Форсування водних перешкод

Форсування – подолання військами, що наступають, водної перешкоди, протилежний берег якої обороняється противником.

Форсування водних перешкод - складана бойова задача, що вимагає від командирів великого мистецтва в організації бойових дій і управління військами, високих моральних і психологічних якостей, бойової навченості особового складу, рішучості і наполегливості при досяганні поставленої мети.

Сьогодні можливості військ з подолання водних перешкод значно підвищились, але, незважаючи на це, водні перешкоди залишаються важливими природними перешкодами, що ускладнюють просування військ, що наступають. За поглядами військових фахівців, військам, що наступатимуть у Європі, через кожні 5-12 км прийдеться долати вузьку водну перешкоду, через 25-30 км - середню, через 90-100 км - широку.

Значення водної перешкоди визначається в залежності від її ширини, глибини, швидкості течії, стану берегів, ґрунту, місцевості в районі форсування, наявності гідротехнічних споруд, островів, бродів, а також характеру оборони противника, стану погоди, пори року. Ширина водної

перешкоди – один із основних факторів, який характеризує її як перешкоду. Чим ширше водна перешкода, тим більше потребує зусиль підрозділів, переправочних засобів та часу на її подолання. В залежності від ширини водні перешкоди поділяються на вузькі (до 100 м), середні (від 100 до 250 м), широкі (від 250 до 600 м) та великі (більше 600 м).

Глибину водної перешкоди необхідно враховувати при організації переправи вбрід та під водою. За глибиною водні перешкоди поділяються на мілкі (до 1, 5 м), глибокі (від 1, 5 до 5 м), дуже глибокі (більше 5 м).

Швидкість течії впливає на протяжність рейсу та величину зносу десантних засобів. Швидкість течії тісно зв’язана з шириною ріки та її глибиною. Чим ширше та глибше річка, тим, як правило, більша її швидкість течії. Течія річки буває слабкою (до 0, 5 м/сек.), середньою (від 0, 5 до 1, 0 м/сек.), швидкою (від 1, 0 до 2, 0 м/сек.) та дуже швидкою (більше 2, 0 м/сек.)

Стан берегів, дна, місцевості в районі форсування, наявність гідротехнічних споруд також характеризують річку як перешкоду. Переправа танків по дну річки можлива тільки при твердому пісчаному, гравійному або кам’яному ґрунті.

Наявність гідротехнічних споруд надає можливість тим, що обороняються, в будь-який час швидко змінити рівень води і тим самим, посилити річку як водну перешкоду.

При подоланні водної перешкоди підрозділами застосовуються табельні та підручні переправочні засоби, на ділянці форсування обладнуються переправи.

До основних переправ відносяться наступні види переправ: переправа вбрід або під водою, поромні на поромно - мостових машинах (ПММ), або гусеничних самохідних поромах (ГСП), десантні на гусеничних плаваючих транспортерах (ГПТ), а також захоплені мости.

Десантна переправа – здійснюється на штатній плаваючій бойовій техніці та переправочно - десантних засобах (ПТС-2, ГСП).

Переваги десантних переправ: можливість переправи на широкому фронті; можливість маневру переправочними засобами; малий час на обладнання переправи.

Паромні та мостові переправи – обладнуються для переправи танків, САУ, автомобілів та іншої техніки за допомогою ПММ, ПМП, ГСП, підручних матеріалів.

Переправа по льоду – здійснюється особовим складом, всіма видами бойової техніки при необхідній прозорій товщині льоду.

Переправа вбрід – здійснюється особовим складом, всіма видами бойової техніки при необхідній глибині річки.

Кількість і види переправ визначаються, виходячи із наявності переправочних засобів, характеру водної переправи і встановленого порядку переправи.

Початком форсування (" Ч") вважається момент відвалу від свого берега: для батальйону підрозділів його першого ешелону; для роти і взводу - першого рейсу.

Форсування закінчується захопленням рубежу і виходом на протилежний берег всіх сил і засобів підрозділу.

Танкові підрозділи водні перешкоди можуть форсувати як на початку наступу, так і в ході його розвитку.

В залежності від умов обстановки форсування водних перешкод здійснюється з ходу або з розгортанням головних сил біля водної перешкоди. Основним способом є форсування з ходу, особливо в ході розвитку наступу.

Взвод, як правило, форсує водні перешкоди з ходу. Якщо подолання водної перешкоди з ходу не мало успіху (або цього вимагають умови обстановки) воно здійснюється з розгортанням головних сил біля водної перешкоди. Форсування цим способом може здійснюватися з вихідного району, що розташований біля водної перешкоди або віддалений від неї. Згідно часу, форсування починається після підготовки в короткий термін або після всебічної підготовки.

Форсування водної перешкоди взвод може здійснювати в складі головних сил або самостійно, якщо взвод діє в головному або розвідувальному дозорі. Танковий взвод долає водну перешкоду по броду, мосту, на поромах або під водою.

Мілкі водні перешкоди взвод долає вбрід. Межі броду позначаються добре видимими знаками. Глибина броду залежить від швидкості течії і може складати для танків: 1, 2 – 1, 4м. Техніка переправляється вбрід на низьких швидкостях, не переключаючи передач і не змінюючи напрямку руху.

При форсуванні водної перешкоди бойові задачі танковому взводу призначаються фактично такі ж, як при наступі на противника, що обороняється. Тобто, в будь-яких умовах взводу призначається об'єкт атаки і напрямок продовження наступу. Взводу у всіх випадках вказується місце переправи, об'єкт і напрямок подальшого наступу, а деколи місце переправи і напрямок атаки на протилежному березі.

Командир взводу при висуванні до водної перешкоди вказує танкам:

─ місце і спосіб переправи;

─ порядок ведення вогню під час форсування;

─ задачу на протилежному березі.

Підготовка танків до подолання водної перешкоди проводиться під керівництвом командира взводу в районі герметизації та складається з попередньої підготовки танків, яка включає перевірку:

─ працездатності радіостанцій та танкового переговорного пристрою;

─ справності та роботи гірополукомпаса;

─ справності резинотканевих ущільнень;

─ наявності та справності ущільнювальних прокладок люків та пробок;

─ стану випускних колекторів;

─ надійності стопоріння задраєк кришки люка запасного виходу проволокою;

─ легкості відкривання кришок люків башти і механіка – водія;

─ зарядки балонів повітряного запуску.

Крім того, на танки встановлюються комплекти обладнання, що застосовуються для підводного водіння танка (ОПВТ). Перелік робіт по їх встановленню залежить від типу танків та комплектності обладнання. Проводиться ущільнення всіх щілин замазкою ЗЗК, укладаються троси та перевіряється якість герметизації.

До водної перешкоди танкові підрозділи підходять на максимальній швидкості в готовності форсувати її з ходу.

Взвод, що діє у дозорі, рішучими діями прямує до водної перешкоди, захоплює намічену переправу і оволодіває протилежним берегом, забезпечуючи переправу головних сил. Якщо на водній перешкоді переправ вбрід і по мосту не знайшлося, танкові підрозділи форсують її на поромах і під водою. При цьому танковий взвод розгортається на вихідному березі і вогнем прямою наводкою своїх вогневих засобів забезпечує форсування з ходу механізованими підрозділами. Механізовані підрозділи на штатних засобах, ведучи вогонь на плаву, під прикриттям димів і аерозолів долають з ходу водну перешкоду, захоплюють протилежний берег і атакують противника, що обороняється.

Підрозділи, що призначені для переправи на самохідних переправочно - десантних засобах першим рейсом, посадку особового складу і навантаження проводять в укритих місцях, звідки прямують до водної перешкоди і з ходу переправляються на протилежний берег. Навантаження наступної бойової техніки і посадка особового складу підрозділів здійснюється на березі водної перешкоди.

Танковий взвод, що діє у складі головних сил, використовуючи успіх попереду діючих підрозділів, по захоплених ними переправах і переправочно - десантних засобах (під водою) безупинно, по мірі підходу до водної перешкоди, форсує її з ходу, атакує противника, розширюючи плацдарм, стрімко розвиває наступ у глибину і у взаємодії з іншими підрозділами знищує противника.

При форсуванні з розгортанням головних сил біля водної перешкоди танки висуваються до місць переправ під час вогневої підготовки форсування і атаки. Сигнал про їх рух подає старший начальник, виходячи з встановленого часу початку форсування (" Ч") і часу, що необхідно для подолання відстані до зрізу води. У встановлений час при підтримці вогню артилерії й інших засобів, використовуючи результати ударів авіації, танкові і механізовані підрозділи, ведучи вогонь на плаву, форсують водну перешкоду і безупинно продовжують наступ на протилежному березі.

Розрахунки показують і досвід тактичних навчань підтверджує, що водну перешкоду шириною 200-300м можуть успішно подолати: танкова рота - на одній переправі ГСП (ПММ) за 50-60 хвилин, а під водою або убрід - за 8-10 хвилин; підсилений танковий батальйон на двох переправах ГСП

(ПММ) і одній переправі ГПТ -80-90 хвилин, а на одній переправі під водою чи убрід танки батальйону переправляються за 20-25 хвилин.

Дії танкових підрозділів на протилежному березі носять характер звичайного наступу. Атакуючи в комбінованому або броньованому бойовому порядку, танковий взвод знищує вогневі засоби противника в опорних пунктах і прямує у глибину.

В зимових умовах форсування водних перешкод може здійснюватися по льоду. Якщо товщина льоду недостатня для подолання водної перешкоди бойовими машинами, тоді її спочатку форсують механізовані підрозділи в пішому порядку або на лижах, а танки переправляються на протилежний берег після посилення льоду або на переправочних засобах поромах та по мостах.

При сприятливих умовах танки можуть переправлятися по глибоких бродах. А іноді і під водою. Весною, при інтенсивному льодоході, водні перешкоди долаються, як правило, по захоплених мостах і бродах.