Кредитні гарантії

Функціонування механізму видачі гарантій щодо кредитних ризиків поширюється на всі елементи фінансової системи й відіграє важливу роль у корпоративних і державних фінансах. Батьківські компанії звичайно гарантують боргові зобов'язання своїх дочірніх підрозділів. Комерційні банки й страхові компанії пропонують за відповідну плату гарантії для широкого ряду фінансових інструментів, починаючи із традиційних акредитивів і закінчуючи процентними ставками й валютними свопами.

Найбільшими гарантійними установами, як правило, є уряди й урядові структури. Навіть у США, де домінує філософія обмеженого втручання державних структур у приватний сектор, федеральні й місцеві органи влади надають широкий спектр фінансових гарантій. Найважливішим серед них, як в економічних, так і політичних відносинах, є страхування банківських вкладів. Однак гарантії широко використовуються й в інших випадках. У корпоративному секторі уряд гарантує борги малого бізнесу, у деяких випадках це було зроблено й для дуже великих підприємств.

Щораз під час укладання кредитної угоди її учасники передбачають неявне гарантування цієї угоди. Для того щоб переконатися в цьому, розглянемо базову тотожність, що виконується як з формальної, так і з фактичної точки зору.

Таким чином, щоразу, коли в Америці кредити (у доларах) надаються кому-небудь за винятком уряду США, кредитори неявним сособом також продають і гарантії даних кредитів. У світлі цього здійснення кредитних операцій складається із двох, різних у функціональному відношенні, угод: надання безризикового кредиту й прийняття кредитором на себе ризику несплати з нього.

Для більш детального розгляду цього моменту може виявитися корисним розбити кредитну діяльність на два етапи: придбання гарантії й одержання позики.

Таким чином, у реальності одержання будь-якого кредиту за своєю суттю еквівалентне одержанню суто безризикового кредиту й одночасному наданню гарантії погашення даного кредиту. По суті, кредитор видає безризиковий кредит, одночасно зменшуючи його на величину гарантії, необхідної для забезпечення його повернення. Співвідношення гарантії й безризикового кредиту може сильно змінюватися.

Гарантія є також і під час підписання інших фінансових контрактів, а не лише позик. Наприклад, при підписанні своп-контрактів гарантії виконання його сторонами взятих на себе зобов'язань часто надаються третьою стороною, що є фінансовим посередником. Якщо така гарантія не передбачена, кожна зі сторін забезпечує де-факто гарантії виконання зобов'язань. Оскільки фірми, що не спеціалізуються на фінансовій діяльності, усе ширше використовують такі контракти, їхнім менеджерам необхідно краще розуміти методи ефективного керування, пов'язаними з ними явними й неявними гарантіями.

Для аналізу керування такими гарантіями можна використати теорію ціноутворення опціонів. Гарантії подібні до опціонів «пута». Гарант (поручитель) повинен здійснити передбачений фінансовим інструментом грошовий платіж, якщо його емітент не здатний це зробити. Втрати, які несе поручитель, дорівнюють різниці між зобов'язаннями за контрактом, що він гарантував, і виторгом від продажу, що підлягають реалізації активів боржника, і виступають як його забезпечення або застава з цього зобов'язання. Ця різниця називається дефіцитом. Звичайно про неплатоспроможність боржника свідчить позитивний дефіцит.

Розглянемо, наприклад, прибуток, одержуваний під час надання якої-небудь окремої гарантії. Якщо вартість застави, що містить активи, перевищує передбачені з гарантованих зобов'язаннь платежі, поручитель залишає собі цю різницю й нічого не платить зі своїх коштів. Однак у тому разі, якщо вартість активів менша, аніж наступні за зобов'язаннями платежі, поручитель повинен виплатити цю різницю. Максимальний дохід, одержуваний поручителем, дорівнює премії плюс відсотки, одержувані при вкладенні премії до моменту виплати збитків або закінчення терміну дії гарантії. Цей максимальний дохід знижується за рахунок дефіциту або втрат, що виникають унаслідок неплатоспроможності одержувача кредиту. Максимальні втрати для поручителя можуть зрівнятися з величиною платежу, що випливає за зобов'язаннями.