Матвія 26

1. Коли Ісус скінчив усі слова оці, то сказав учням Своїм:

2. Ви знаєте, що за два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп‘яття.

3. Тоді зібралися першосвященики і книжники і старшини народу на подвір‘я першосвященика, на ім‘я Кайяфа.

4. І ухвалили на раді взяти Ісуса підступом і вбити.

5. Але казали: Лише не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.

6. А коли Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,

7. Підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною вельми коштовного мира і вилила Йому на голову.

8. Учні Його побачили це і обурилися, і казали: Нащо подібне марнотратство?

9. Бо можна було б продати це миро за велику ціну і дати бідним.

10. Але Ісус зрозумів їхнє замішання, і сказав їм: Нащо вчиняєте прикрість жінці? Вона добру справу вчинила для Мене;

11. Тому що вбогих завжди маєте поруч, а Мене не завжди маєте;

12. Коли жінка вилила миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.

13. Істину повідую вам: Де тільки буде проповідуватися Євангелія ця по всьому світі, оповідатиметься й про те, що вона вчинила – на спомин про неї.

14. Тоді один із дванадцяти, що звався Юда Іскаріотський, пішов до першосвящеників,

15. І сказав: Що ви мені дасте, – і я видам Його вам? Вони запропонували йому тридцять срібняків;

16. І звідтоді він шукав нагоди зрадити Його.

17. А першого дня опрісноків наблизилися учні до Ісуса і сказали Йому: Де звелиш нам приготувати пасху Тобі?

18. Він сказав: Підіть до міста, до такого-от чоловіка і скажіть йому: Учитель мовить: Час Мій близько, у тебе звершу пасху з учнями Моїми.

19. Учні вчинили, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.

20. А коли настав вечір, Він приліг з дванадцятьма учнями;

21. І, коли вони їли її, сказав: Правду вам кажу, що один із вас зрадить Мене.

22. Вони вельми засмутилися і почали казати Йому, кожний осібно: Чи не я, Господе?!

23. Але Він сказав у відповідь: Той, що опустить зі Мною руку в таріль, цей зрадить Мене;

24. А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, що ним Син Людський зраджується: краще було б цьому чоловікові не народжуватися.

25. При цьому Юда, що зраджував Його, сказав: Чи не я, Равві? [Ісус] говорить йому: Ти сказав.

26. І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав; і давав учням, кажучи: Прийміть, їжте: це – тіло Моє.

27. А тоді взяв чашу, подякував Батькові, подав їм і сказав: Пийте з неї всі;

28. Бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

29. Повідую вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного аж до того дня, коли буду пити з вами нове [вино] у Царстві Батька Мого.

30. І вони, проспівавши псалма, пішли на гору Олив,

31. Тоді сказав їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся цієї ночі, – бо написано: Уражу пастиря, – і порозбігаються вівці отари;

32. А по воскресінні Моєму зустріну вас у Галілеї.

33. Петро сказав Йому у відповідь: Якщо навіть усі спокусяться через Тебе, я ніколи не спокушуся.

34. Ісус сказав йому: Правду кажу тобі, що цієї ночі, перш ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене.

35. Каже йому Петро: А хоч би належало мені померти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне казали всі інші учні.

36. Відтак приходить з ними Ісус на місцину, що називається Гетсиманія, і говорить учням: Посидьте тут, доки Я піду, помолюся там.

37. І, взявши з Собою Петра і обидвох братів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.

38. Тоді сказав їм Ісус: Душа Моя тужить смертельно; побудьте тут і попильнуйте зі Мною.

39. І, пройшовши трохи далі, упав ницьма обличчям Своїм, молився і казав: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обмине Мене чаша оця; а втім, не як Я хочу, але як Ти.

40. І повернувся до учнів, й знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Чи й справді не могли ви одну годину помолитися зі Мною?

41. Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна.

42. І знову, як відійшов удруге, молився, кажучи: Батьку Мій! Якщо не може ця чаша обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.

43. І знову повернувся до учнів і знайшов їх сплячими, бо очі в них обважніли.

44. Він знову залишив їх, відійшов і помолився втретє, виповівши ті самі слова.

45. Тоді прийшов до учнів Своїх і сказав їм: А ви все ще спите? Ось наблизилася година, і Сина Людського віддадуть до рук грішників;

46. Підводьтеся, підемо: Ось, наблизився той, що зрадив Мене.

47. І коли Він ще говорив, аж ось, Юда, один із дванадцятьох, прийшов, і з ним безліч народу з мечами й кілками, від першосвящеників і старшин народних.

48. А той, що зрадив Його, подав їм знак і сказав: Кого я поцілую, Той і є, візьміть Його.

49. І тієї ж хвилі підійшов до Ісуса й сказав: Радій, мій Учителю! І поцілував Його.

50. А Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли й поклали руки на Ісуса – взяли Його.

51. І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув меча свого і вдарив служника першосвященика – відтяв йому вухо.

52. Тоді сказав йому Ісус: Поверни меча твого на його місце, бо всі, що взяли меча, від меча загинуть.

53. Чи гадаєш собі, що Я не можу зараз ублагати Батька Мого, і Він пришле Мені більше, ніж дванадцять легіонів Ангелів?

54. А яким чином справдиться Письмо, що так має статися?

55. Тієї хвилини Ісус сказав народові: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками взяти Мене; щодня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.

56. Це все сталося, щоб справдилися писання пророків. Тоді всі учні покинули Його і повтікали.

57. А ті, що взяли Ісуса, повели Його до Кайяфи, першосвященика, куди зібралися книжники і старшини.

58. А Петро йшов за Ним здалеку, до подвір‘я першосвященика; а коли зайшов у двір, то сів із служниками, аби побачити кінець.

59. Першосвященики і старшини і увесь синедріон шукали лжесвідчення супроти Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть.

60. І не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але нарешті прийшли два лжесвідки.

61. І сказали: Він казав: Можу зруйнувати храм Божий і за три дні спорудити його.

62. І підвівся першосвященик і сказав Йому: [Чому] нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?

63. Ісус мовчав. І першосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?

64. Ісус сказав йому: Ти сказав; навіть повідую вам: віднині бачитимете Сина Людського, що сидить праворуч сили і прийде на хмарах небесних.

65. Тоді першосвященик роздер одежу свою і сказав: Він Бога зневажив! Для чого нам іще свідків? Ось, щойно ви чули зневагу до Нього!

66. Як вам здається? А вони сказали у відповідь: Завинив до смерти.

67. Тоді плювали Йому в обличчя і били Його по щоках, а інші киями били.

68. І казали: Назви нам, Христосе, хто вдарив Тебе?

69. А Петро сидів поза двором. І підійшла до нього одна служниця і сказала: Ти також був з Ісусом галілеянином.

70. Але він зрікся перед усіма, сказавши: Не відаю, що ти кажеш?

71. А коли Він виходив за браму, побачила його інша і сказала тим, що були там: І цей був з Ісусом із Назарету.

72. І він знову зрікся присягою, що не знає Цього Чоловіка.

73. Згодом підійшли, що стояли там, і сказали Петрові: А ти насправді з них, бо навіть мова твоя викриває тебе.

74. Тоді він почав присягатися і божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.

75. І пригадав Петро слово, яке сказав йому Ісус: Передніше, аніж проспіває півень, тричі зречешся Мене. І вийшов геть, і плакав гірко.