Божі заповіді вищі приписів людських.

1. Зібралися до Нього фарисеї і деякі з книжників, що прийшли з Єрусалиму;

2. І побачили деяких із учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими руками, і докоряли за це.

3. Бо фарисеї і всі юдеї трималися звичаїв старших, не їдять, старанно не помивши рук;

4. І [коли прийдуть] з торжищ, також не їдять, доки не обмиються. Є ще багато такого, чого вони поклали дотримуватися: пильнують обмивання чаш, глеків, казанів та іншого посуду з міді та столів.

5. Потім запитали Його фарисеї і книжники: Чому учні Твої не вчиняють за звичаями давніх, але немитими руками їдять хліб?

6. Він сказав їм у відповідь: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Люди ці шанують Мене устами, а серце їхнє задалеко від Мене.

7. Але марно шанують Мене, навчаючи учення і заповідей людських;

8. Бо ось ви залишили заповідь Божу, пильнуєте звичаїв людських, обмивання чаш і глеків, і чините багато іншого, схожого на згадане.

9. І сказав їм: Чи добре, [що] ви нехтуєте заповіддю Божою, аби дотриматися своїх звичаїв?

10. Бо Мойсей сказав: Шануй батька свого і матір свою; і той, хто лихословить батька чи матір, смертю нехай помре.

11. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Корван, або дар [Богові] те, чим ви могли б від мене скористатися.

12. Тим самим не даєте змоги зробити щось для батька свого чи матері своєї,

13. Порушуючи слово Боже переказами вашими, котрі ви самі склали; чините багато такого, що схоже на згадане.

14. А Він прикликав увесь народ і казав їм: Слухайте Мене і розумійте.

15. Усе, що входить у людину із зовні, не може опоганити її, але те, що виходить з неї, може опоганити людину.

16. Якщо хтось має вуха чути, нехай чує!

17. І коли Він від народу зайшов у дім, учні Його запитали в Нього про притчу.

18. Він сказав їм: Невже й ви такі нерозважливі? Невже не розумієте, що все те, що входить в людину із зовні, не може опоганити її?

19. Тому що не в серце його входить, а в черево, і виходить геть, [чим] очищається всілякий харч.

20. Далі сказав: Те, що виходить з людини, опоганює людину;

21. Тому що з нутра, із серця людини виходять недобрі заміри, перелюб, блуд, убивство,

22. Крадіж, лихварство, злоба, підступність, безсоромність, завидюще око, зневага Бога, пихатість і безглуздя.

23. Усе це зло з нутра виходить і опоганює людину.

24. І, вирушивши звідти, прийшов на терени Тирські та Сидонські; а коли зайшов у дім, не захотів, щоби хтось упізнав, але не міг утаємничитися.

25. Бо почула про Нього жінка, у котрої донька мала нечистого духа, і невдовзі прибігла й припала Йому до ніг;

26. А була та жінка з поган, родом сирофінікійка, і просила Його, щоб вигнав біса з її доньки.

27. Але Ісус сказав їй: Дай передніше насититися дітям; бо не добре взяти хліб у дітей і кинути псам.

28. Але вона сказала Йому у відповідь: Так, Господе; проте й пси під столом їдять крихти у дітей.

29. І сказав їй: За слово це йди собі; демон вийшов із твоєї доньки.

30. Коли вона повернулася до свого дому, то виявила, що демон вийшов, а донька лежить на постелі.

31. Коли вийшов із теренів тирських і сидонських, [Ісус] знову попростував до моря Галілейського через володіння Десятимістя.

32. І привели до Нього глухого недорікуватого і попросили Його покласти на нього руку.

33. [Ісус] одвів його трохи від народу, вклав пальці Свої у вуха йому, а тоді сплюнув і торкнувся його язика.

34. А тоді глянув на небо, зітхнув і сказав йому: Еффата, цебто “Відкрийся! ”.

35. І тієї ж миті відкрився в нього слух, і пута його язика урвалися, і почав говорити чисто.

36. І наказав їм не говорити нікому. Але скільки він не забороняв їм, вони ще палкіше розголошували.

37. І вельми дивувалися і казали: Усе добре вчиняє: і глухим дає чути, а німим – говорити!