Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Стан інноваційного розвитку промисловості України за 2000-2005 рр.






 

 

 

Показники 2000 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2005 р. в%до 2000 р.
Кількість інноваційно активних підприємств в% Кількість інноваційно активних підприємств в% Кількість інноваційно активних підприємств в% Кількість інноваційно активних підприємств в%
Усього   X   X   X   X 54, 3
в тому числі:                  
- проводили комплексну механізацію і автоматизацію виробництва   11, 7   28, 1   37, 2   39, 9 2, 2
- впроваджували нові технологічні процеси   27, 9   42, 5   49, 4   49, 6 96, 6
з них:                  
- маловідходні ресурсозберігаючі та безвідходні   11, 5   20, 5   23, 4   25, 7 120, 9
- освоювали нові види продукції   92, 0   81, 9   77, 5   77, 8 45, 9
з них:                  
- нові види техні­ки   13, 5   16, 5   20, 0   19, 3 77, 2

Джерело: Статистичний щорічник України за 2005 рік. - ТОВ " Видавництво " Консультант", 2006. - С. 337.

Загальна кількість підприємств, що впроваджували інновації, зменшилась з 14, 5 % у 2001 р. до 8, 2 % у 2005 р.

Наукомісткість національного ВВП складає 1-1, 5 %, що майже вдвічі нижче у порівнянні зі США, Францією, Японією.

Частка реалізованої інноваційної продукції також відчутно знижується. Так в 2005 році вона складала 6, 5 %, тоді як у 2000 р. -12, 5 % від загальних обсягів її в цілому по країні.

Отже, поки що інноваційна діяльність у країні не досить відчут­но впливає на її економіку.

Для більш результативної реалізації інтелектуального потенці­алу у сфері науки та технологій, досягнення ефективності наукових досліджень слід:

- по-перше, відмовитися від фінансування науки за залишко­
вим принципом і перейти до чіткого дотримання законодавчо вста­
новлених нормативів фінансування науки як пріоритету загальнона­
ціонального масштабу;

- по-друге, вишукати додаткові джерела нарощування обсягів
фінансування для технічного переоснащення наукових установ, роз­
робити систему контролю та відповідальності за ефективне викорис­
тання цих ресурсів;

по-третє, запровадити систему проведення регулярної атес­тації та незалежного аудиту наукових установ на предмет оцінки їх потенціалу, актуальності й результативності досліджень. Це дозво­лить більш ефективно розподіляти держзамовлення, фінансові ресур­си, а також своєчасно приймати рішення щодо припинення діяльнос­ті та необхідності реструктуризації державних наукових установ;

по-четверте, провести акредитацію наукових установ за розробленими критеріями;

по-п'яте, прискорено реалізовувати політику підвищення заробітної плати висококваліфікованим науковим співробітникам, які результативно працюють в акредитованих наукових установах, а та­кож забезпечити високий рівень їх соціального захисту з тим, щоб унеможливити відтік науковців закордон;

по-шосте, дозволити державним науковим установам отри­мувати кредити на придбання нерухомості та високовартісних това­рів тривалого користування для перспективних науковців, з відшко­дуванням частини процентних ставок за рахунок бюджетних коштів;

по-сьоме, встановити нормативи гнучкого оподаткування доходів наукових працівників на розмір витрат на придбання спеціа­льної літератури, комп'ютерної техніки, оплату Інтернету тощо, не­обхідних для професійної діяльності.

Важливим напрямом розвитку інтелектуального потенціалу в Україні є розвиток міжнародного співробітництва. На загальнодер­жавному рівні слід створити сприятливі умови і механізми для між­народної кооперації та реалізації найважливіших інноваційних прое­ктів із пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки, розширення фундаментальних досліджень, формування інноваційної інфраструк­тури, гармонізації національного законодавства у сфері науки та ви­соких технологій з нормами міжнародного права.


Тема 2.2. Форми і методи

державного регулювання та управління

у науковій і науково-технічній діяльності в Україні

1. Цілі, напрями й основні принципи державної політики в нау­
ковій діяльності, її фінансування.

2. Елементи державного регулювання та управління у сфері на­
укової і науково-технічної діяльності.

3. Підготовка наукових кадрів та підвищення їх кваліфікації,
вища атестаційна комісія України.

4. Наукові установи.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.