Поняття науки та наукової діяльності

Поняття " наука" має декілька основних значень.

По-перше, під наукою розуміється сфера людської діяльності, направленої на вироблення і систематизацію нових знань про приро­ду, суспільство, мислення та пізнання навколишнього світу.

У другому значенні наука виступає як результат цієї діяльності -система отриманих наукових знань.

По-третє, наука розуміється як одна з форм суспільної свідомос­ті, соціальний інститут.

У останньому значенні вона є системою взаємозв'язків між на­уковими організаціями та членами наукового співтовариства, а та­кож включає системи наукової інформації, норм і цінностей науки.

Безпосередні цілі науки - отримання знань про об'єктивний і про суб'єктивний світ, збагнення об'єктивної істини.

Деякі визначення науки:

Наука - це:

1. Динамічна система знань, що розкриває нові явища в су­
спільстві та природі, для застосування їх у практичній діяльності людей.

2. Специфічна форма суспільного мислення, основу якої
складає система знань.

3. Процес пізнання закономірностей об'єктивного світу, єдність
емпіричного та теоретичного знання.

4. Певний вид суспільного поділу праці.

5. Специфічна галузь професійної діяльності людей, колективів і
організацій, форма " інтелектуального виробництва".

6. Один із важливих факторів суспільного розвитку.

7. Система знань, що сприяє найбільш раціональній організа­
ції виробничих відносин і використанню виробничих сил.

8. Система понять та принципів, фактів і моделей, законів та
теорій.

9. Система знань, що прискорено розвивається під впливом
законів суспільної практики і внутрішніх законів пізнання.

10. Система знань об'єктивних законів природи, суспільства та
мислення, які отримуються і перетворюються у безпосередню продук­
тивну силу суспільства в результаті спеціальної діяльності людей.

11. Це засіб передбачення наслідків людської діяльності і ви­
значення методики прийняття рішень щодо цієї діяльності.

В Законі України " Про наукову і науково-технічну діяльність" надані наступні визначення наукової діяльності:

1. Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність,
спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її
формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

2. Науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча дія­
льність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх
галузях техніки і технологій. її основними формами (видами) є нау­
ково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські,
технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення
дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також
інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних
знань до стадії практичного їх використання.

3. Науково-педагогічна діяльність - педагогічна діяльність у
вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III—IV
рівнів акредитації, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною
діяльністю.

4. Науково-організаційна діяльність - діяльність, що спрямо­
вана на методичне, організаційне забезпечення та координацію нау­
кової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності.

Наукові дослідження діляться на: фундаментальні та прикладні: — фундаментальні наукові дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку;

— прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для прак­тичних цілей.

Закон дає також визначення вченого, наукового працівника:

1. Вчений - фізична особа (громадянин України, іноземець
або особа без громадянства), яка має повну вищу освіту та проводить
фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження й отримує
наукові та (або) науково-технічні результати.

2. Науковий працівник - вчений, який за основним місцем
роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно
займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною
або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію
незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, під­
тверджену результатами атестації.

3. Науково-педагогічний працівник — вчений, який за основ­
ним місцем роботи займається професійно педагогічною та науковою
або науково-технічною діяльністю у вищих навчальних закладах та
закладах післядипломної освіти III—IV рівнів акредитації.

Визначення наукової роботи і її результатів:

1. Науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - нау­
кова установа) — юридична особа незалежно від форми власності, що
створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова
або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70
відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

2. Наукова робота - дослідження з метою одержання науко­
вого результату.

3. Науковий результат — нове знання, одержане в процесі фу­
ндаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване
на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової
доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, мо­
нографічного дослідження, наукового відкриття тощо.

4. Науково-прикладний результат - нове конструктивне чи
технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випро­
бування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у
суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у фо­
рмі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної до­
кументації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.

Суб'єктами наукової та науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III— IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності (далі - громадські наукові організації).

Зміст науки:

• теорія як система знань, які є формою суспільної свідомості;

• практичні рекомендації для виробництва та реалізації мате­
ріальних благ і задоволення потреб суспільства.

Функції науки:

• пізнавальна - задоволення потреби людей у пізнанні законів
природи і суспільства;

• культурно-виховна - розвиток та формування культури людини;

• практична - вдосконалення виробництва та системи суспільних
відносин.

Основна функція науки - пізнання об'єктивного світу та роз­криття його закономірностей, що виражені в абстрактних поняттях і схемах, які точно відповідають цій дійсності.

Наука визначається активною пошуковою направленістю. Не можна визнати науковими знання, які людина отримує на основі простого спостереження.

Предмет науки — пов'язані між собою форми руху матерії або особливості їх відображення у свідомості людини.

Мета науки - пізнання законів розвитку природи і суспільства та вплив на природу для отримання корисних для суспільства ре­зультатів.

Завдання науки:

1) збирання, опис, аналіз, узагальнення та пояснення фактів;

2) виявлення законів руху природи, суспільства, мислення і пізнання;

3) систематизація отриманих знань;

4) пояснення суті явищ і процесів;

5) прогнозування подій, явищ і процесів;

6) встановлення напрямів і форм практичного використання
отриманих знань.

Науку можна розглядати як систему, що складається: з теорії, методології, методики і техніки досліджень, практики впровадження отриманих результатів.