Білет №18

Синтаксичні норми сучасної української мови
Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних конструкцій, які вивчає синтаксис.
Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні (сполучникові та безсполучникові).
Тексти офіційно-ділового стилю містять прості речення, часто складні з підрядними з’ясувальними, означальними, мети, умови. Прості й складні речення можуть ускладнюватися відокремленими, однорідними членами, вставними словами й виразами та ін. У реченнях вживаються пасивні структури з дієсловами на -ться, інфінітивні конструкції, наказові форми дієслів, безособові форми на -но, -то, словосполучення дієслівного типу, дієприкметникові, дієприслівникові звороти, пряма мова з метою посилання на прийняті закони, видані розпорядження,
Словосполучення – це поєднання двох або більше повнозначних слів синтаксичним зв’язком.
Між словами у словосполученні існують такі типи зв’язку: узгодження (головне слово узгоджується із залежним в роді, числі, відмінку, керування (головне слово вимагає від залежного певної форми), прилягання (головне слово сполучається із прислівником, дієприслівником або інфінітивом. Найбільш складними є словосполучення зі зв’язком керування, а особливо ті, які мають прийменники.
У багатьох випадках можлива синонімічна взаємозаміна безприйменникових словосполучень прийменниковими, одним словом і навпаки, напр.: книжкова крамниця, крамниця з книжками, книгарня. Для ділового стилю української мови характерні часто повторювані усталені словосполучення дієслівного типу, у яких вибір прийменників неможливий.
За прийменниками в українській мові традиційно закріплені такі значення: просторове (в, у, на, з, над, перед, вздовж, при, до тощо), часове (за, у, до, о, через, над, з тощо), причинове (з, від, через, в силу, з нагоди, завдяки, всуперед тощо), мети (для, на, заради), порівняння (проти тощо).

Білет №20.

Документ - це засіб фіксації певним чином на спеціальному матеріалі інформації про події, факти, явища обєктивної дійсності та розумової діяльності людини. Документи є засобом засвідчення, доведення певних фактів і мають велике правове значення.
Документ має бути: достовірним, переконливим, належним чином відредагованим та оформленим, містити конкретні і змістовні пропозиції та вказівки, правильно складеним як за формой, так і за змістом.
Документування інформації здійснюється на основі відповідних законів і постанов органів держ влади, якими визначається організація діловодства і стандартизація документів.

Білет №22.

Вимоги до тексту документа
Текст — головний елемент документа. При складанні тексту документа мають виконуватися такі вимоги:
• Достовірність та об`єктивність — викладені факти відображають справжній стан речей.
• Точність — в документі не допускається подвійного тлумачення слів та висловів.
• Повнота інформації — зміст документа має відображати всі обставини справи.
• Стислість — у документі не допускаються зайві слова та смислові повтори, надмірно довгі міркування не по суті справи.
• Переконливість — текст, документа має сприяти прийняттю адресатом пропозиції або виконання прохань, викладених у документі.
• Нейтральність тону — стилістично нейтральне забарвлення реченнь.