Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Маса триноги . 3,4 кг






Маса повного комплекту......... 11, 5 кг

5. Призначення, комплект та ТТХ ДАК – 1

Ефективність стрільби артилерії у значній мірі залежить від точності визначення місцеположення (координат цілі). Тому разом з удосконаленням артилерійських систем постійно повинні удосконалюватись і засоби артилерійської розвідки. Наприкінці 60-х років на озброєння військ стали поступати квантові далекоміри.

Основною їхньою перевагою е висока точність визначення дальності у зрівнянні зі стереодалекомірами. Так, якщо для далекоміра ДС-1 на дальність 3 км DД=1, 5% (45 м), то для квантового далекоміра гранична помилка незалежно від дальності не перевищує 10м, а середня складає 3, 3м.

Квантові далекоміри забезпечують:

- ведення візуальної розвідки місцевості, противника;

- визначення відстаней до цілей, орієнтирів, реперів, розривів снарядів, мін;

- вимірювання горизонтальних (в т. ч. дирекційних) і вертикальних кутів.

Вони застосовуються:

- для ведення розвідки противника і місцевості, спостереження за діями своїх військ;

- для засічки (визначення полярних координат) цілей, орієнтирів, реперів;

- для обслуговування стрільби артилерії;

- для топогеодезичної прив'язки СП.

ТТХ квантового далекоміра

Найменування характеристик 1Д11М
1. Збільшення 8, 7х
2. Поле зору б°
3. Межі вимірювання кутів:  
- горизонтальних ± 30-00
- вертикальних ± 4-50
4. Межі вимірювання відстаней:  
- мінімальна 200 м
- максимальна 8 – 10 км.
5. Час готовності до виміру 30с.
6. Частота вимірів 5-7 с
7. Гранична помилка виміру 10 м.
8. Кількість цілей, які фіксуються на індикаторі  
9. Перископічність 330 мм

В комплект прибору 1Д11 входять: прийомо–передавач, кутовимірювальна платформа, тринога, з'єднуючий кабель, акумулятор 21НКБН-35, укладальна скринька, ЗІП і документація.

6. Призначення КСП, бокового та передового спостережних пунктів. Зміст підготовки пунктів до роботи. Вимоги до міста для спостережного пункту

При розгортанні у бойовий порядок батарея може розгортає командно – спостережний пункт, а при необхідності боковий, або передовий спостережні пункти.

Командно-спостережний пункт батареї призначений для ведення розвідки противника та місцевості, управління підлеглими силами і засобами розвідки, обслуговування стрільби батареї і для спостереження за діями загальновійськових підрозділів.

Передовий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості безпосередньо перед фронтом передових загальновійськових підрозділів, підтримки більш тісного зв'язку з ними, і обслуговування стрільби по цілях, що не спостерігаються з командно-спостережного пункту.

Боковий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості в районах, що не спостерігається з командно-спостережного пункту збоку, для засічки цілей (спряжене спостереження) і обслуговування стрільби по цілям.

Підготовка спостережних пунктів до роботи включає:

- вибір і заняття спостережного пункту;

- орієнтування приладів;

- топогеодезичну прив'язку спостережного пункту;

- вибір орієнтирів і складання схеми орієнтирів;

- встановлення зв'язку з вогневими підрозділами та вищестоящим командиром;

- інженерне обладнання та маскування спостережного пункту.

Спостережні пункти повинні відповідати таким вимогам:

- забезпечувати виконання поставлених задач;

- мати добрий огляд місцевості, що знаходиться перед фронтом і в глибині оборони противника в смузі (секторі) розвідки;

- мати приховані підступи;

- бути невидимим для спостереження противника;

- забезпечувати розміщення особового складу, засобів зв'язку та техніки.

Найвигіднішими місцями для розміщення спостережних пунктів є:

- схили висот, звернені в бік противника;

- ділянки місцевості, які знаходяться в 200-300 м перед лісом, кущами, садом або гаєм;

- високі дерева в глибині лісу або на узліссі лісових масивів;

- горища, верхні поверхи будинків та фабричні (заводські) труби. Віддалення спостережних пунктів від переднього краю своїх військ залежить від характеру місцевості й поставленої підрозділу (частині) задачі.

Зайняття спостережних пунктів проводиться потайно по можливості вночі або в інших умовах обмеженої видимості. При висуванні на спостережний пункт вдень використовують складини місцевості та місцеві предмети, що перешкоджають спостереженню противника.

7.Призначення схеми орієнтирів. Порядоквибору орієнтирів і

складання схем орієнтирів

Орієнтирі призначають з метою забезпечення швидкої і надійної передачі (прийому) цілевказівок і докладів про розвідані цілі, а також, визначення місцеположення розвіданих цілей на місцевості відносно орієнтирів.

Орієнтири вибирають з права наліво по рубежах від себе до противника. Кількість орієнтирів повинна бути невеликою і кожному із них присвоюється свій номер.

За орієнтири вибирають окремі ясно спостережні місцеві предмети, які противник не може знищити і відносно яких легко передавати цілевказівки.

Всі орієнтири старшого начальника, які спостерігаються з даного спостережного пункту, являються обов'язковими для підрозділів розвідки. Їх вносять в схему орієнтирів і за ними зберігаються номери, присвоєні старшим начальником.

В ході наступу по мірі просування вперед призначають нові орієнтири. В обороні орієнтири вибирають як перед переднім краєм, так і в глибині оборони своїх військ.

По кожному орієнтиру визначають із спостережного пункту дирекційний кут і дальність, і готують схему орієнтирів. Дальності до орієнтирів визначають за допомогою приладів, по карті або на око, кути визначають за допомогою приладів.

Схема орієнтирів являє собою креслення вільного масштабу, на яке в перспективному вигляді наносять орієнтири в смузі (секторі) розвідки. При перенесенні схеми орієнтирів на чистий аркуш паперу наносять:

- умовний знак спостережного пункту, з якого ведуть спостереження і підписують його координати;

- лінію основного напрямку стрільби і біля кінця цієї лінії підписують дирекційний кут основного напрямку;

- орієнтири із збереженням їх вигляду і відносного розміщення на місцевості (ближній - ближче, дальній далі від точки СП) і біля кожного орієнтира підписують умовну назву орієнтира його номер, дирекційний

кут і дальність до нього в метрах;

- напрямок (лінії) з точки спостережного пункту на орієнтир; при цьому прокреслена лінія повинна підходити до тієї точки орієнтира на яку візувалося перехрестя приладу при вимірюванні кутів.

В заголовку схеми вказують, для якого спостережного пункту вона складена. Внизу схема підписується тим, хто її робив і вказується дата відпрацювання.








© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.