Зниження валютних ризиків

Валютними ризиками звичайно керують в банках різними методами. Першим кроком до керування валютними ризиками всередині структури банку є встановлення лімітів на валютні операції. Наприклад, дуже поширені такі види лімітів:

• ліміти на іноземні держави (установлюються максимально можливі суми для операцій протягом дня із клієнтами й контрпартнерами з кожної конкретної країни);
• ліміти на операції з контрпартнерами й клієнтами (установлюється максимально можлива сума для операцій на кожного контрпартнера, клієнта);
• ліміт інструментарію (установлення обмежень щодо використовуваних інструментів і валют з визначенням списку можливих до торгівлі валют й інструментів торгівлі);
• ліміт на кожен день стосовно кожного дилера (звичайно встановлюється розмір максимально можливої відкритої позиції з торгівлі іноземними валютами, можливий для перенесення на наступний робочий день, для кожного конкретного дилера й кожного інструмента);
• ліміт збитків (установлюється максимально можливий розмір збитків, після досягнення якого всі відкриті позиції повинні бути закриті зі збитками. В одних банках такий ліміт визначається на кожен робочий день або на окремий період (звичайно місяць); в інших банках – з окремих видів інструментів, а в деяких – стосовно окремих дилерів.

Крім лімітів у світовій практиці, застосовують такі методи зниження валютних ризиків:

• взаємне зарахування купівлі-продажу валюти за активом і пасивом, так званий метод «метчингу», де за допомогою відрахування надходжень валюти з величини її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно – на свої ризики;
• використання методу «неттингу», що полягає в максимальному скороченні кількості наявних угод за допомогою їх укрупнення. Для цієї мети банки створюють підрозділи, що координують надходження заявок на покупку-продаж іноземної валюти;
• придбання додаткової інформації з інформаційних продуктів спеціалізованих фірм, у режимі реального часу валютних курсів, що відображають рух, н останні відомості.

Аналіз різновиду валютного ризику дозволяє виявити основні методи хеджування цих ризиків. Мова йде, у першу чергу, про розроблення оперативної стратегії хеджування спрямованої на антиризикове керування балансом (вирівнювання активів і зобов’язань, що піддаються валютному ризику) і маніпулювання строками й методами платежів. Крім того, фірма може використати для хеджировання валютного ризику інструменти контрактної стратегії, зокрема форвардні валютні контракти й валютні опціони.

Найпоширенішим способом покриття валютного ризику є купівля або продаж іноземної валюти з поставкою в майбутньому. Форвардна купівля ґрунтується на договорі купівлі-продажу іноземної валюти за обмінним курсом, відкритим у момент укладання угоди, у певний строк у майбутньому або протягом деякого майбутнього періоду. Подібним чином відбувається й форвардний продаж. Цей метод повністю виключає невизначеність щодо того, скільки становитимуть майбутніх платежів і надходжень у національній валюті.

Одним із видів угоди на грошовому ринку, що містить форвардну операцію, є своп. Своп припускає купівлю валюти на умовах спот з одночасним форвардним продажем тієї самої валюти (або продаж на умовах спот з форвардною купівлею). Коли форвардна угода не є частиною свопа, то вона вважається угодою аутрайт - простою форвардною угодою. Форвардна угода аутрайт може укладатися з метою хеджування або спекуляції. Можливість прогнозування валютного курсу при укладанні угоди усуває ризик втрат від несприятливої зміни валютного курсу і є коштами хеджування валютного ризику. Спекулянти можуть продавати й купувати термінові контракти, сподіваючись на те, що курс спот на дату виконання форвардного контракту буде відрізнятися від курсу при укладанні форвардної угоди. Якщо спекулянт очікує, що курс спот на якийсь день буде нижче форвардного, то він буде продавати форвардні контракти, сподіваючись на те, що з настанням цього дня він зможе купити валюту на умовах спот за більш низькою ціною, ніж ціна продажу форвардних контрактів. Таким чином, він одержить прибуток унаслідок виконання зобов'язання за форвардним контрактом. Подібним чином спекулянт, який очікує, що наявний курс буде вищим форвардного, купуватиме форвардні контракти, сподіваючись на те, що він зможе продати придбану валюту за більш високою ієною на наявному ринку.