операційної карти за ГОСТ 3.1404–86

КЭ Рис.6.2 Приклад оформлення карти ескізу за ГОСТ 3.1105-–84

02070743.60146.01601

Розроб

ДВНЗ НГУ

ТГМ.КП.ТОТД.ІМммХХ-Х.15.01

02070743. 20146.01601

Вісь диференціалу

Н. контр.

КЕ

Рисунок 6.3 Приклад оформлення першого аркушу карти ескізу за ГОСТ 3.1105–84

	02070743.60146.01601
	ТГМ.КП.ТОТД.ІМммХХ-Х.15.01	02070743. 20146.01601
КЕ

Рисунок 6.4 Приклад оформлення наступного аркушу карти ескізу за ГОСТ 3.1105–84

6.56 Проектування карти налагодження

Карта налагодження -– це графічний технологічний документ, що засто­совується зазвичай у навчальних цілях й ілюструє схему базування заготовки в пристрої, обстановку в робочій зоні верстата, технологічне оснащення операції та режими різання. В цілому карта налагодження наочно представляє інформацію, що набута в результаті детальної розробки технологічної операції, і проектується з дотриманням таких вимог:

Ÿ - документ оформляється на аркушах стандартних форматів для графічних документів, передбачених ЄСКД;

Ÿ - зображення деталі, інструмента й обстановки виконується без певного
масштабу, але з дотриманням пропорцій;

Ÿ - карта налагодження має назву (як на плакаті), що, як правило, розмі­щується посередині аркуша й містить інформацію про номер операції, її найменування, модель верстата й системи ЧПК;

Ÿ - заготовка зображується в робочому положенні відносно робочих органів верстата (таке зображення можна назвати фронтальною проекцією робочої зони верстата);

Ÿ - схема базування заготовки визначається спрощеним (схематичним) зображенням пристрою або його встановлювальних елементів;

Ÿ - поверхні, які оброблюються на даній операції, виділяються лініями по­двійної товщини з позначенням усіх розмірів, граничних відхилень і параметрів шорсткості, що відповідають етапу обробки. Для забезпечення повноти інфор­мації застосовуються стандартні прийоми машинобудівного креслення -– види, перетини, розрізи, елементи збільшення.

Ÿ - зображення різального інструменту може не відповідати в деталях реальному, але подає достовірну інформацію про вид, конструкцію та спосіб кріплення інструменту на верстаті;

Ÿ - поряд із зображенням робочих органів верстата (шпиндель, супорт, стіл і
т. ін.) позначається напрям робочого руху та його значення, якщо воно не наведено в таблиці;

Ÿ - для одноперехідної операції, коли обробка однієї або декількох поверхонь здійснюється внаслідок одноразового переміщення супорта або стола верстата, інструмент зображується в положенні, яке відповідає кінцеві робочого ходу;

Ÿ - при багатопозиційній або багатопрохідній обробці наводиться зображення деталі й стан оброблюваних поверхонь у кожній позиції стола або револьверної головки;

Ÿ - для верстатів зі ЧПК схематично зображується траєкторія руху інструмента з позначенням номерів опорних точок і точки початку програми. У цьому випадку різальний інструмент зображується в точці початку руху по програмі;

Ÿ - на вільному полі креслення міститься таблиця з параметрами робочих рухів, позначенням ріжучих і допоміжного інструментів для кожного техноло­гічного або інструментального переходу.

У курсовійому роботі проекті карту налагодження проектують на 2-–3 операції, які визначені керівником згідно з завданням. Далі на рисунках 6.5-6.32 наведені приклади виконання таких карт.

Рисунок 6.5

Рисунок 6.6

Рисунок 6.7

Рисунок 6.8

Рисунок 6.9

Рисунок 6.10

Рисунок 6.11

Рисунок 6.12

Рисунок 6.13

Рисунок 6.14

Рисунок 6.15

Рисунок Рис. 6.136

РисунокРис 6.147

Рисунок Рис. 6.158

Рисунок 6.19

Рисунок 6.20

Рисунок 6.21

Рисунок 6.22

Рисунок 6.23

Рисунок 6.24

Рисунок 6.25

Рисунок 6.26

Рисунок 6.27

Рисунок 6.28

Рисунок 6.29

Рис.6.10

Рисунок 6.30

Рисунок 6.31

Рисунок 6.32

7 Загальні вимоги до оформлення пояснювальної записки

Розрахунково-–пояснювальна записка (ПЗ) до курсовоїго роботи проекту оформляється оформ­люється як окремий текстовий конструкторський документ відповідно до стандарту ЄСКД -(ГОСТ 2.105-–95). У зв'язку із цим нагадуємо основні вимоги:

Ÿ Документ оформлюється на стандартних аркушах формату А4 з основними написами для текстових документів чорнилом або пастою тільки чорного кольору з розміром шрифту не менше як 2, 5 мм.

Ÿ Спосіб виконання тексту може бути рукописний (креслярським шрифтом за ГОСТ 2.304), машинописний (за ГОСТ 13.1.002) або із застосуванням друкуючих і графічних пристроїв ЕОМ (за ГОСТ 2.004).

Ÿ Помилки, описки й графічні неточності, виявлені в процесі виконання документа, допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою й нанесенням на тому самому місці виправленого тексту (графіки) ма­шинописним способом або чорним чорнилом, пастою або тушшю рукописним способом. Ушкодження аркушів, помарки й сліди не повністю вилученого тексту (графіки) не допускаються.

Ÿ Позначення документа відповідно до структури, наведеної раніше, має такий вигляд: ТГМ.КРП.ТОМБТОТД.ГМ01ІМмм-–—1Х.15.00ПЗ. Структурну складову «00ПЗ» містить позначення будь- –якої пояснювальної записки. Позначення наноситься на першому та всіх наступних аркушах документа.

Ÿ Відкриває документ аркуш із основним написом для перших аркушів текстових документів за ГОСТ 2.104 (висота основного напису (штампу)40 мм). Найменування документа повинне відбивати мету роботи. Наприклад, Проектування технологічного процесу виготовлення деталі «Вал». На цьому аркуші міститься зміст документа із зазначенням сторінок, на яких починається кожен розділ і підрозділ документа, тобто тих структурних елементів, які мають заголовки. Слово «Зміст» розташовують симетрично тексту.

Фактично, цей аркуш не є першим аркушем в документі ПЗ, оскільки йому передують титульний аркуш і бланк завдання на КРКП, які включаються в загальну кількість аркушів документа. Виходячи із цього, в основному написі зазначається фактичний номер даного аркуша й загальна кількість аркушів, включаючи попередні.

Бланки завдання і графік виконання роботи є кафедральними документами документом і оформляються керівником при видачі завдання на проектування. Приклад оформлення титульного аркуша курсовоїго роботи проекту наведено нижчев додатку «Б».

Ÿ Кожен розділ пояснювальної записки починається з нового аркуша, незалежно від того, скільки рядків на аркуші займає закінчення попереднього розділу. Новий аркуш є продовженням документа, тому має основний напис висотою 15 мм.

Ÿ Кожний розділ нумерується арабськими цифрами в межах усього документа, після чого подається заголовок. Між номером і заголовком крапка не ставиться, також як і наприкінці заголовка. Запис виконується з абзацного відступу, прийнятого для даного документа (15-–17 мм). Заголовок починають із великої букви, переноси слів у ньому не допускаються.

Ÿ Підрозділ також нумерується й має заголовки. Нумерація здійснюється в межах розділу. Крапка ставиться тільки між номерами розділу і підрозділу. Запис виконується з абзацного відступу зі збільшеним інтервалом від останнього рядка попереднього підрозділу й першого рядка поточного.

Ÿ Відстань від назви розділу або підрозділу до тексту (попереднього або наступного) – близько15 мм. Відстань від назви розділу до назви підрозділу, які розташовані впритул – близько 8 мм.

Ÿ Якщо наприкінці аркуша після заголовка підрозділу неможливо розмістити два рядки тексту, підрозділ починають із наступного аркуша.

Ÿ Текст, розділений на абзаци, розташовується щодо ліній формату в такий спосіб: відстань від лівої й правої межі – не менше 3 мм; відстань від верхньої і нижньої межі – не менше 10 мм.

Ÿ У тексті документа не допускається:

-– застосовувати уснорозмовні вислови, техніцизми, професіоналізми;

-– використовувати для одного й того самого поняття різні науково-–технічні терміни;

-– уживати довільні словосполучення;

-– застосовувати скорочення слів, не передбачені правилами орфографії або відповідних стандартів (ГОСТ 2.316, ДСТУ 3582-97);

-– скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр (виняток складають головки таблиць і розшифрування формул);

-– застосовувати знак «-–» перед від’ємними числами, знак «Æ» для позначення діаметра (варто писати словами «мінус», «діаметр»);

-– уживати математичні знаки «<», «>», «£», «³», «=», «¹» без числових значень, а також без чисел знаки «№» і «%»;

Ÿ У тексті документа числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин й одиниць рахунку варто писати цифрами, а числа без позначень одиниць фізичних величин й одиниць рахунку від одиниці до дев'яти – словами.

· Нецілі числа необхідно подавати у вигляді десяткових дробів, за винятком розмірів у дюймах, які варто записувати на зразок 1/2".

Ÿ Формули записуються символами, установленими відповідними стандартами, як правило, розміром і стилем, прийнятим для всього документа. Запис починають із загального вигляду формули і, якщо не потрібні проміжні обчислення, після знака рівності виконують підстановку вихідних даних і пишуть остаточний результат.

На наступному за формулою рядку наводять розшифрування позначень параметрів, які входять у формулу, в послідовності їхнього запису. Розшифрування починають без абзацного відступу зі слова «де», після якого не ставиться двокрапка. Кожен параметр розшифровується з нового рядка з відступом для зручності читання. Розшифровці піддаються тільки ті параметри, які раніше в даному документі не пояснювалися.

Формули нумеруються позначенням у круглих дужках на рівні формули з правого боку. Якщо на аркуші розташовується кілька формул, позначення розміщають на одній лінії. Позначення полягає в нумерації формул арабськими цифрами в межах усього документа. Допускається індексувати позначення формул у межах розділу, тобто подається номер розділу і номер формули через крапку. Якщо в документі використовується одна формула, вона також нумерується.

Запис формули, яка вимагає проміжних обчислень, характеризується тим, що після запису в загальному вигляді, значення не підставляються, а виконується розшифровування параметрів, унаслідок якого наводяться формули, що вимагають обчислення окремих параметрів та їхній розрахунок. Після одержання всіх даних виконується такий запис: «Підставивши отримані значення у формулу (х.х), одержимо результат:». Після чого записується формула із числовими значеннями параметрів та остаточний результат.

Ÿ Ілюстрації повинні бути виконані відповідно до вимог стандартів ЄСКД і можуть розташовуватися як по тексту документа, якнайближче до його відповідних частин, так і наприкінці роботи. Ілюстрації нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Якщо в документі один рисунок, то він позначається: «Рисунок 1». Позначення записується під рисунком, симетрично зображенню.

Ÿ Ілюстрації, при необхідності, можуть мати найменування й пояснювальні дані (підрисунковий текст). Слово «Рисунок» і найменування поміщають після пояснювальних даних. Наприклад: Рисунок 3 -– Деталі приладу.

Ÿ Таблиці застосовують для кращої наочності й зручності порівняння даних. На всі таблиці документа повинні бути посилання в тексті. При цьому таблицю поміщають під текстом, у якому вперше дане посилання на неї або на наступній сторінці. Допускається розташовувати таблицю уздовж довгої сторони аркуша документа.

Ÿ Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією, хоча допускається нумерація й у межах розділу. При цьому слово «Таблиця» й її номер записують ліворуч над таблицею й далі, при необхідності, назву таблиці. При переносі таблиці на ту ж або інші сторінки назву поміщають тільки над першою частиною таблиці. Над продовженням таблиці на цьому місці роблять запис «Продовження таблиці х».

Ÿ Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями. Розділяти заголовки й підзаголовки боковиків і граф таблиці діагональними лініями не допускається. Головка таблиці повинна бути відділена лінією від іншої частини таблиці. Якщо наприкінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, у першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

Ÿ Графу «Номер по порядку» у таблицю включати не допускається. Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається в тих випадках, коли в тексті документа є посилання на них, при розподілі таблиці на частини, а також при переносі таблиці на наступну сторінку.

Ÿ Якщо всі показники, наведені в графах таблиці, виражені в одній і тій самій одиниці фізичної величини, то її позначення необхідно поміщати над таблицею праворуч.

Ÿ Якщо найменування показника в боковику таблиці займає більше одного рядка, то числове значення показника записують на рівні останнього рядка найменування, а значення у вигляді тексту – на рівні першого рядка найменування.

8 Рекомендації для підготовки до захисту курсової роботи

Курсова Курсовий робота проект допускається до захисту рішенням керівника після того, як визначений ступінь її його відповідності завданню; а також якщо обсяг і зміст усіх розділів пояснювальної записки, графічної частині й технологічної документації відповідає вимогам, викладеним у даних методичних рекомен­даціях; дотримані вимоги стандартів ЄСКД та ЄСТД.

Для успішного виконання перерахованих вище вимог необхідно протягом 16 10 тижнів семестру регулярно відвідувати консультації і одержувати отримувати відповідні відмітки у графіку виконання курсовоїго роботипрокту.

Виконання курсовоїго роботи проекту самостійно, без дотримання гра­фіка і контролю з боку керівника, юридично допускається, але робота має бути подана на рецезію не пізніше шістнадцятого восьмого тижня семестру. Умови допуску до захисту при цьому не змінюються, тобто за час, який залишився до дати останнього засідання комісії, необхідно виправити всі недоліки й відхилення від вимог цих рекомендацій, а виконавцеві доведеться підтверджувати своє авторство в процесі захисту по розширеним колом питань.

Захист курсовоїго роботипроекту -– це, насамперед, демонстрація можливостей і технічного інтелекту студента перед членами комісії протягом 30 хвилин. Оцінка роботи визначається шляхом голосування простою більшістю голосів. Разом з тим, керівник роботи має найбільш повне уявлення про якість виконаної роботи й ступеня участі виконавця. Тому, в спірних ситуаціях його голос є вирішальним. Незважаючи на це, у вашому розпорядженні є два способи впливу на думку не тільки членів комісії, але й керівника роботи -– це п'ятихвилинна доповідь і відповіді на питання.

Доповідь закладає фундамент оцінки вашої роботи. По--перше тому, що оцінка керівника озвучується тільки після відповідей на питання, по--друге, доповідь є «домашньою заготовкою», і тут можна розставити акценти, які виключать проблемні питання. Тому доповідь повинна бути ретельно продумана і, в концентрованій формі, відображати повну інформацію про вихідні дані для проектування, обґрунтування технологічних рішень і результати розрахунків. У текст доповіді має органічно вписуватися й давати наочну ілюстрацію графічна частина роботи (робочі креслення деталі й заготовки, карти технологічних налагоджувань).

Для того, щоб дати деякі практичні поради, нижче наводиться приклад гіпотетичної доповіді як база для коментарів та аналізу.

Шановні члени комісії! Вашій увазі пропонується спроектований мною технологічний процес механічної обробки деталі «Вал-–шестерня» в організа­ційно-–технічних умовах серійного виробництва. Вихідними даними є подане тут робоче креслення деталі й програма випуску виробів у кількості 1200 штук на рік. Оскільки до складу виробу входять дві деталі даного найменування, то з ура­хуванням запасних частин, річна програма випуску деталей становить 2472 штуки. Деталь запускається у виробництво партіями по 103 штуки два рази на місяць.

Деталь є східчастим валом-–шестірнею середніх розмірів без централь­ного отвору. Найбільш відповідальними поверхнями деталі є дві циліндричні поверхні діаметром 40k6 мм і зубчаста поверхня модулем 2, 5 мм, восьмого ступеня точності й спряженням В. У результаті аналізу технологічності конструкції встановлено, що вал жорсткий і вимоги креслення забезпечуються раціональними методами обробки.

Вал виготовляється із сталі 18ХГТ за ГОСТ 4543-–71 з наступною цементацією і загартуванням поверхні зубчастого вінця до твердості 54-–58 HRC. Заготовкою деталі є поковка, що виготовляється на кривошипному гаряче­штампувальному пресі в закритому штампі за ГОСТ 8479-–70. Припуски на механічну обробку й допуски на розміри заготовки встановлені за ГОСТ 7505-–89. Робоче креслення поковки подане на цьому аркуші.

Наступна частина доповіді найбільш відповідальна, оскільки необхідно подати інформацію коротко, але одночасно продемонструвати, що принцип побудови процесу обробки деталі забезпечує вимоги креслення в заданих умовах виробництва, а технологічні можливості верстатів використаються раціонально. Крім того, треба максимально використати інформацію графічної частини курсової роботи. При цьому, існує небезпека не сказати головного й «потонути» в дрібницях, перевантаживши слухачів одноманітною інформацією, яка не має принципового значення.

Технологічний маршрут виготовлення деталі побудований на базі типового для даного виду деталей і передбачає 16 технологічних операцій.

Підготовка технологічних баз, центрових отворів, відбувається на фрезерно-–центрувальному верстаті моделі МР-–71 і включає два технологічних переходи, які виконуються послідовно. На цьому аркуші відображене нала­годження на дану операцію. Заготовка встановлюється в пристрої на зовнішні поверхні діаметрами 32, 5 і 23 мм. При переміщенні стола одночасно фрезе­руються два торці. Використовуються торцеві фрези із механічним кріпленням п'яти твердосплавних пластин Т5К10. У другій позиції столу комбінованим центрувальним свердлом виконується свердлення отворів на глибину 7 мм.

Далі виконується операція попередньої токарської обробки, при цьому застосовується верстат зі ЧПК моделі 16Б16Т1, оснащений оперативною СЧПК «НЦ-–31». На даній операції, як і на всіх наступних, деталь базується в центрах.

Обробка гвинтової поверхні здійснюється на різьбофрезерному верстаті моделі 5Б63. Використовується гребінчаста різьбова фреза зі швидкорізальної сталі Р6М5. Нарізка М18х1, 5-–6g обробляється за 1, 3 оберта оберту заготовки. Налагодження даної операції відображене на цьому аркуші.

Після проміжного контролю, що перешкоджає появі браку на наступних операціях, на зубофрезерному верстаті моделі 5А320 методом обкату здійснюється фрезерування зубчастої поверхні восьмого ступеня точності.

Чистові операції шліфування виконуються після хіміко-–термічної обробки у два етапи на круглошліфувальних напівавтоматах моделі 3М151. Налагодження на одну із цих операцій наведено на цьому аркуші. Так, під час операції №35 здійснюється попереднє шліфування поверхонь діаметром 25k6 мм. При цьому забезпечується дотримання розміру восьмого квалітету. Використовується шліфувальний круг прямого профілю ПП600´ 35´ 305 з білого электрокорунду, середньом’який з розміром зерна 50 мкм, що забезпечує параметр шорсткості поверхні Ra 0, 8 мкм.

Завершує технологічний процес обробки операція комплексного контролю зубчастої поверхні, геометричних параметрів, форми й розташування інших поверхонь деталі.

Пропонований технологічний процес механічної обробки описує комплект документації, який включає маршрутну карту, операційні карти й карти ескізів, При оформленні документації використані дані детальної розробки операцій, наведені в пояснювальній записці.

Усі цифри й позначення, що наводяться в доповіді пам'ятати бажано, але не обов'язково. Але це не означає, що їх можна не використовувати. Найпростіше всю цифрову інформацію стосовно операцій подати на карті налагодження.

Питання, що задають на захисті курсових робіт, за цілеспрямованістю можна розділити на дві групи. Питання першої групи виникають унаслідок ознайомлення членів комісії із графічною частиною і їх сприйняттям доповіді. Вони ініціюються помилками, неточностями, обмовками і т. ін. Таких питань можна уникнути, старанно підготувавши доповідь, а також грамотним вико­нанням графічної частини.

Питання другої групи мають на меті перевірити технічну ерудицію та професійну підготовку студента з технологічних дисциплін. Спектр таких питань дуже широкий. Підготовкою до них фактично є аналітичний підхід до вирішення всіх проектних завдань, викладених у даних рекомендаціях. Мінімально необхідну інформацію містять джерела [1, 8, 910, 123 ].

Відповідаючи на запитання, необхідно впевнитись, що ви правильно його зрозуміли. Якщо сумніваєтеся, а це може бути, якщо питання поставлене некоректно або вживаються невідомі вам терміни, попросіть уточнити питання. Уточнення питання припускає зміну формулювання або повідомлення додаткової інформації про мету відповіді.

Цілком імовірно, що ви не пам’ятаєте чиселового чисельного значення, отриманого в результаті розрахунку. У цьому випадку попросіть дозволу скористатися даними з пояснювальної записки.

Нижче наведено перелік тем технологічного напряму, які можуть бути основою для питань на захисті курсової роботи.

Ÿ Технічні вимоги до робочих креслень виробів. Види матеріалів. Позначення машинобудівних матеріалів (марки) і технічних умов.

Ÿ Завдання в конструкторських документах механічних властивостей матеріалів. Способи керування механічними властивостями матеріалу в процесі виготовлення деталей.

Ÿ Оброблюваність чорних і кольорових сплавів.

Ÿ Позначення на кресленнях вимог до точності розмірів, геометричної точності поверхонь і їхнього взаємного розташування.

Ÿ Технологічні методи й способи забезпечення необхідної точності.

Ÿ Забезпечення експлуатаційних властивостей деталей шляхом керування технологічними характеристиками й механічними властивостями поверхонь.

Ÿ Основні напрями аналізу технологічності конструкції деталей.

Ÿ Види заготовок, які використовуються у машинобудуванні при проекпроект­туванні технологічних процесів механічної обробки. Особливості проектування заготовок.

Ÿ Види механічної обробки поверхонь (циліндричних, плоских, зубчастих, шліцьових, різьбових) та їхні технологічні характеристики.

Ÿ Технологічне устаткування для обробки різанням. Технологічні можливості й галузь їх використання. Верстати з ЧПК, особливості їхнього використання в умовах серійного виробництва.

Ÿ Способи установки заготовок на металорізальних верстатах. Види пристроїв.

Ÿ Інструментальні матеріали. Їхні види, позначення і властивості. Галузі застосування.

Ÿ Види різального інструменту. Галузі використання. Позначення Інстру­ментів за нормативно--технічними документами. Способи кріплення інструмента на металорізальних верстатах.

Ÿ Призначення режимів різання металів. Стійкість інструменту. Визна­чення машинного часу на обробку для різних видів верстатних робіт.

Ÿ Структурні складові технічної норми часу і особливості їх визначення за нормативами. Відображення нормованого часу в технологічній документації.

Ÿ Застосування мастильно-–охолоджувальнихої рідини (МОР) при механічній обробці металів. Види МОР в залежності від виду матеріалу та методу обробки.

Ÿ Особливості технологічних процесів у різних організаційно--технічних умовах виробництва (одиничне, серійне, масове).

Ÿ Технологічні маршрути виготовлення типових деталей.

Ÿ Технологічна документація машинобудівного виробництва. Призначення, комплектність, правила оформлення й використання.

Додаток А

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Національний гірничий університет»

Кафедра технології гірничого машинобудування