Місце проживання фізичної особи

Правове регулювання місця перебування та цивільного стану фізичної особи необхідно, перш за все, для захисту цивільних інтересів самої фізичної особи. Навіть, якщо людина довго відсутня за місцем постійного проживання, це не означає, що можна захватувати її майно.

Місце перебування фізичної особи – це те місце, де вона знаходиться тимчасово (готель, притулок тощо). Місце проживання фізичної особи – це місце, де громадянин постійно чи переважно проживає. За місцем проживання й за місцем тимчасового перебування встановлена державна реєстрація з метою фіксування місця знаходження фізичної особи, що вільно нею обирається.

Існує презумпція того, що особа перебуває в даному місці проживання, за місцем реєстрації, хоча в кожний конкретний момент вона може перебувати й в іншому місці. На цю адресу направляється й офіційне листування, визначається місце виконання зобов'язання, місце відкриття спадщини тощо. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Якщо фізична особа проживає без реєстрації, це може тягти негативні наслідки для неї самої, тобто, можлива втрата права на приватизацію житла тощо. В такому разі можна встановити місце фактичного проживання у судовому порядку, тобто, місце реєстрації є презумпцією того, де ця особа проживає, а якщо це не так, то можна довести це у судовому порядку.

Місцем проживання фізичної особи є:

1) приміщення (житловий будинок, квартира), придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, у якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, що встановлюються законом.

2) місце проживання батьків фізичної особи у віці від 10 до 14 років (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, у якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років визначається органом опіки та піклування або судом.

3) місце проживання батьків (усиновлювачів) фізичної особи, яка не досягла 10 років, або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, у якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.