Максимізація вартості активів

У багатьох випадках фінансові рішення в сфері використання особистих коштів можуть прийматися на підставі вибору варіанта, що приводить до збільшення вартості майна незалежно від індивідуальних переваг або аналізу ступеня ризику. Припустимо, що тепер потрібно вибирати між дуже ризикованими акціями й зовсім безпечними облігаціями. Наш клієнт не любить приймати ризиковані рішення й до того ж стосовно курсу акцій у майбутньому він настроєний песимістично. Однак поточна ринкова ціна акцій становить 100 у. о., а ринкова ціна облігацій -
95 у. о.

Оскільки клієнт у всіх випадках намагається не ризикувати та настроєний песимістично щодо майбутньої динаміки курсу акцій, то можна припустити, що він вибере облігації. Однак, незважаючи на те, що він бажає інвестувати свої гроші у гарантовано безпечні облігації, він все-таки обирає купівлю акцій. Чому?

Відповідь полягає в тому, що клієнт може продати акції за 100 у. о. і купити облігації за
95 у. о. Доти, поки оплата брокерові й інші витрати, пов'язані з купівлею-продажем даних цінних паперів не перевищують 5 у. о. різницю в їхній ціні, клієнт одержить перевагу, обравши акції. Цей простий приклад відображає два важливих моменти:

1. Фінансове рішення є раціональним навіть у тому разі, коли воно приймається лише на підставі прагнення до максимізації вартості активів незалежно від міркування щодо ступеня ризику й інших особистих переваг.

2. Ринки фінансових активів надають інформацію, необхідну для оцінки альтернативних варіантів фінансових рішень.

Фірми приймають фінансові рішення на підставі критерію максимізації вартісної оцінки активів. Керівники відкритих акціонерних товариств зіштовхуються з питаннями фінансування, планування інвестицій, керування ризиками. Через те, що вони найняті акціонерами, їхня робота полягає в тому, щоб приймати рішення, які щонайкраще відповідають інтересам акціонерів. Однак менеджери великих корпорацій навіть не знають в обличчя багатьох своїх акціонерів.

Керівники корпорацій намагаються знайти такі рішення, які були б прийняті безпосередньо самими акціонерами. При виборі фінансових рішень економічна теорія й здоровий глузд диктують таке правило. Обирайте інвестиційні рішення, які приведуть до максимального збільшення багатства акціонерів. Із цим погодиться фактично кожен акціонер. Чим більша ринкова вартість активів фірми, тим заможнішими стають акціонери. Такі інвестиційні рішення можуть прийматися без якої-небудь додаткової інформації про переваги самих акціонерів.

Яким же чином топ-менеджери оцінюють вартість активів фірми й можливих варіантів інвестиційних рішень? У деяких випадках довідатися про ринкові ціни вони можуть із друкованих або електронних джерел інформації. Але деякі активи не належать до тих, якими торгують на ринку, їх ціни невідомі. У такому разі для порівняння альтернативних варіантів необхідно розрахувати, яка була б вартість таких активів, якби угоди з ними підписувалися на ринку.

У такій ситуації суть оцінки активів зводиться до знаходження їх вартості за допомогою аналізу інформації з одним або декількох порівнянним активам, ринкова ціна яких відома. Вибір методу для подібної оцінки звичайно залежить від повноти доступної інформації. Якщо відомо ціну активів, фактично ідентичних оцінюваних нами, то при їхньої вартісної оцінки можна застосувати закон єдиної ціни, що говорить, що якщо на конкурентному ринку проводяться операції з рівноцінними (еквівалентними, ідентичними за своєю суттю) активами, то їх ринкові ціни будуть прагнутимуть до зближення. В основу дії закону єдиної ціни лежить процес, що має назву арбітражу, купівля й негайний продаж еквівалентних активів з метою одержання гарантованого прибутку на основі різниці в їх цінах.