Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Принципи аудиту
|
|
Тема 1
Суть і предмет аудиту
1. Організаційна структура контролю в Україні
2. Економічний зміст та об‘єктивна необхідність аудиту в умовах ринку
3. Виникнення аудиту та розвиток аудиторської діяльності в Україні
4. Класифікація аудиту за певними ознаками та її практичне застосування
5. Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства
6. Предмет та об'єкти аудиту
7. Правове регулювання аудиторської діяльності в Україні
1. Організаційна структура контролю в Україні
Контроль – це функція системи управління суспільними процесами. Призначення контролю відповідає меті управління, яка визначається економічними і політичними закономірностями розвитку суспільства. Функції економічного контролю зумовлюються дією основного економічного закону і діями суспільства, інтереси якого він забезпечує.
Слово контроль має французьке походження “controle” – перевірка або спостереження з метою перевірки.
Французьке “control” утворилося від латинського “contra” – протидія, “role” – міра впливу. Тобто можна визначити зміст слова контроль як протидія чомусь небажаному.
В широкому розумінні: контроль – це системна сукупність процесів за допомогою яких забезпечується спостереження за керованим об’єктом з метою виявлення відхилень від встановлених параметрів і вжиття заходів з усунення та ліквідації негативних явищ.
Суть контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює облік і перевірку того, як об’єкт управління виконує його настанови. За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях від заданих параметрів з метою усунення цих відхилень і недопущення у майбутньому.
За організаційними формами економічний контроль в Україні поділяють на: державний; муніципальний; незалежний (аудиторський) контроль; контроль власника.
Державний контроль здійснюють органи державної влади і управління. До таких органів відносять Міністерство фінансів України, Державну податкову службу України, Національний банк України, Міністерство праці та соціальної політики, інші.
Муніципальний контроль здійснюється відповідно до Закону України “Про місцеві ради народних депутатів і місцеве регіональне самоврядування”.
Незалежний контроль – це аудиторський контроль, який проводять аудитори на засадах самофінансування. Його мета полягає в тому, щоб перевірити достовірність фінансової звітності, іншої інформації, якою користуються інвестори, акціонери, кредитори, інші.
Контроль власника проводять власники капіталу, вкладеного в діяльність підприємств.
2. Економічний зміст та об‘єктивна необхідність аудиту в умовах ринку
Розвиток ринкових відносин і пов’язана з цим поява підприємств з різними формами господарювання і власності, демократизація управління і використання економічних важелів і стимулів вимагають формування нової форми контролю – незалежного аудиторського контролю.
Слово “аудит” походить від латинського “audio”, що буквально означає “слухати”. Цей переклад трактується по-різному. Іноді аудитора порівнюють з кваліфікованим лікарем, який уважно слухає хворого. Є різні трактування терміну “аудит”.
Відповідно до Закону України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року (зі змінами і доповненнями), ст.3, аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб" єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб" єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Основне призначення аудиту – перевірка на достовірність економічної інформації, якою користуються власники, інвестори, акціонери, кредитори, різні підприємства, установи, організації.
Від якості інформації в умовах ринку залежать управлінські рішення, які в свою чергу визначають долю різних підприємств і окремих людей. Основною передумовою такого контролю є взаємна зацікавленість підприємств в особі їх власника, держави в особі податкової служби і аудитора в забезпеченні достовірності обліку і звітності. В своїй діяльності аудитор керується законодавством і власними інтересами. В умовах конкуренції в аудиторському бізнесі це економічно сприяє якісному проведенню аудиту. В свою чергу підприємство має можливість вибору в якості партнера кваліфікованого, незалежного від будь-яких відомств аудитора, а держава одержує можливість забезпечити контроль за достовірністю звітності, як наслідок, правильністю оподаткування, не витрачаючи на це кошти державного бюджету.
Аудит в сучасному розумінні виник більш ста років тому. Потреба в аудиторському контролі з’явилася тоді, коли пройшов поділ інтересів між тими, хто безпосередньо займаються управлінням підприємством і тими хто вклав кошти в його діяльність.
Необхідність аудиту обумовлена наступним:
1. Неспівпадання інтересів між тими хто готує інформацію і тими хто нею користується може привести до необ’єктивності інформації.
2. При прийнятті рішень, які ґрунтуються на необ’єктивній інформації можуть наступити негативні економічні наслідки.
3. Користувачі інформації дуже часто не одержують доступу для оцінки якості інформації.
4. Щоб оцінити достовірність інформації, або її перевірити, необхідні спеціальні знання, які не завжди мають користувачі інформацією.
3. Виникнення аудиту, та розвиток аудиторської діяльності в Україні
Батьківщиною виникнення аудиту вважається Великобританія, де в 1844 році виходить серія Законів „Про компанії”, які передбачали в обов’язковому порядку перевірку рахунків компаній спеціалістами по бухгалтерському обліку і фінансовому контролю (аудиторами) не менше одного разу в рік для звіту перед акціонерами. У 1867 році у Франції був прийнятий закон про обов’язкову перевірку і оцінку балансів „комісарами по рахунках”.
В США аудит виник після того, коли в Північній Америці разом із залізничниками, страховиками побували аудитори з метою захисту інтересів великих англійських кредиторів. Тому північно американський аудит має англійське походження. В 1887 році була створена американська асоціація аудиторів. В 1896 році законодавчим органом штату Нью-Йорк був прийнятий законопроект, який регулював аудиторську діяльність.
В 1934 році був опублікований документ „Перевірка фінансових звітів незалежними аудиторами”, в якому були рекомендовані, а пізніше прийняті процедури аудиту, вивчення інвентарної відомості і підтвердження дебіторської заборгованості.
З 1939 року американський інститут бухгалтерів почав публікувати звіти про процедури аудиту – перші офіційні документи стосовно стандартизації аудиту.
На початку 70-х років почалась розробка міжнародних стандартів аудиту, які були видані Міжнародною федерацією бухгалтерів протягом 80-х років.
4 червня 1992 року була створена Спілка аудиторів України, як громадське об’єднання. З ініціативи Спілки аудиторів України 22 квітня 1993 року Верховна Рада України прийняла Закон „Про аудиторську діяльність”. Згідно з законом в жовтні 1993 року була створена Аудиторська палата України, яка є незалежним самостійним органом, який регулює аудиторську діяльність в Україні. Основною метою АПУ є сприяння розвитку, вдосконалення та уніфікації аудиторської справи в нашій країні.
4. Класифікація аудиту за певними ознаками та її практичне застосування
Аудит класифікується за різними ознаками.
За обов’язковістю виділяють:
1. обов’язковий (передбачений законом) аудит;
2.добровільний аудит.
Перелік підприємств, для яких щороку повинен проводитися аудит, визначений статтею 8 Закону України “Про аудиторську діяльність”. Проведення аудиту є обов’язковим:
1. для підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств – емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;
2. для перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;
3. для емітентів цінних паперів.
4. проведення аудиту є обов’язковим також в інших випадках, передбачених законами України.
Аудит за законом є обов’язковим заходом, його масштаби чітко визначені законодавством і міняти їх ні керівництво, ні акціонери ні аудитори не мають права.
Добровільний аудит проводиться на замовлення окремих підприємств та фірм і тому його характер та масштаби залежать від бажання клієнта.
Залежно від об’єкту і мети виділяють:
1. аудит звітності (фінансовий аудит) – полягає у перевірці звіту суб’єкту господарювання з метою дати висновок про правильність його складання відповідно до встановлених критеріїв;
2. аудит на відповідність встановленим вимогам проводиться з метою перевірки дотримання конкретних процедур, норм або правил діяльності;
3. аудит господарської діяльності полягає в систематичному аналізі господарської діяльності підприємства.
Залежно від суб’єкта, аудит поділяється на види:
1. внутрішній;
2. зовнішній.
Між зовнішнім і внутрішнім аудитом є багато подібних моментів, зокрема: обидва можуть охоплювати перевірку фінансової звітності, дотримання процедур і норм, оцінку господарської діяльності.
Основна відмінність полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться в середині самого підприємства за вимогою та з ініціативи його керівника, тобто за його проведення відповідає саме підприємства або один з його відділів (контрольний орган в середині підприємства). Тоді як зовнішній аудит проводиться сторонніми по відношенню до даного підприємства аудиторами, на основі укладеного договору.
За масштабами роботи аудит поділяється на види:
1. загальний (за всіма питаннями аудиту фірми);
2. локальний (за окремими напрямами аудиту).
Залежно від орієнтації, аудит поділяють на види:
1. підтверджуючий – перевірка і підтвердження достовірності обліку і звітності;
2. системно–орієнтований – аудиторська оцінка на основі аналізу системи внутрішнього контролю;
3. аудит, який базується на ризику – аудит, при якому виходячи з умов бізнесу клієнта перевірка проводиться вибірково в основному там, де ризик помилки і зловживань максимальний.
5. Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства
Таблиця 1.1.
Порівняння аудиту і ревізії
| Ознака | Аудит | Ревізія |
| 1. Мета | Оцінка достовірності та законності бухгалтерського обліку і звітності, діагностування і запобігання передкризовим явищам та банкрутству підприємств всіх форм власності. | Визначення достовірності та законності бухгалтерського обліку і звітності, розкриття нестач, розтрат запобігання фінансовим зловживанням. |
| 2.Практичні завдання | Вирішує завдання по залученню нових пасивів, інвесторів, кредитів, укріпленню платоспроможності | Господарська система вирішує завдання по збереженню своїх активів, по профілактиці зловживань. |
| 3. Суб’єкт | Аудиторські фірми, приватні аудитори. | Ревізори державної контрольно-ревізійної служби. |
| 4. Об’єкт | Система обліку звітності і внутрішнього контролю, інформаційні системи. | Стан обліку і звітності, збереження державної власності. |
| 5.Порядок організації | Здійснюється на підставі укладеного договору з підприємством-замовником (обов’язковий – щорічний, приватний – за бажанням клієнта в будь-який час). | Здійснюється на підставі вказівки керівника контрольно-ревізійної служби, чітко визначена законодавством і нормативними актами. |
| 6.Принципи оплати праці | Платить клієнт, або з його згоди орган, який потребує одержання аудиторського висновку. | Платить вищестояща ланка чи господарський орган. |
| 7.Характер діяльності | Підприємницька діяльність | Виконавча діяльність |
| 8.Методичний прийом | Прийоми і способи документального і фактичного контролю, економічного аналізу. | |
| 9. Результати | Аудиторський висновок. | Акт ревізії. |
| 10. Відповідальність | Несе відповідальність перед клієнтами та третіми особами | Несе відповідальність перед органом, який призначив ревізію та державою |
6. Предмет та об'єкти аудиту
Кожна наука має свій предмет, метод і мету. Предмет - те, що вивчає дана наука. Він є критерієм, який визначає характер науки.
Предметом аудиту є процес розширеного відтворення суспільного продукту, достовірність відображення його в обліку і звітності, дослідження ефективності ділової активності.
Конкретизацією предмету є об’єкти. Під терміном “об’єкт” слід позначати частину цілого, окремі складові предмету.
В процесі аудиту вивчають різні об’єкти за своїм складом, цільовою орієнтацією, відношенням до різних сфер діяльності, іншими характеристиками. Тому необхідно здійснити класифікацію об’єктів, яка б давала цілісне уявлення про предмет аудиту.
Об‘єкти класифікуються за такими ознаками:
За видом: ресурси, господарські процеси, економічні результати діяльності, організаційні форми управління, організаційна структура виробництва і апарату управління; методи управління, системи стимулювання, функції управління.
За складністю: сукупні ресурси, господарські процеси, цілісні системи управління (в цьому випадку, наприклад, контролюють всю фінансово-господарську діяльність підприємства чи вивчають ефективність організаційної структури в цілому); групи ресурсів і господарських процесів, відносно окремі частини системи управління.
За відношенням до сфери діяльності: об’єкти матеріально-технічного постачання; об’єкти основного і допоміжного виробництва; об’єкти управління.
За зв’язком з часом: об’єкти, стан яких оцінюється в минулому - коли робиться висновок про доцільність і законність господарських операцій, ефективність використання ресурсів; об’єкти, стан яких вивчають в теперішньому часі - наприклад, оцінюють наявність матеріальних ресурсів; об’єкти, стан яких оцінюють у майбутньому - коли мова іде про економічну ефективність діяльності підприємства, стратегію його розвитку.
За характером оцінки стану об’єктів: об’єкти, стан яких оцінюється тільки кількісно - ресурси, економічні результати; об’єкти, стан яких оцінюється якісно - організаційні форми і методи управління; об’єкти, які можуть оцінюватися як кількісно, так і якісно – наприклад, господарські процеси. Їх можна оцінити кількісно, коли мова йде про затрати в окремих сферах діяльності і якісно, якщо розглядається питання технології виробництва, оптимізації складу постачальників.
Класифікація об’єктів має системний характер, оскільки виділені за окремими ознаками групи об’єктів взаємопов’язані в просторі та часі.
7. Правове регулювання аудиторської діяльності в Україні
Правовою основою проведення аудиту в Україні є Закон “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року.
При проведенні аудиту керуються Міжнародними стандартами аудиту. Аудиторська палата України рішенням від 18 квітня 2003 року № 122 затвердила Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (Міжнародні стандарти аудиту) як Національні стандарти аудиту, тому вони підлягають обов'язковому застосуванню суб'єктами аудиторської діяльності.
Стандарти аудиту – це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов”язків. Вони формують єдині базові вимоги до організації і методики здійснення аудиту та забезпечують відповідний рівень гарантій результатів при їх дотриманні.
Перелік і мету кожного із міжнародних стандартів аудиту (МСА) відображено в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2
Характеристика Міжнародних стандартів аудиту
| № МСА | Назва МСА | Мета МСА |
| 100 – 199 Вступна частина | ||
| Завдання з надання впевненості | Мета завдання з надання впевненості полягає в оцінюванні (або вимірюванні) професійним бухгалтером за допомогою визначених відповідних критеріїв предмета перевірки (відповідальність за який несе інша сторона) та у складанні висновку, який надає користувачеві певний рівень упевненості щодо цього предмету перевірки. Завдання з надання впевненості, виконувані професійними бухгалтерами, спрямовані на підвищення достовірності інформації про предмет перевірки шляхом оцінювання відповідності предмета перевірки зазначеним критеріям у всіх суттєвих аспектах; тим самим підвищується ймовірність того, що інформація задовольнить потреби користувача, У цьому розумінні рівень упевненості, який наводиться у висновку професійного бухгалтера, відображає ступінь довіри користувача до достовірності предмета перевірки. | |
| Концептуальна основа Міжнародних стандартів аудиту. | Мета полягає в наступному – описати концептуальну основу, на якій видаються МСА стосовно послуг, що їх можуть виконувати аудитори. | |
| 200 – 299 Відповідальність | ||
| Мета та загальні принципи аудиторської перевірки | Встановлення стандартів і надання рекомендацій щодо мети та головних принципів, що лежать в основі аудиторської перевірки фінансових звітів. | |
| Умови завдань з аудиторської перевірки | Метою цього МСА є встановлення положень та надання рекомендацій щодо: а)погодження умов завдання із замовником; б)складання відповіді аудитора на прохання замовника змінити умови завдання на такі, що забезпечать нижчий рівень упевненості. | |
| Контроль якості аудиторської роботи | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо контролю якості, зокрема: а)з політики та процедур аудиторської фірми стосовно аудиторської роботи в цілому; б)з процедур стосовно роботи, дорученої асистентам під час проведення окремої аудиторської перевірки. | |
| Документація | Метою даного МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо документації у контексті аудиту фінансових звітів. | |
| Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки фінансових звітів | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо відповідальності аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиту фінансових звітів. | |
| 240 А | Шахрайство та помилки | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо відповідальності аудитора стосовно розгляду шахрайства та помилок під час аудиту фінансових звітів. |
| Врахування законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансової звітності | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо відповідальності аудитора за врахування законів і нормативних актів при аудиторській перевірці фінансовий звіті. | |
| Повідомлення інформації з питань аудиторської перевірки найвищому управлінському персоналові | Мета цього МСА полягає у встановленні положень і наданні рекомендацій щодо обміну інформацією з питань аудиту під час аудиторської перевірки фінансових звітів між аудитором та найвищим управлінським персоналом суб’єкта господарювання. Таке повідомлення інформації стосується питань аудиту й має значення для управління (як це визначено в даному МСА). Цей МСА не містить рекомендацій щодо інформації, що її надсилає аудитор особам за межами підприємства (наприклад, зовнішнім регулювальним чи наглядовим органам). | |
| 300 – 399 Планування | ||
| Планування | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо планування аудиторської перевірки фінансових звітів. Цей МСА складений у контексті аудиторських повторних перевірок. Для проведення першої аудиторської перевірки аудиторові може знадобитися розширити процес планування, включивши питання, які охоплює цей Стандарт. | |
| Знання бізнесу | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо того, що розуміють під знанням бізнесу, чому це важливо для аудитора й аудиторського персоналу, який бере участь у проведенні аудиторської перевірки, чому воно стосується всіх етапів аудиторської перевірки, а також того, як аудитор одержує та застосовує ці знання. | |
| Суттєвість в аудиті | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо поняття суттєвості та її взаємозв’язків з аудиторським ризиком. | |
| 400 – 499 Внутрішній контроль | ||
| Оцінка ризиків та внутрішній контроль | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій для досягнення розуміння систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю та аудиторського ризику і його компонентів: властивого ризику, ризику контролю та ризику не виявлення. | |
| Аудит у середовищі комп’ютерних інформаційних систем | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо процедур, яких слід дотримуватись при проведенні аудиторської перевірки в середовищі КІС. У МСА вважається, що середовище КІС існує, якщо суб’єкт господарювання застосовує комп’ютер будь-якого типу або розміру для обробки фінансової інформації, важливої для аудиторської перевірки, незалежно від того, чи використовується комп’ютер цим суб’єктом господарювання чи третьою особою. | |
| Аудиторські міркування стосовно суб’єктів господарювання, звертаються до організації, що надають послуги. | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій аудиторові, клієнт якого звертається до організації, що надає послуги. Цей МСА описує також звіти аудиторів організацій, які надають послуги, що їх можуть отримати аудитори клієнта. | |
| 500 – 599 Аудиторські докази | ||
| Аудиторські докази | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо кількості та якості аудиторських доказів, що їх треба отримати при аудиторській перевірці фінансових звітів, та щодо процедур для одержання аудиторських доказів. | |
| Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій для доповнення рекомендацій МСА 500 стосовно конкретних сум фінансових звітів та розкриття іншої інформації. | |
| Зовнішні підтвердження | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо застосування аудитором зовнішніх підтверджень як засобу отримання аудиторських доказів. | |
| Перше завдання: залишки на початок періоду | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо залишків на початок періоду, якщо аудиторська перевірка фінансових звітів здійснюється вперше або якщо аудиторська перевірка фінансових звітів за попередній період здійснювалась іншим аудитором. Цей Стандарт спрямований також на те, щоб аудитор мав змогу дізнатись про непередбачені обставини та зобов’язання, які є на початок періоду. Рекомендації стосовно аудиторської перевірки і вимог до звітності щодо порівняльних даних надано в МСА 710. | |
| Аналітичні процедури | Метою даного МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо застосування аналітичних процедур під час аудиторської перевірки. | |
| Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо застосування процедур аудиторської вибірки, а також інших способів відбору статей для перевірки з метою збирання аудиторських доказів. | |
| Аудиторська перевірка облікових оцінок | Метою даного МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо аудиторської перевірки облікових оцінок, що містяться у фінансових звітах. Цей МСА не призначений для застосування при перевірці прогнозної фінансової інформації, хоча багато з процедур, наведених у ньому, можуть відповідати цій меті. | |
| Зв’язані сторони | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо обов’язків аудитора та аудиторських процедур стосовно зв’язаних сторін і операцій з такими сторонами, незалежно від того, чи є частиною концептуальної основи фінансової звітності МСБО 24 або подібна вимога. | |
| Подальші дії | Метою даного МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо обов’язків аудитора стосовно подальших подій. У цьому МСА термін " подальші події" використовується і для визначення подій, що відбуваються між кінцем періоду та датою аудиторського висновку, і для визначення фактів, виявлених після дати аудиторського висновку. | |
| Безперервність | Мета цього МСА полягає у встановленні положень і наданні рекомендацій щодо обов’язків аудитора при аудиторській перевірці фінансових звітів стосовно застосування при підготовці фінансових звітів припущення про безперервність діяльності підприємства, зокрема, стосовно розгляду оцінки управлінського персоналу здатності суб’єкта господарювання продовжувати безперервну діяльність. | |
| Пояснення управлінського персоналу | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо використання пояснень управлінського персоналу як аудиторських доказів, процедур оцінювання й документування пояснень управлінського персоналу, а також щодо необхідних дій у разі відмови управлінського персоналу надати відповідні пояснення. | |
| 600 – 699 Використання роботи інших фахівців | ||
| Використання роботи іншого аудитора | Метою даного МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо використання аудитором роботи іншого аудитора стосовно фінансової інформації одного або кількох компонентів суб’єкта господарювання, включеної у фінансові звіти суб’єкта господарювання при підготовці висновку щодо фінансових звітів суб’єкта господарювання. Цей МСА не стосується випадків, коли два і більше аудиторів призначаються спільними аудиторами; він не стосується відносин аудитора з попереднім аудитором. Крім того, якщо головний аудитор робить висновок, що фінансові звіти компонентів є несуттєвими, положення цього МСА не застосовуються. Проте, якщо кілька компонентів окремо несуттєві, а разом є суттєвими, треба розглянути процедури, викладені в цьому МСА. | |
| Розгляд роботи внутрішнього аудиту | Мета цього МСА полягає у встановленні положень і наданні рекомендацій зовнішнім аудиторам при розгляді роботи внутрішнього аудиту. Цей МСА не стосується випадків, коли внутрішні аудитори суб’єкта господарювання надають допомогу зовнішньому аудиторові при здійсненні процедур зовнішнього аудиту. Процедури, передбачені в цьому МСА, слід застосовувати лише до тих видів діяльності внутрішньої аудиторської перевірки, які є релевантними аудиторській перевірці фінансових звітів. | |
| Використання роботи експерта | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо використання роботи експерта як аудиторського доказу. | |
| 700 – 799 Аудиторські думка та звітність | ||
| Аудиторський висновок про фінансову звітність | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку, який надається в результаті аудиторської перевірки фінансових звітів суб’єкта господарювання, проведеної незалежним аудитором. Багато рекомендацій можна адаптувати для підготовки аудиторських висновків щодо іншої фінансової інформації, а не лише фінансових звітів. | |
| 700 А | Аудиторський висновок про фінансову звітність | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку, який надається в результаті аудиторської перевірки фінансових звітів суб’єкта господарювання, проведеної незалежним аудитором. Багато рекомендацій можна адаптувати для підготовки аудиторських висновків щодо іншої фінансової інформації, а не лише фінансових звітів. |
| Порівнювані дані | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій щодо обов’язків аудитора стосовно порівняльних даних. Цей МСА не стосується ситуацій, коли узагальнені фінансові звіти надаються разом з перевіреними фінансовими звітами (див МСА 720 і МСА 800) | |
| Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти | Мета цього МСА полягає у встановленні положень і наданні рекомендацій щодо розгляду аудитором іншої інформації, стосовно якої аудитор не зобов’язаний надавати аудиторський висновок, і яка міститься у документах, що входять до складу перевірених фінансових звітів. Цей МСА застосовується до річного звіту, але може застосовуватись й до інших документів, наприклад тих, що використовуються при пропозиції цінних паперів для продажу та випуску. | |
| 800 – 899 Спеціалізовані сфери | ||
| Аудиторський висновок при виконанні завдань | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій у зв’язку з аудиторськими завданнями спеціального призначення, зокрема: *фінансові звіти, складені відповідно до всеохоплюючої основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку; *конкретні рахунки, елементи рахунків або статті у фінансовому звіті (в подальшому висновки щодо компонентів фінансових звітів); *виконання контрактних угод; *узагальнення фінансових звітів. Даний МСА не застосовується при проведенні завдань з огляду, погоджених процедур та підготовки інформації. | |
| Перевірка прогнозної фінансової інформації | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій стосовно завдань з перевірки та надання висновку щодо прогнозної фінансової інформації, у тому числі, процедури перевірки найкращих оцінок і гіпотетичних припущень. Цей МСА не застосовується для перевірки прогнозної фінансової інформації, вираженої в загальній чи оповідальній формі, почутої під час обговорень з управлінським персоналом або під час аналізу річного звіту суб’єкта господарювання, хоча багато з процедур, описаних у ньому можуть бути доречними для такої перевірки. | |
| 900 – 999 Супутні послуги | ||
| Завдання з огляду фінансових звітів | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій стосовно професійної відповідальності аудитора при виконанні завдання з огляду фінансових звітів, а також форми і змісту висновку, який надає аудитор у зв’язку з проведенням такого огляду. | |
| Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій стосовно професійної відповідальності аудитора під час роботи над завданням з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації, а також форми і змісту висновку, що надається аудитором у зв’язку з виконанням такого завдання. | |
| Завдання з підготовки фінансової інформації | Метою цього МСА є встановлення положень і надання рекомендацій стосовно професійних обов’язків бухгалтера при виконанні завдань з підготовки фінансової інформації, а також щодо форми і змісту висновку, який бухгалтер надає в зв’язку з такою підготовкою. | |
| 1000 – 1100 Положення з міжнародної практики аудиту | ||
| Процедури міжбанківського підтвердження | Метою цього Положення є надання допомоги з процедур міжбанківського підтвердження для зовнішніх незалежних аудиторів, а також для управлінського персоналу банків, такого як внутрішні аудитори або інспектори. Рекомендації, що містяться в цьому Положенні, повинні сприяти підвищенню ефективності процедур міжбанківського підтвердження й обробки відповідей. | |
| Середовище ІТ: автономні персональні комп’ютери | Це Положення визначає вплив автономних ПК на систему бухгалтерського обліку і пов’язані з ними процедури внутрішнього контролю, а також на аудиторські процедури. | |
| Середовище ІТ: онлайнові комп’ютерні системи | Це Положення визначає вплив онлайнових комп’ютерних систем на систему бухгалтерського обліку і пов’язані з ними процедури внутрішнього контролю, а також на аудиторські процедури. | |
| Середовище ІТ: системи баз даних | Це Положення описує вплив системи баз даних на систему бухгалтерського обліку, а також на супутні заходи внутрішнього контролю та аудиторські процедури. | |
| Взаємовідносини інспекторів з банківського нагляду та зовнішніх аудиторів | Це Положення дає можливість уникнути неправильного розуміння і містить визначення, які дають змогу кожній зі сторін ефективніше використовувати результати роботи іншої сторони. | |
| Особливості аудиту малих підприємств | Мета цього ПМПА – розглянути основні характеристики малих підприємств і визначити ступінь їх впливу на застосування МСА. У цьому ПМПА: *розглядаються характеристики МП; *містяться рекомендації щодо застосування МСА у процесі аудиторської перевірки МП; *містяться рекомендації що проведення аудиторської перевірки в тих випадках, коли аудитор надає МП послуги у сфері бухгалтерського обліку. | |
| Аудит міжнародних комерційних банків | Мета цього Положення – надати аудиторам додаткові рекомендації шляхом деталізації та роз’яснення застосування цих стандартів у контексті міжнародних комерційних банків. | |
| Повідомлення інформації управлінському персоналу: | вилучено у червні 2001 р. | |
| Оцінювання ризиків та внутрішній контроль: характеристики та особливості в КІС. | Це Положення описує різні середовища КІС та їх вплив на системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також на аудиторські процедури. | |
| Комп’ютеризовані методи аудиту | Це Положення описує комп’ютеризовані методи аудиту (включно з комп’ютерними інструментами), що їх називають КМА. КМА можна використовувати у проведенні різних аудиторських процедур. | |
| Розгляд питань, пов’язаних з охороною довкілля, при аудиторській перевірці фінансової звітності | Це Положення не встановлює будь-яких нових основних принципів або процедур; його мета – допомагати аудиторам та сприяти правильному застосуванню МСА шляхом надання рекомендацій у разі, якщо питання пов’язані з охороною довкілля, є важливими для фінансових звітів суб’єкта господарювання. | |
| Наслідки " Проблеми 2000" для управлінського персоналу та аудиторів | ||
| Аудит похідних фінансових інструментів | Метою цього Положення з Міжнародної практики аудиту є надання аудиторові рекомендацій щодо планування та виконання аудиторських процедур для затверджень у фінансових звітах щодо похідних фінансових інструментів. |
У системі нормативного регулюванню аудиторської діяльності важлива роль належить внутрішнім стандартам аудиторських фірм (ВСАФ), під якими розуміють документи, що деталізують і регламентують єдині вимоги до здійснення і оформлення аудиту, прийняті і затверджені аудиторською фірмою.
При формуванні системи внутрішніх правил аудиторські фірми користуються відносною свободою, оскільки це є завданням самої фірми.
Внутрішньофірмові стандарти аудиту - це сукупність принципів, методів, прийомів і способів, що використовуються аудиторською фірмою для надання аудиторських послуг, складання і надання їх результатів, виходячи із встановлених правил та особливостей діяльності аудиторської фірми.
Застосування ВСАФ в діяльності аудиторських фірм є досить актуальною проблемою на сучасному етапі, оскільки їх застосування є основою подальшого професійного росту фірми, підвищення її рейтингу та конкурентноздатності на ринку аудиторських послуг.
Тема 2
Загальні принципи аудиту
1. Мета і завдання аудиту в сучасних умовах господарювання
2. Поняття принципів аудиту та їх класифікація
3. Загальноприйняті кваліфікаційні вимоги до професії аудитора
4. Порядок реєстрації аудиторів і аудиторських фірм
5. Права, обов‘язки та відповідальність аудиторів і аудиторських фірм
1. Мета і завдання аудиту в сучасних умовах господарювання
Основна мета аудиту - це формування професійної думки аудитора щодо достовірності первинних даних про факти господарського життя, повноти та своєчасності відображення цих даних в обліку, правильності ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів та складання на основі цих даних фінансової звітності, узагальнення сформованої думки в аудиторський звіт, аудиторський висновок, які надаються замовнику.
Мета аудиту може доповнюватись обумовленими договором з клієнтом завданнями виявлення певних резервів, кращого використання фінансових ресурсів, вивченням правильності нарахування податків, розробкою заходів з покращання фінансового стану підприємства, оптимізації витрат і результатів діяльності тощо.
Метою перевірки звітності аудитором є висловлення своєї думки про достовірність цієї звітності та її подання відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку.
Основним завданням аудиту є перевірка достовірності бухгалтерського обліку і звітності, інших даних, які характеризують фінансово – господарську діяльність підприємства і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан. Сфера аудиторської діяльності в сучасній практиці суттєво розширилась. Головна увага приділяється підвищенню ефективності систем управління і насамперед системи внутрішнього контролю. Системний підхід підготував ґрунт для розвитку аудиторської діяльності, тобто аудиторські структури почали значно більше займатися консультаційною діяльністю, ніж безпосередньо аудиторськими перевірками.
Аудиторські фірми в процесі своєї діяльності, вирішують завдання пов’язані з наданням аудиторських послуг, якими є:
1. перевірка достовірності бухгалтерської звітності, доцільності та законності здійснення господарських операцій;
2. оцінка фінансово – господарської діяльності, розробка пропозицій щодо її ефективності;
3. консультування з питань податків, постановки обліку та внутрішнього контролю, удосконалення організаційних форм і методів управління, а також інформаційної технології;
4. допомога у відновленні обліку і складанні звітності;
5. оцінка майна підприємства у зв’язку з приватизацію та для інших цілей;
6. захист фінансових інтересів клієнта;
7. наукові дослідження і проектування в галузі організації та методів обліку, контролю, структур і технологій управління;
8. інформаційне обслуговування клієнтів;
9. розробка проектів, експертних висновків та інших матеріалів, пов’язаних із створенням нових і реорганізацією діючих підприємств.
2. Поняття принципів аудиту та їх класифікація
В ім'я досягнення мети професії - забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці, спрямованої на задоволення потреб українського суспільства — аудитор зобов'язаний дотримуватись основних принципів аудиту.
Принципи (від лат. Principium - начало, основа) аудиту - це основні засади, на яких здійснюється аудиторська діяльність. Принципи, які регулюють аудит, поділяються на дві основні групи: принципи професійної етики та методологічні принципи (табл. 2.1).
Аудиторові слід дотримуватися Кодексу професійної етики аудитора, розробленої Міжнародною федерацією бухгалтерів.
Таблиця 2.1
Принципи аудиту
| №з/п | Етичні принципи | №з/п | Методологічні принципи |
| 1 | 2 | 4 | |
| Незалежність | Планування аудиту | ||
| Об'єктивність | Обгрунтування оцінки значущості аудиторських доказів та системи внутрішнього контролю | ||
| Чесність | Доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності | ||
| Конфіденційність | Дотримання методики оцінки ризиків та вибіркової перевірки даних | ||
| Компетентність та ретельність | Аналіз інформації та формування висновків | ||
| Професійна поведінка | Відповідальність за складений висновок | ||
| Дотримання технічних стандартів | Дотримання порядку документального оформлення | ||
| Взаємодія аудиторів | |||
| Обгрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі | |||
| Повне інформування клієнтів | |||
| Контроль якості роботи аудитора |
Принципи професійної етики обов'язкові для дотримання в усіх випадках проведення аудиту.
Методологічні принципи можуть в окремих випадках мати рекомендуючий характер. Обов'язковість або рекомендуючий характер методологічних принципів регламентується тими конкретними нормативами аудиту, в яких описуються відповідні принципи.
3. Загальноприйняті кваліфікаційні вимоги до професії аудитора
Основні характеристики професії аудитора:
- гуманність професії - спрямована насамперед на забезпечення контролю за діяльністю підприємств та на надання фінансово-економічної допомоги;
- cоціальна значущість професії у тому, що вона пов'язана з державою і діяльністю підприємств, важливими соціальними явищами;
- це високоінтелектуальна професія, оскільки повинна охоплювати різноманітні сфери господарського життя суспільства з урахуванням складних заплутаних фінансово-господарських проблем;
- точність професії - вона є діяльністю, яка спирається на конкретні юридичні факти при точному дотриманні законодавства для отримання конкретного результату;
- організованість - завдання аудитора полягає в організації аудиторського процесу, виконанні обов'язків, та наданні прав;
- свобода й самостійність - без них неможливо вирішити складні нестандартні ситуації, які виникають у діяльності аудитора, але ця свобода повинна обмежуватись рамками закону;
- відповідальність роботи - від її результату залежить фінансовий стан юридичної чи фізичної особи.
Аудитором в Україні може бути фізична особа, яка має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України.
Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку.
Право на отримання сертифікату мають фізичні особи, які здобули вищу освіту, мають певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту.
Особи, які не склали іспиту, мають право повторно скласти його не раніш, як через рік після прийняття рішення Аудиторською палатою України. Термін чинності сертифікату не може перевищувати п'яти років.
Особа, яка має судимість за корисливі злочини, не може бути аудитором. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою підприємницькою діяльністю, що не виключає їх права на одержання дивідендів від акцій та доходів від інших корпоративних прав.
У різних країнах світу є державні, громадські і внутрішні аудитори. Їх права і обов'язки різні, а способи та прийоми дослідження документів і операцій - однакові. Наприклад, в Україні існують відділи податкового аудиту в Державних податкових службах, є велика кількість аудиторів й аудиторських фірм, які працюють як громадські аудитори, створюються служби внутрішнього аудиту на підприємстві.
У США аудитор - основна фігура в обліку, тобто він організовує і контролює всю систему обліку на підприємстві. У нього більш широкі функції ніж в українських бухгалтерів.
4. Порядок реєстрації аудиторів і аудиторських фірм
Відповідно до рішення Аудиторської палати України від 31 жовтня 2000р. (протокол № 95) затверджено Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності — офіційний загальнодержавний реєстр аудиторських фірм (юридичних осіб) і аудиторів-підприємців (фізичних осіб) — суб'єктів підприємницької діяльності. За Законом України " Про аудиторську діяльність" ведення Реєстру покладене на Аудиторську палату України. При включенні до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво встановленого Аудиторською палатою України зразка.
До Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності записуються такі дані:
·ідентифікаційний код/номер суб'єкта аудиторської діяльності(аудиторської фірми чи аудитора-підприємця);
·дата початку аудиторської діяльності (дата отримання першої ліцензії або свідоцтва);
·назва аудиторської фірми (прізвище, ім'я, по батькові (ПІБ) для аудитора — суб'єкта підприємницької діяльності);
·адреса фактичного місце розташування, номери контактних телефонів, факсу, електронної пошти;
·організаційно-правова форма;
·форма власності;
·інформація про державну реєстрацію;
·інформація про засновників (для аудиторів — ПІБ, номери сертифікатів та дати їх отримання, ідентифікаційний номер, адреса; для юридичних осіб — назва, ідентифікаційний код, частка у статутному капіталі);
·ПІБ керівника аудиторської фірми, номер та дата видачі сертифіката;
·кількість працівників, у тому числі сертифікованих аудиторів;
·наявність та місце розташування філій або представництв чи відділень дочірніх підприємств.
Аудиторська палата України щорічно, станом на 1 січня поточного року, оприлюднює у засобах масової інформації Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності, які завчасно подали звіт та підтвердили свою аудиторську діяльність за звітний рік. Зміни, внесені до Реєстру, оприлюднюються щомісяця. Відповідальність за достовірність наданих для внесення до Реєстру даних несуть виключно керівники суб'єктів аудиторської діяльності.
До Реєстру вносяться такі суб'єкти аудиторської діяльності:
а) аудиторські фірми, що зареєстрували свою діяльність згідно з чинним законодавством України і відповідають вимогам Закону України " Про аудиторську діяльність", а саме:
·організація пройшла державну реєстрацію як суб‘єкт підприємницької діяльності;
·у фірмі працює хоча б один сертифікований аудитор;
·установчими документами передбачено виключно аудиторську діяльність;
·загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не перевищує 30 %;
·директором фірми є сертифікований аудитор.
б) аудитори зареєстровані відповідно до законодавства України, як суб‘єкти підприємницької діяльності і мають чинний сертифікат аудитора.
5. Права, обов‘язки та відповідальність аудиторів і аудиторських фірм
Права аудиторів і аудиторських фірм:
1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;
2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і третіх осіб. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;
3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;
4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції щодо яких здійснюється перевірка документів;
5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Аудиторські фірми (аудитори) зобов'язані:
1)дотримуватись вимог Закону України “Про аудиторську діяльність” та інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України;
2)належним чином проводити аудит та надавати інші аудиторські послуги;
3) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності (тобто тих, з ким укладено договір);
4) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг; не розголошувати відомості, що є комерційною таємницею, і не використовувати їх у власних інтересах чи в інтересах третіх осіб;
5) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України.
6) обмежувати свою діяльністьнаданням аудиторсьих послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз;
7) своєчасно подавати до Аудиторської палати України звіт про свою аудиторську діяльність.
При укладанні договору на проведення будь-яких аудиторських послуг слід зважати на спеціальні вимоги Закону України " Про аудиторську діяльність", які передбачають заборону на проведення аудиту:
- аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
- аудитором, який має особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
- аудитором-членом органів управління, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
- аудитором-працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
- аудитором-працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
- у випадку, якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, навичок, знань, професійної кваліфікації та ступеня відповідальності аудитора;
- у випадках, коли не забезпечуються вимоги щодо незалежності аудитора.
За неналежне виконання своїх обов'язків аудиторська фірма (аудитор) несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі у відповідності з діючим законодавством.
Розмір майнової відповідальності аудиторських фірм (аудиторів) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Всі спори майнового характеру між аудиторською фірмою (аудитором) і замовником вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог чинного законодавства.
За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, припинення дії сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката. Рішення АПУ відносно припинення дії сертифіката можуть бути оскаржені в суді. До аудиторів можуть бути застосовані й інші види відповідальності відповідно до закону.
Тема 3
Планування та етапи проведення аудиту
1. Основні етапи процесу аудиту
|
|