Процедура вибору замовника 3 страница

Арифметична перевірка документів полягає у перевірці всіх арифметичних підрахунків, що містяться в документі.

Прийом юридичної перевірки документів використовується з метою встановлення відповідності господарської операції, відображеної в документі, чинному законодавству, а також економічної доцільності її. Перевірку документів можна здійснювати в хронологічному, систематичному порядку.

Прийом зустрічної перевірки засовують тоді, коли одну і ту ж, або взаємопов’язані господарські операції вивчають за різними документами з метою встановлення істини. Зустрічні перевірки можуть бути: внутрішніми – охоплюють документ складені на даному підприємстві; зовнішніми – передбачають перевірку документів складеними різними підприємствами, установами, організаціями.

Спосіб зворотного рахунку полягає в попередній експертній оцінці матеріальних витрат з метою послідуючого визначення величини необґрунтованого списання сировини і матеріалів на виробництво певного виду продукції більша частина якої (або вся продукція) є в наявності в складах підприємства або покупців.

Балансовий спосіб застосовують при перевірці показників які перебувають у функціональній залежності або відносяться як частка до цілого. Балансовий прийом дуже часто використовують при перевірці стану зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Прийом порівняння полягає у співставленні з встановленими критеріями (нормами). Важлива умова –це співставність показників. Цей прийом дуже часто використовують під час аудиту на відповідність встановленим вимогам та інших видах аудиту.

Оцінка законності і обґрунтованості господарських операцій на основі кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку полягає у співставленні записів в облікових регістрах з виправдовуючи ми документами, а також даних облікових регістрів з даними звітності.

До прийомів фактичного контролю відносять: інвентаризацію, контрольний обмір виконаних робіт, контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво, дослідження об’єкту, контрольні перевірки, лабораторний аналіз.

Інвентаризація – прийом співставлення фактичної наявності майна, розрахунків з даними бухгалтерського обліку на певну дату.

Контрольний обмір виконаних робіт – різновид інвентаризації – застосовують для перевірки обсягу і вартості виконаних робіт. Прикладом контрольного обміру може бути перевірка обсягу і вартості виконаних будівельно-монтажних робіт.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво проводять з метою перевірки фактичних витрат сировини і матеріалів на виробництво продукції, а також встановлення реальності і правильності розробки і застосування норм витрат сировини і матеріалів. При контрольному запуску сировини і матеріалів у виробництво в присутності контролера і запрошеного спеціаліста перевіряється весь технологічний процес, починаючи від зважування сировини і матеріалів, їх обробки і закінчуючи зважуванням готової продукції, виробленої з цієї кількості сировини.

Дослідження об’єкту – включає питання пов’язані з вивченням організаційно-виробничої діяльності і перевіркою забезпечення збереження майна підприємства.

4. Аналітичні процедури в аудиті

Аналітичні процедури (МСА 520)аудитор повинен використовувати на стадіях планування і завершення аудиту. Їх можна застосовувати і на інших стадіях аудиту.

Аналітичні процедури в аудиті використовуються з метою:

1.Допомоги аудитору при плануванні характеру, часу і роботи інших аудиторських процедур.

2. Одержання інформації про „незвичайні відхилення” різних показників та виявлення зон можливих навмисних і ненавмисних помилок в обліку і звітності.

3. Виявлення несподіваних співвідношень між статтями звітності за поточний період та неочікуваної їх динаміки.

4.Об’єктивної оцінка фактичного стану, динаміки і тенденцій розвитку підприємницької діяльності клієнта, його місця в діловому світі. Це дозволить аудитору краще зрозуміти його бізнес, виявити сфери потенційного ризику і можливість помилок, скласти ефективну програму перевірки і зекономити час на її проведення.

5. Оцінки фінансового стану і перспектив неперервності його діяльності.

6. Надання науково - обґрунтованих рекомендацій по підвищенню ефективності діяльності на основі використання методики різних видів економічного аналізу.

5. Вибірка в аудиті

Згідно з МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки», аудиторська вибірка — це застосування аудиторських процедур відносно менш як 100% статей, що входять до сальдо рахунку або класу операцій, таким чином, щоб на всі елементи вибірки поширювалась можливість бути відібраними.

У результаті вибіркової перевірки аудитор повинен отримати аудиторські докази відносно конкретної статті, що мають певні кількісні та якісні характеристики, на підставі яких він зможе дійти висновків щодо генеральної сукупності, з якої зроблено вибірку.

Під генеральною сукупністю даних слід розуміти набір інформації (даних), з якої роблять вибірку та щодо якої аудитор передбачає дійти своїх висновків. Якщо генеральна сукупність не є однорідною або досить великою, її може бути розділено на страти, або підсукупності, які потім розглядаються окремо. Цей процес часто називають стратифікацією.

При аудиторській вибірці застосовують два основних підходи: статистичний та нестатистичний.

Статистична вибірка використовує теорію ймовірностей для того, щоб визначити розмір вибірки, кількісно оцінити результати вибірки та виміряти ризик здійснення вибірки.

Нестатистична вибірка — це будь-який інший підхід до здійснення вибірки, який не включає вищезазначені умови, більше ґрунтується на власному судженні аудитора.

Аудитор завжди повинен оцінювати ризик вибіркового методу, або ризик вибірки, пов’язаний з можливістю того, що висновок аудитора, який грунтується на результатах вибірки, може відрізнятися від висновку, зробленого за умови, що такій самій аудиторській процедурі підлягала вся генеральна сукупність.

У МСА 530 визначено два види ризику вибіркового методу:

1. Ризик того, що аудитор дійде, у разі проведення тестів контролю, висновку, згідно з яким ризик системи контролю є нижчим, ніж насправді, або, у разі проведення тесту по суті, висновку, згідно з яким суттєвої помилки не існує, наперекір тому, що насправді вона є.

2. Ризик того, що аудитор дійде, у разі проведення тестів контролю, висновку, згідно з яким ризик системи контролю є вищим, ніж насправді, або, у разі проведення тесту по суті, висновку, згідно з яким має місце суттєва помилка, тоді як насправді її не існує.

6. Залучення до проведення аудиту асистентів, експертів, інших аудиторів

“Використання роботи іншого аудитора”- МСА 600. Якщо головний аудитор використовує результати роботи іншого аудитора, він повинен визначити, як ці результати впливатимуть на аудиторську перевірку.

Аудитор повинен розглянути свою участь у перевірці як головного аудитора. У зв'язку з цим він повинен оцінити:

а) суттєвість частини фінансових звітів, які перевіряє головний аудитор;

б) ризик суттєвих викривлень у фінансових звітах компонентів, перевірених іншим аудитором;

в) здійснення ним додаткових процедур стосовно компонентів, перевірених іншим аудитором.

Плануючи використання роботи іншого аудитора, головний аудитор повинен перевірити дотримання принципу незалежності щодо об‘єкту перевірки, професійну компетентність іншого аудитора для виконання конкретного завдання, а також його спроможність досягти поставлених цілей.

Головний аудитор може обговорити з іншим аудитором зміст аудиторських процедур, які той використовуватиме, перевірити всі основні складові частини виконаних ним перевірок (список процедур або анкету процедур), його робочі документи. Вид, час і обсяг таких перевірок залежать від конкретних обставин і рівня професійної компетенції іншого аудитора.

Інший аудитор повинен співпрацювати з головним аудитором, знаючи, як той використовуватиме його роботу.

Хоча зовнішній аудитор несе персональну відповідальність за висловлену думку і визначення виду, розрахунку часу й обсягу зовнішніх процедур, певні елементи роботи внутрішнього аудиту можуть бути використані для зовнішнього аудитора (МСА 610).

Оцінка конкретної роботи внутрішнього аудиту полягає у розгляді обсягу роботи та програм відповідності попередній оцінці внутрішнього аудиту. Ця оцінка конкретної роботи може охоплювати:

а) оцінку роботи осіб, які, як внутрішні аудитори, мають відповідну технічну підготовку і досвід контролю;

б) перевірку аудиторських доказів, що стали основою для сформульованих висновків;

в) аналіз відповідності отриманих результатів обставинам та відповідності сформованих висновків результатам виконаної роботи;

г) розгляд як належить винятків або незвичайних питань, виявлених
внутрішнім аудитом.

Експерт – це фізична особа або підприємство, що володіє спеціальними знаннями, освітою, навичками та досвідом у галузі діяльності, яка відрізняється від аудиторської і бухгалтерської.

Рішення про використання роботи експерта під час проведення аудиту приймає аудиторська фірма, виходячи з характеру та складності обставин, які підлягають дослідженню, та рівня їх суттєвості (МСА 620). Під час прийняття рішення про залучення до роботи експертів аудитор повинен оцінити його компетентність. Аудитор також повинен оцінити об‘єктивність роботи експерта, яка тісно пов‘язана з його незалежністю стосовно підприємства, що перевіряється. Тому аудиторська фірма, як правило, не повинна використовувати роботу експерта, якщо він:

1 працює на підприємстві, яке перевіряється;

2 має якусь матеріальну залежність від підприємства, наприклад, володіє цінними паперами підприємства, які можуть принести йому дивіденди;

3 знаходиться у близьких родинних зв‘язках з керівництвом

4 (власником) підприємства, яке перевіряється.

Під час перевірки аудитор разом із клієнтом або без нього може отримати докази у формі висновків та оцінок експертів - як безпосередніх спів­робітників аудиторської фірми, так і експертів інших підприємств. Експерт може надати аудитору докази з таких питань:

·оцінка конкретних активів, наприклад, вартості землі або будівель, незавершеного будівництва, вартості споруд і машин;

·оцінка творів живопису та скульптури; визначення кількості та фізичної вартості активів, кількості або складу сировини, палива, корисних копалин у цистернах, камбузах, сховищах;

·встановлення реальної залишкової вартості обладнання та машин;

·визначення ринкової вартості спеціальних технологій та методологій виробництва;

·визначення обсягу робіт (незавершене будівництво) або оцінка вартості роботи, яка буде зроблена за контрактом;

·юридичний висновок про відповідність укладених договорів вимогам законодавства.

Тема 6

Аудит активів, пасивів та фінансової звітності

1. Джерела інформації для проведення аудиту фінансової звітності та методика їх опрацювання

2. Аудит необоротних активів

3. Аудит операцій з виробничими запасами

4. Аудит дебіторської заборгованості

5. Аудит грошових коштів та їх еквівалентів

6. Аудит власного капіталу

7. Аудит зобов'язань підприємства

8. Фінансовий аналіз звітності

1. Джерела інформації для проведення аудиту фінансової звітності та методика їх опрацювання

Метою перевірки звітності аудитором є висловлення думки про достовірність цієї звітності та її складання та подання відпові­дно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку і звітності.

Об‘єктами аудиторського вивчення є звітність підприємства, склад та форми якої затверджені чинним законодавством, за період що перевіряється, Головна книга, облікові регістри, первинні документи.

До форм річної звітності належать:

- форма № 1 “Баланс”,

- форма №2 “Звіт про фінансові результати”,

- форма №3 “Звіт про рух грошових коштів”,

- форма №4 “Звіт про власний капітал”,

- форма №5 “Примітки до річної фінансової звітності”,

- форма №6 “Інформація за сегментами”.

Звітність підлягає перевірці за формою, за змістом, аналітичній перевірці(див. табл. 6.1.).

Етапи аудиторської перевірки звітності:

1. Перевірка правильності складання балансу: дані статей балансу на початок звітного фінансового року повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього фінансового року. При зміні вступного балансу на початок року у порівнянні зі звітним за попередній рік у примітках повинні наводитись роз'яснення; дані заключного балансу повинні відповідати залишкам по рахунках синтетичного та аналітичного обліку, записів в Головній книзі, журналах, відомостях або іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року.

2. Перевірка узгодженості показників форм річної бухгалтерської звітності.

3. Перевірка Головної книги або іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку.

4. Перевірка відповідності оборотів і залишків по всіх журналах та відомостях синтетичного обліку з даними Головної книги.

5. Перевірка правильності відображення в облікових регістрах господарських операцій на основі первинних документів.

Таблиця 6.1

Способи перевірки фінансової звітності

Джерело: Бутинець Ф. Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – с. 352-353.

2. Аудит необоротних активів

Об‘єктами аудиту необоротних активів є:

1. Елементи облікової політики щодо необоротних активів: перелік первинних документів з обліку необоротних активів; список осіб, які мають право підписувати документи з обліку необоротних активів; порядок контролю за матеріально відповідальними особами; порядок оцінки та переоцінки необоротних активів; строк корисної експлуатації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів; порядок і метод нарахування зносу необоротних активів; порядок обліку витрат на ремонт.

2. Операції з обліку основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, зносу необоротних активів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості, відстрочених податкових активів, інших необоротних активів.

3. Записи в первинних документах, облікових регістрах та звітності.

4. Інформація про порушення ведення обліку, недостачі, зловживання, які знайшли документальне підтвердження в актах ревізій та перевірок, висновках аудиторів, постановах правоохоронних органів.

2.1. Аудит основних засобів

Згідно з П(С)БО 7 " Основні засоби" основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально – культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

При проведенні аудиту основних засобів розглядаються такі основні питання:

1. Перевірка правильності віднесення матеріальних цінностей до основних засобів, при цьому оцінюють дотримання таких критеріїв: визнання об'єкта основних засобів як активу; термін корисного використання об‘єкту більше одного року; вартість об‘єкта відповідає тій, яка визначена для основних засобів у Наказі про облікову політику підприємства.

2.Контроль за достовірністю аналітичного обліку основних засобів.

3.Перевірка відповідності даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів.

4.Перевірка правильності і повноти оцінки придбаних (створених) основних засобів.

5.Контроль правильності нарахування і відображення в обліку амортизації основних засобів.

6.Перевірка правильності переоцінки основних засобів:

·дотримання умов переоцінки основних засобів згідно з П(С)БО7;

·визначення переоціненої первинної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів;

·відображення відомостей про зміни первинної вартості і суми зносу основних засобів у регістрах аналітичного обліку;

· відображення в обліку операцій переоцінки основних засобів

7.Перевірка правильності відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій по надходженню і вибуттю основних засобів

8.Перевірка повноти і правильності розкриття інформації про основні засоби в примітках до фінансової звітності.

9.Перевірка правильності розподілу основних засобів по групах для цілей оподатковування відповідно до Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств".

10.Перевірка правильності відображення у податковому обліку операцій збільшення і зменшення балансової вартості груп основних фондів.

11.Перевірка повноти і правильності включення у валові витрати і валові доходи підприємства відповідних сум по операціях з основними засобами.

2. 2. Аудит нематеріальних активів

Відповідно до П(С)БО 8 " Нематеріальні активи" нематеріальний актив - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємці ви) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Основними напрямками аудиту операцій з нематеріальними активами є.

1. Перевірка визнання об'єкта нематеріального активу як активу.

2. Перевірка наявності аналітичного обліку нематеріальних активів і його відповідності даним синтетичного обліку.

3. Перевірка правильності визначення первинної вартості нематеріальних активів (придбаних за плату, в обмін на подібні або неподібні об'єкти, отриманих безкоштовно або внаслідок об'єднання підприємств, внесених до статутного капіталу підприємства).

4.Перевірка правильності переоцінки нематеріальних активів:

·дотримання умов переоцінки згідно з П(С)БО 8:

·визначення розміру переоціненої первинної вартості і суми зносу об'єкта нематеріального активу;

·відображення в обліку операцій переоцінки нематеріальних активів.

6.Перевірка правильності нарахування і відображення в обліку амортизації нематеріальних активів: визначення строку їх корисного використання (який не може перевищувати 20 років), доцільності вибору підприємством методу нарахування амортизації нематеріальних активів і дотримання принципу незмінності облікової політики протягом звітного року.

7.Перевірка правильності відображення в бухгалтерському обліку операцій з надходження і вибуття нематеріальних активів, а також втрат від зменшення їх корисності.

8.Перевірка повноти і правильності розкриття інформації про нематеріальні активи в примітках до фінансової звітності.

9.Перевірка правильності податкового обліку амортизації нематеріальних активів.

Аудит фінансових інвестицій

Відповідно до П(С)БО 2 " Баланс" фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

При вивченні операцій з фінансовими інвестиціями аудитору необхідно перевірити:

1. Наявність документів, які підтверджують право власності на фінансові інвестиції;

2. Правильність віднесення активів підприємства до фінансових інвестицій та відповідність термінів їх погашення (строків отримання доходу);

3. Правильність розмежування в обліку довгострокових та поточних фінансових інвестицій, а також за іншими відповідними ознаками їх класифікації;

4. Правильність формування вартості фінансових інвестицій при їх постановці на облік (за вимогами П(С)БО 12);

5. Відповідність даних синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій;

6. Правильність проведення та оформлення результатів інвентаризацій фінансових інвестицій;

7. Дотримання податкового законодавства по операціях, пов’язаних з фінансовими інвестиціями;

8. Дотримання зазначеного в наказі про облікову політику методу списання фінансових інвестицій;

9. Правильність відображення в обліку операцій з погашення, викупу та продажу цінних паперів.

10.Повноту розкриття інформації про фінансові інвестиції у примітках до фінансової звітності.

11.Вірогідність обліку фінансових інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства.

12.Перевірка правильності нарахування суми амортизації дисконту або премії і відображення даної операції в обліку для формування амортизованої собівартості фінансових інвестицій другої групи.

3. Аудит виробничих запасів

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, до складу запасів належать активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Аудит запасів включає наступні основні моменти.

1. Перевірка реальності залишків запасів на дату балансу, яка повинна бути підтверджена даними інвентаризації:

- перевірка поточних господарських операцій протягом року з метою підтвердження залишку на кінець року як результату,

порівняння залишку запасів з даними Головної книги, реєстрами аналітичного обліку, а за кількістю з даними карток (книг) складського обліку.

2. Перевірка повноти обліку запасів:

· зіставлення між собою даних первинних документів, регістрів аналітичного обліку і залишків у Головній книзі;

· кількісний аналіз рівняння:

Запаси на кінець року = запаси на початок року + надходження-використання (витрата);

- перевірка віднесення операцій з запасами до даного звітного періоду.

3. Перевірка правильності оцінки запасів:

а)перевірка правильності оцінки запасів у поточному обліку:

· при надходженні запасів за плату - правильності і повноти фактичних витрат, що входять до складу первинної вартості (собівартості) запасів;

· при виготовленні запасів власними силами - правильності формування собівартості виробництва згідно з П(С)БО 16 " Витрати", розподілу перемінних і постійних загально-виробничих витрат на об'єкти витрат;

· при внесенні запасів до статутного капіталу підприємства - правильності їх оцінки за справедливою вартістю;

· при придбанні запасів у результаті обміну на подібні активи - правильності їх оцінки за собівартістю нових запасів;

· при придбанні запасів в обмін на неподібні активи - правильність їх оцінки за справедливою вартістю отриманого активу;

б) обгрунтування доцільності вибору підприємством методу оцінки руху запасів згідно з П(С)БО 9;

в)перевірка правильності оцінки запасів на дату балансу. Аудитор перевіряє дотримання вимог П(С)БО 9, згідно з якими запаси повинні відображатися в бухгалтерським обліку і звітності за найменшою з двох оцінок, первинною вартістю або чистою вартістю реалізації;

г) перевірка правильності відображення в обліку операцій з переоцінки запасів (дооцінки, оцінки).

д) перевірка правильності відображення в обліку суми нестач і втрат від псування цінностей.

4. Перевірка правильності відображення в обліку надходження, вибуття, інвентаризації запасів. Перевірка права власності підприємства на товарно-матеріальні цінності.

5. Перевірка вірогідності і повноти розкриття Інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.

4. Аудит дебіторської заборгованості

Відповідно до П(С)БО 10 " Дебіторська заборгованість" дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на визначену дату. У балансі дебіторська заборгованість представлена такими статтями:

1. Довгострокова дебіторська заборгованість.

2. Векселі отримані.

3. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги.

4. Дебіторська заборгованість по розрахунках:

1 з бюджетом;

2 за виданими авансами;

3 за нарахованими доходами;

4 по внутрішніх розрахунках.

5. Інша поточна дебіторська заборгованість.

Основними завданнями аудиту дебіторської заборгованості є:

1. Перевірка достовірності і законності облікових даних про стан розрахунків з дебіторами.

2. Оцінка дотримання розрахунково – платіжної дисципліни і її впливу на платоспроможність підприємства.

3. Встановлення реальності заборгованості.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, як правило, складає найбільшу частку в загальній сумі дебіторської заборгованості підприємства. Розглянемо етапи аудиту саме цієї заборгованості.

1. Перевірка чи правильно визначені по статтях балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють дані по кожному розрахунків на одну і ту ж дату за показниками аналітичного обліку і залишками на рахунках, у журналі №3, головній книзі, балансі.

2. Перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості (на довгострокову і короткострокову) і наявність відповідних необхідних роз'яснень у примітках до фінансової звітності.

3. Оцінка синтетичного й аналітичного обліку дебіторської заборгованості, правильне використання рахунків бухгалтерського обліку.

4. Контроль за реальністю дебіторської заборгованості, з цією метою проводять інвентаризацію заборгованості.

5. Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості.

6. Оцінка стану дебіторської заборгованості за встановленими критеріями (з точки зору правової відповідальності, причини і давності утворення боргу).

7. Перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата коштами, векселями, іншими матеріальними цінностями, застосування бартерних операцій та ін.).

8. Правильність оцінки дебіторської заборгованості, розрахунок величини резерву сумнівних боргів.

5.Аудит грошових коштів та їх еквівалентів

Відповідно до П(С)БО 2 “Баланс” у статті “Грошові кошти та їх еквіваленти” відображають кошти в касі, на поточних та інших рахунках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться грошові кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи із дати балансу, або протягом операційного циклу внаслідок обмежень слід виключити із складу оборотних активів і відображати як необоротні активи Відповідно до Положення бухгалтерського обліку 2 “Баланс” еквіваленти грошових коштів – це короткострокові, високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості Завданнями аудиту грошових коштів та їх еквівалентів є перевірка: