Масштаби топографічних карт. Числовий, лінійний та поперечній масштаби. Порядок вимірювання відстаней по карті за допомогою масштабів

ПИТАННЯ ДЛЯ ЕКЗАМЕНУ ПО ВІЙСЬКОВОЇ ТОПОГРАФІЇ ТА ТОПОГЕОДЕЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Масштаби топографічних карт. Числовий, лінійний та поперечній масштаби. Порядок вимірювання відстаней по карті за допомогою масштабів

Всі наші топографічні карти, за винятком карт масштабу 1: 1 000 000, складають у єдиній рівнокутній проекції – окремо за 6-ти градусними зонами. Це дозволяє кожну таку зону розгортати у площину, тобто відображати на карті практично без помітних викривлень, які викликані кривизною Землі. Тому таку карту можна використовувати при вимірюваннях як план, що зберігає геометричну подобу всіх окреслень місцевості.

Ступінь зменшення ліній на карті відносно горизонтальних проложень відповідних ним ліній на місцевості називається масштабом карти(плану). Інакше кажучи, під масштабом розуміють відношення довжини лінії на карті до довжини горизонтального положення відповідній їй лінії на місцевості.

Числовий масштаб. Цей числовий вираз називають числовим масштабом і представляють у вигляді відношення одиниці до числа, яке показує, у скільки разів зменшена довжина ліній на місцевості при зображенні їх на карті. (Числовий масштаб – це масштаб карти, у вигляді дробі, чисельник якої одиниця, а знаменник – число, що показує у скільки разів зменшені на карті горизонтальні положення ліній місцевості.) Наприклад, масштаб 1: 50 000 показує, що всі лінійні розміри на карті зменшені у 50 000 разів, тобто 1 см карти на місцевості відповідає 500 м, або 0, 5 км.

Відстань на місцевості у метрах або кілометрах, яка відповідає 1 см карти, називається величиною масштабу. У наведеному прикладі величина масштабу буде 500 м, або 0, 5 км.

Дійсно, чим менше знаменник числового масштабу, тим зображення на карті крупніше, і навпаки; тому більш крупним називається той масштаб, у якого знаменник менше.

При користуванні числовим масштабом відстань на карті вимірюють у сантиметрах звичайно за допомогою лінійки з сантиметровими відмітками. Отримане при цьому число сантиметрів умножають на величину масштабу. Наприклад, на карті масштабу 1: 50 000 виміряли 3, 8 см; на місцевості це буде відповідати Д = 3, 8 * 0, 5 = 1, 9 км. Якщо ж відстань Д виміряна на місцевості і її потрібно відкласти на карті, то її потрібно розділити на величину масштабу карти. Наприклад, якщо Д=1350 м, то на карті масштабу 1: 25 000 необхідно відкласти відрізок d = 1350: 250 = 5, 4 см.

Лінійний масштаб представляє собою графічне вираження числового масштабу. Найпростіше вимірювати відстань на карті за допомогою лінійного масштабу. Оформлення лінійних і числових масштабів на топографічних картах показано на лівому рисунку, а порядок виміру відстані – на правому.

Поперечний масштаб – це спеціальний графік, виконаний за допомогою гравіювання на металічній пластині (рис.4). Побудова його основана на пропорційності відрізків паралельних ліній, що пересікають сторони кута.

Стандартний (нормальний) поперечний масштаб має великі поділки, рівні 2 см, і малі поділки (зліва на графіку), рівні 2 мм. Крім того, на графіку є відрізки між вертикальною і нахильною лініями, рівні по першій нижній горизонтальній лінії 0, 2 мм, по другій 0, 4 мм, по третій 0, 6 мм і т.д. За допомогою поперечного масштабу можна вимірювати і відкладати відстані на картах будь-якого масштабу.

2. Напрямки, які прийняті за початкові при вимірюванні та побудові кутів. Істинний і магнітний азимути, дирекційний кут та взаємозв`язок між ними.

При вимірюванні кутів на місцевості за початковий напрямок приймають: північний напрямок істинного (географічного) меридіану; північний напрямок магнітного меридіану; північний напрямок вертикальної лінії кілометрової сітки карти; основний напрямок стрільби;

напрямок на орієнтир (на ціль).

Від початкових напрямків вимірюються чи відкладаються кути, які широко застосовуються в артилерії, топографії та геодезії.

Істинний азимут кут (А), утворений північним напрямком істинного меридіану і напрямком на орієнтир, ціль, іншу точку, виміряний по ходу годинникової стрілки від 0 до 360 градусів. Позначається літерою “ А “. Вимірюється на місцевості за допомогою топогеодезичних приладів і використовується для обчислення дирекційного кута.

Магнітний азимут - кут, утворений північним напрямком магнітного меридіану і напрямком на орієнтир, ціль, іншу точку, виміряний по ходу годинникової стрілки від 0 до 360 градусів. Позначається літерами «Ам» або «Аm». Вимірюється на місцевості за допомогою компасу, бусолі, а також вираховується по виміряному на карті дирекційному куту.

Дирекційний кут – кут, утворений північним напрямком вертикальної лінії координатної сітки карти і напрямком на орієнтир іншу точку, виміряний по ходу годинникової стрілки від 0 до 360 градусів (0 до 60-00). Позначається літерою “ α “. Вираховується на місцевості за допомогою магнітного або істинного азимутів.

Взаємозв’язок між кутами: α = А – γ, А = α + γ, α = Ам – ∆ Ам, Ам = α + ∆ Ам

де: γ – зближення меридіанів; ∆ Ам – поправка бусолі

 

3. Полярні координати точок. Суть перетворення полярних координат у прямокутні

Координатами називаються кутові чи лінійні величини, якими визначають положення точок у тій чи іншій системі координат. Система координат є такі постійні елементи (сукупність ліній і площин, орієнтованих певним чином у просторі), відносно яких визначається поло -ження об'єктів (цілей). Лінії, прийняті за початкові, служать осями координат, а площини - координатними площинами. Широко застосовуються у військовій топографії і військовій справі взагалі наступні системи координат: географічна (геодезична); плоских прямокутних; полярних; біполярних координат.

Полярними координатами точки є кут між полярною віссю та напрямком на точку та відстань від точки стояння до точки, координати якої визначають. в артилерії у якості полярної вісі застосовують північний напрямок координатної сітки карти, а кут – дирекційний кут.

Перетворення полярних координат у прямокутні в топогеодезії носить назву прямої геодезичної задачі (ПГЗ). Рішення прямої геодезичної задачі зводиться дообчислення прямокутних координат (Х та У) точки (В) за відомими прямокутними координатами заданої точки, відстанню між ними (Д, АВ) і дирекційному куту (α, (АВ)) з заданої точки (А), на точку координати якої визначають (В).

Перетворення координат Хв = Ха + ∆ Х, Ув = Уа + ∆ У.   ∆ Х = АВ * cos (АВ), ∆ У = АВ * sin (АВ).

 

4. Прямокутні координати точок. Перетворення прямокутних координат точок у полярні графічним способом

Координатами називаються кутові чи лінійні величини, якими визначають положення точок у тій чи іншій системі координат. Система координат є такі постійні елементи (сукупність ліній і площин, орієнтованих певним чином у просторі), відносно яких визначається поло -ження об'єктів (цілей). Лінії, прийняті за початкові, служать осями координат, а площини - координатними площинами. Широко застосовуються у військовій топографії і військовій справі взагалі наступні системи координат: географічна (геодезична); плоских прямокутних; полярних; біполярних координат.

У

Х

М

Системою плоских прямокутних координат називається система, в якій положення точки на площині визначається лінійними величинами (абсцисою Х і ординатою У) відносно взаємно перпендикулярних координатних ліній ХХ та УУ. Величини Х і У називаються прямокутними координатами даної точки; вони визначають відстань даної точки від координатних осей Х та У відповідно. У топогеодезії і військовій топографії координатна вісь

ХХ направлена знизу вверх (від екватора до полюса), координатна вісь УУ – зліва на право (з заходу на схід).

Перетворення прямокутних координат у полярні в топогеодезії носить назву оберненої геодезичної задачі (ОГЗ). Рішення ОГЗ на площині зводиться до знаходження дирекційного кута (α) і дальності (Д) з однієї точки на другу за відомими прямокутними координатами даних точок.

 

Для перетворення прямокутних координат у полярні графічним способом необхідно:

- нанести по прямокутним координатам обидві точки на карту;

- провести напрямок між точками та за допомогою АК – 3(4) виміряти дирекційний

кут;

- за допомогою МПЛ – 50 або циркуля вимірювача виміряти відстань.

 

5. Кут місця цілі. Порядок аналітичного визначення кута місця цілі.

Кутом місця цілі називається кут між горизонтальною площиною, що проходить через точку гармати (прилад розвідки) і лінією «гармата-ціль».Вимірюється в поділках кутоміра

А) Для вогневої позиції:

ВП

де Н _ц - абсолютна висота цілі, м;

Н _Б - абсолютна висота ВП, м;

Dh _Ц - перевищення цілі над ВП, м;

Д _т^ц- дальність топографічна ВП - ціль, м.

Б) Для спостережного пункту: Ц

 

	Δ h ц

 

Дк

Н _СП

 

де М ц – кут місця цілі

Н _ц - абсолютна висота цілі, м;

Н _СП - абсолютна висота СП, м;

Dh ц - перевищення цілі над СП, м;

Д к - дальність від СП до цілі, м.

6. Зближення меридіанів, його суть та способи визначення. Порядок визначення зближення меридіанів за картою.

Зближення меридіанів γ - кут, утворений північним напрямком істинного меридіана, який проходить через дану точку і північним напрямком вертикальної лінії координатної мережі. Зближення меридіанів використовують в артилерії для переходу від істинного азимута (А) до α і навпаки. Величина γ для точок, розташованих від осьового меридіану, на Захід - негативна, а на Схід - позитивна. Величина γ на осьовому меридіані зони та на екваторі рівна «0» і збільшується з віддаленням точки від осьового меридіану та від екватора. γ max буде на полюсі і = ±3° = ±0-50 (3⁰ / 6).

Зближення меридіанів визначається за: 1) картою; 2) графіком 3) формулою.

1. Для визначення зближення меридіанів за картою, користуються формулою:

γ _Т.К.= γ _Ц.Л.К + (± Δ γ)

де: γ _Ц.Л.К.- зближення меридіанів центру листа карти, підпи­сується під південною стороною рамки карти;

Δ γ - поправка на зміщення точки відносно центру листа карти по довготі. Береться з табл.6.1 (якщо точка розміщен­ня східніше центру листа - знак " +", якщо західніше - то " -").

Для широт України Δ γ на 5 км = 0-01; 10 км – 0-02; 15 км - 0-03 і т.д.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒