Білет №10. .Синоніми та пароніми у фаховій мові медика Синоніми — це слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом

.Синоніми та пароніми у фаховій мові медика
Синоніми — це слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням.
Слова-синоніми об'єднуються у певний синонімічний ряд. Найуживаніше і стилістично нейтральне слово синонімічного ряду називають домінантою. Так, у синонімічному ряду дбати, піклуватися, турбуватися, непокоїтися, хвилюватися, тривожитися найуживанішим і стилістично нейтральним є слово дбати
Синоніми поділяють на семантичні та стилістичні
Семантичні синоніми відрізняються один від одного відтінками у значенні: давній — старий, колишній, древній, стародавній, старовинний.
Стилістичні синоніми — слова, однакові за значенням, але різні за стилістичними відтінками й емоційним забарвленням: говорити — мовити — пророчити — верзти.
Абсолютні синоніми, які зовсім не відрізняються значенням і можуть вживатися в будь-якому контексті (століття — сторіччя).
Пароніми — слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою.
їда — їжа
їда — споживання їжі
їжа — харчі
Апендикс — апендицит
Апендикс — червоподібний відросток сліпої кишки людини та деяких тварин
Апендицит — запалення апендикса
Гамувати — тамувати
Гамувати — заспокоювати, втихомирювати
Тамувати — стримувати плин, рух чого-небудь, не давати чому-небудь виявитися повною мірою: тамувати кров, біль, кашель, плач, сміх, стогін, страх, подих, спрагу.
Кривавий — кровний — кров'яний
Лікарняний — лікарський — лікарський — лікувальний

Білет №14
Прикметник називає ознаку, якість або властивість предметі, явища, істоти. За значенням прикметники поділяються на І кісні, відносні й присвійні. Усі вони змінюються за родами, числами й відмінками, а якісні, окрім того, мають ступені порівняння.
1. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін. (пркл: дуже працьовитий, надто великий)
2. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса –іш-.
(прикл: більш рішучий)
3. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому. (прикл: на попередньому з’їзді)
4. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів. (прикл: досягнення студета, поради батька)
5. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником. (прикл: житель Кривого Рогу)
6. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді. (старший викладач)
7. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та 3. відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их.(три підручники)
8. Для визначення часу за роком треба вживати відповідні прикметники в Р. відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник. (прикл: минулого року)
9. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності. (медичне приладдя)

білет № 16
Числ́ івник — самостійна частина мови, яка позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?
Числівники за значенням поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні бувають збірні, дробові, неозначено кількісні і власне кількісні. Українські числівники змінюються за родами, числами та відмінками.
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні числівники означають одне число або кількість і відповідають на питання скільки? (три, одинадцять, тридцять чотири, семеро, три восьмих). Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі? (третій, одинадцята, тридцять четверте, двадцяті)
Сполучення числівників з іменниками
1. Числівник один (одна, одне) узгоджується з іменником у роді й відмінку; один стілець, одного стільця.., одна проблема, однієї проблеми...
2. При числівниках два, три, чотири, обидва іменники вживаються у формі називного відмінка множини; два підручники, три студенти, чотири столи, обидва клени. При сполученні з цими числівниками іменників із суфіксом -ин, який зникає у формах множини, останні набувають форми родового однини; два громадянина, три селянина, чотири киянина. У непрямих відмінках числівники два, три, чотири, обидва узгоджуються з іменниками; двох підручників, трьом хлопцям, обома черевиками.
У російській мові ці числівники в називному відмінку завжди вимагають родового однини: два сина, три фильма, четьіре стола, оба продавца.
Прикметник, що входить до складу кількісно-іменного словосполучення (з числівниками два, три, чотири, обидва), набуває форми називного або родового відмінка множини: три сині (синіх) капелюшки, чотири безтурботні (безтурботних) дні.
3. Усі кількісні, а також збірні числівники, крім слів один, два, три, чотири, обидва, обидві, керують іменниками в родовому відмінку множини: п'ять книжок, шістсот сторінок, двоє парубків. У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменником: у п 'я-ти зошитах, двадцятьом журналістам.
4. Числівники тисяча, мільйон, мільярд вимагають від іменників родового відмінка множини у всіх формах: мільйон жителів, мільйона жителів.., тисяча кілометрів, тисячі кілометрів, тисячею кілометрів.
5. Керування складених числівників визначається останнім словом: тридцять один учень, двадцять два пасажири, сорок чотири будинки, сімдесят шість депутатів, сто п 'ятдесят мешканців.
6. Дробові числівники в усіх відмінках вимагають від іменника родового відмінка однини: одна друга площі, однієї другої площі, десять сотих гектара, десяти сотих гектара, десятьма сотими гектара.
7. У мішаних дробах, що включають у себе елемент з половиною, з чвертю, характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину: один з половиною літр, два з половиною метри, п'ять з половиною кілометрів.
У мішаних дробах керує іменником дробова частина, якщо вона приєднується сполучником і: два і одна третя літра, п'ять і дві третіх метра, двадцять і п'ять десятих відсотка.
8. У називному, родовому, знахідному відмінках числівник півтора керує іменником у родовому відмінку однини, числівник півтораста вимагає родового множини. В інших трьох відмінках ці числівники сполучаються з відповідними формами множини іменників
9. У сполученнях, що позначають дати, на зразок восьме березня, перше вересня, відмінюється тільки перша частина: до восьмого березня, з восьмим березня, присвячено першому вересня. При поєднанні дати із словами свято, день числівник і назва місяця вживаються у родовому відмінку: привітати зі святом восьмого березня, приготувати до дня першого вересня. Конструкції привітати зі святом восьме березня, привітати зі святом перше вересня належать до сфери розмовної мови.

Білет №17
Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення
іменника і виражає зв’язки між словами в реченні.
Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто
врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між
словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями, іменниками
або займенниками, вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію.
Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні
безприйменниково-відмінковим.
Порівняємо:
а) (значення причини) занепокоєні з приводу дій – занепокоєні діями;
б) (просторове значення) прямувати по степах – прямувати степами.
Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних
відношенням:
- просторових: при заводі, від заводу, на заводі, біля заводу, перед
заводом, до заводу;
- часових: від часу проголошення, близько години, за гетьманщини, до
реформ, (у) впродовж століття;
- причинових: у (в) силу обставин, (і) з нагоди ювілею, через хворобу,
від перемоги зрадіти, за умов, в обставинах, у зв’язку з відпусткою, (у)
внаслідок пожежі;
- мети: задля успіху; на випадок, щодо покращення, про всякий випадок,
для звіту, ради успіху, заради спільної мети;
- допустовості (у)всупереч правил, наперекір заборонам, замість мене,
окрім роботи, опріч правил, у(в) разі потреби, незважаючи на
попередження, попри труднощі, відповідно до умов, при нагоді та інші.
Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання
прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської
мови на українську: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості, комітет по сприянню малим
підприємствам і підприємцям.
Нормативними є також поєднання прийменника по:
1. у складних прислівниках з іншими частинами мови:
- з іменниками (по можливості, по суті, по батькові);
- із прикметниками (по-господарськи, по домашньому);
- із займенниками (по-нашому, по-своєму);
- із числівниками (по троє, один по одному, по-другу).
2. з іменниками в М. відмінку:
- зі значенням мети: (послали по інструктора, пішли по воду);
- зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія (пляма
розповзалася по стелі, трансляція по телебаченню);
- Зі значенням місця поширення дії (розпорядження по фабриці, чеканник по
міді);
- зі значенням роз подільності (усі делегати отримали по подарунку,
жінкам подарувати по букету пролісків).
3. із займенниками (по їхньому будинку, по цьому місцю).
В інших випадках треба використовувати прийменники на, за, з, із, до,
для, від, під, у(в), як, через, щодо та ін. або взагалі безприйменникові
конструкції залежно від контексту

Білет №15. Особливості використання дієслівних форм у фаховому мовленні.
Дієсловом називається частина мови, що означає дію або стан предмета як процес.
У сисему дієслова входять такі форми:
а) неозначена форма (інфінітив): прочитати, затвердити, сплатити;
б) форми у дійсному, умовному та наказовому способах: підписав, передплатимо, підписав би, передплатив би, підпиши, передплати;
в) безособові форми на -но, -то: підписано, передплачено, відкрито;
г) дієприкметник: підписаний, передплачений, відкритий;
д) дієприслівник: підписуючи, передплачуючи, відкриваючи.
1.Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, дезінформувати, знаменувати, подається, символізувати, формулюючи й
2.Уникати умовного способу.
3. Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові (іди, пиши, робіть) вживаються лише в усному мовлені. В писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Саме інфінітив у наказах та розпорядженнях надає висловленню категоричності (доручити, звільнити, призначити, а не доручить, звільнить, призначить).
4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях уживають неозначену форму дієслова (інфінітив).
Але слід пам'ятати, що нормативною є форма на -ти, а не на -ть (говорити, запроваджувати, виконквати).
5.У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи олнини, але неприпустиме використання коротких форм (допомагає, а не допомога; оббігає, а не оббіга)
6.Треба надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то.
7. Найпоширенішою дієслівною формою в офіційно-діловому стилі є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке вживається у першій або третій особі множини: (ми вимагаємо, дирекція звертається, рівень інфляції становить).
8.Треба уникати форм давноминулого часу
9.Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: профінансуємо, сплатимо, переглянемо. Дієслова недоконаного виду мають просту і складену форми майбутнього часу. Надавати перевагу слід складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі
10.Не порушувати норми вживання форм залежного слова
11. Форми нема – немає вживаються паралельно: у нас нема таких документів – у нас немає таких документів або ми не маємо таких документів.
12.Форми 2-ї особи однини, 1, 2-ї особи множини дозволяють уникати форми давайте в наказовому способі. Обійтися без неї неможливо й за допомогою додаткових слів.
13.Дієслово давайте вживається лише у своєму прямому значенні, коли ця форма заохоти поєднується з іменником, що означає певні предмети: Давайте Ваші посвідчення; Розрахунки і креслення давайте мені.
14. Існує дві рівнозначні форми написання дієслів із числівниками: а) Шість бригад не виконало (не виконали) план. Але за непрямого порядку слів лише – Не виконало план шість бригад; б) Двоє студентів пішло до їдальні (сумісна дія – пішли разом); Двоє студентів пішли до їдальні (роз'єднана дія – кожен пішов окремо).
15. За наявності слів разом, спільно дієслово (присудок) ставиться в однині: Адміністрація заводу спільно із профкомом розглянула... Але ставиться у множині, коли однорідні підмети вжиті через кому або через сполучники -і-, -й-, -та-: Адміністрація заводу та профком розглянули...
16. Дієслово вибачаюсь (-ся) має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе – я, порівняйте: збираюся (я збираю себе), умиваюся (я вмиваю себе).
17. Слід уникати лінгвістично необгрунтованого вживання частки -ся-, -сь-: слід писати Роботу аналізують за такими вимогам, а не Робота аналізується за такими вимогами.
18. Дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівником, обов'язково мають виконуватися одним суб'єктом
19. Дієслово бути в усіх особах однини і множини теперішнього часу має форму є: підприємство є юридичною особою, контракт є документом.