Ісус у суботу уздоровлює висхлу руку.

1. І прийшов знову в синагогу; там був чоловік, що був сухорукий,

2. І спостерігали за Ним, чи не уздоровить в суботу, щоб Його звинуватити.

3. А Він сказав сухорукому чоловікові: Стань посередині.

4. А їм сказав: Чи треба в суботу чинити добро або ж зло чинити? Душу врятувати чи погубити? Але вони мовчали.

5. І, гнівно глянувши на них, зажурений, що їхні серця ожорсточилися, сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він простягнув, і рука його стала здоровою, як друга.

6. А фарисеї вийшли наразі і квапливо почали радитися разом із іродіянами супроти Нього (Ісуса), як погубити Його.

7. Але Ісус із учнями Своїми рушив до моря, і за Ним слідом пішов великий натовп народу з Галілеї та Юдеї,

8. З Єрусалиму, з Ідумеї, і з-за Йордану. А також поселяни, [що мешкали] на околицях Тиру і Сидону, як почули, що Він звершував, йшли до Нього у величезній кількості.

9. І сказав учням Своїм, щоб готовий був для Нього човен з причини велелюдности, аби не вчинили тісняви біля Нього.

10. Тому що багатьох Він уздоровив, і то так, що багато з них, котрі мали виразки (на тілі) кинулися до Нього, щоб торкнутися Його.

11. І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти – Син Божий!

12. Але Він суворо забороняв їм, щоб вони не виявляли Його.

13. Відтак вийшов на гору і покликав до Себе, кого сам бажав; і прийшли до Нього.

14. І визначив [із них] дванадцятьох, аби з Ним були, і щоби посилати їх на проповідь.

15. І щоб вони мали владу уздоровлювати від недуг і виганяти бісів.

16. [Настановив] Симона, якому дав ім‘я Петро;

17. Якова Зеведеєвого та Івана, брата Якова, і дав їм ймення Воанергес, цебто “Сини грому”,

18. Андрія, Пилипа, Варфоломія і Матвія, Хому і Якова Алфеєвого, Тадея і Симона Кананіта,

19. Та Юду Іскаріотського, котрий зрадив Його.

20. І прийшли в дім; і знову зійшовся народ аж так, що вони й хліба не могли з‘їсти.

21. Коли почули про це ближні Його, то пішли, щоб забрати Його, бо казали, що Він нестямний.

22. А книжники, що прийшли з Єрусалиму, казали, що Він має [в Собі] Вельзевула, і виганяє демонів силою бісівського князя.

23. І прикликав їх і говорив їм притчами: Як може сатана виганяти сатану?

24. Якщо царство розділиться саме в собі, не може встояти таке царство;

25. І якщо дім розділиться сам у собі, не зможе устояти той дім;

26. І якщо сатана повстав супроти себе самого і розділився, не може встояти, але прийшов кінець йому;

27. Ніхто-бо не може вдертися в дім дужого і пограбувати майно його, якщо передніше не зв‘яже дужого, – й аж тоді пограбує господ у його.

28. Істину кажу вам: Простяться синам людським усі гріхи і зневага, якою б вони не зневажали;

29. Але хто буде зневажати Духа Святого, тому не буде прощення повіки, але належить він вічному осудженню.

30. [Це сказав Він], тому що казали вони: У Ньому нечистий дух.

31. І прийшли Матір і брати Його, і, стоячи [поза] домом, послали до Нього покликати Його.

32. А біля Нього сидів народ. І сказали Йому: Ось, Мати Твоя і брати Твої, і сестри Твої, [поза] домом, кличуть Тебе.

33. І відповідав їм: Хто матір Моя і брати Мої?

34. І оглянувши тих, що сиділи довкола Нього, сказав: Ось мати Моя і брати Мої;

35. Бо хто буде виконувати волю Божу, той Мені брат, і сестра, і матір.