Методика розрахунку маневрових можливостей.

Маневреність підрозділу визначається маневровими якостями їх штатних і приданих підрозділів і складається зі швидкості, темпу, часу пересування і готовності до визначених дій. Підрозділи можуть застосовувати маневр вогнем, силами і засобами. Маневр вогнем застосовується для більш ефективного ураження противника. Маневр вогнем полягає у своєчасному зосередженні вогню штатних і приданих підрозділів по одній цілі або групі важливих цілей, а також в перенесені вогню з однієї цілі на іншу і розподіл вогню по декількох цілях. Основним показником, що характеризує можливості щодо маневру вогнем, є час, який витрачається від моменту передачі команди до розриву снаряду (боєприпасу) у цілі. Цей час залежить від того, по якій цілі (об’єкту) відкривається вогонь (плановий або позаплановий). Час нанесення удару вогнем по позаплановій цілі складається з часу на передачу команд і підготовку даних для стрільби. Якщо вогонь ведеться по плановій цілі, то затрати часу на підготовку нових даних для стрільби не враховуються, тому що підготовка була проведена раніше.

Маневр проводиться з метою зайняття більш вигідного положення для нанесення удару по найбільш уразливому місцю в бойовому порядку противника, особливо по його флангу і тилу, а також для виведення своїх підрозділів з-під удару противника. Маневр силами і засобами може здійснюватись по дорогах, колонних шляхах, по повітрю і воді. Маневр повинен бути простий за задумом і проводитись швидко, потай і раптово для противника. В основу маневру силами і засобами має бути покладене своєчасне і найбільш повне використання результатів вогневого ураження противника.

В обороні маневр проводиться з метою заміни або підсилення підрозділів, що зазнали втрат, проведення контратак, зайняття запасних позицій і вогневих рубежів, а також знищення противника, що вийшов на фланг або тил опорного пункту (району оборони). Загальний зміст маневру силами і засобами роти (батальйону) на місцевості складають такі дії:

залишення районів позицій або рубежів, що займалися; згортання підрозділів в колони та витягування; перехід у нові райони на позиції або рубежі і розгортання для виконання бойового забезпечення. Основним показником маневру силами і засобами є час здійснення маневру.

Вихідними даними для розрахунку маневрових можливостей силами і засобами є: зміст маневру, його глибина; швидкість руху підрозділів по дорогах і колонних шляхах з урахуванням доступності місцевості; тип колони; нормативи часу, потрібного силам і засобам на залишення районів (позицій, рубежів), згортання в колони та їх витягування; час на висування колони в новий район розгортання в бойовий порядок і підготовку до виконання завдання.

Порядок розрахунку часу на здійснення маневру силами і засобами на місцевості може бути такий: усвідомити мету і зміст маневру; визначити за картою глибину маневру з урахуванням поправок на рельєф місцевості і масштаб карти; провести розбивку маршруту на 5-10 км відрізки і визначити швидкість руху по ділянках з різною прохідністю, при розбивці маршрутів на відрізки по 5-10 км поправку вносити в кожній відрізок; розрахувати час на подолання кожної ділянки (протяжність ділянки поділити на швидкість руху), на підготовку до руху (залишення районів розташування, згортання і втягування колон), на розгортання в новому районі і підготовку до виконання завдання (з використанням даних табл. 5); визначити загальний час на здійснення маневру шляхом додавання отриманих показників.

Таблиця 5.