Гідроліз білків в ШКТ. Внутрішньоклітинне перетворення білків.

Перетворення білків починається у шлунку. Протеолітичні ферменти шлунково-кишкового соку виробл-ся кл-ми слизової оболонки шлунка, тонкого відділа киш-ку та підшлунк.залози в неакт.формі (проферменти), які перетв-ся на активні.

Шлунковий сік – орган., неорг. сполуки, вода (99%), соляна кислота, ферменти.

А) пепсин – висоактивна ендопептидаза, діє на пептидні зв'язки. Діє при ph 1, 0-3, 0, при 6, 0-інакт-ся.

Б) хімозин – (ренін, сичужний фермент, 34кДа). Діє при ph 3, 5-5, 0. Акт-ся кальцієм і перетворює казеїноген молока в нерозчинну кальцієву сіль казеїну.

Підшлункова залоза (99%):

А) трипсин – з трипсиногену. Ендопептидаза, розщеплює пепт. зв'язки між арг, ліз та аміногр.інших ам/т; складноетерні та амідні зв'язки.

Б) хімотрипсин – з хімотрипсиногену. Теж ендопептидаза, руйнує зв'язки між тир, фен.аланіном, три і мет.

В) карбоксипептидаза – з прокарбоксилази. Деякі металоферменти. Акт-ся трипсином і каталізує відщеплення С-кінц.ам/т (фен.аланін> тир> три> лей> мет> ізолей> ала> глі та етерні зв'язки між ліз, арг, про.

Гідроліз білків відб-ся в порожнині киш-ку й на поверхні слиз.обол-ки., і в товстому киш-ку бактер. пептидгідролазами (гниття білків). У товстому розщ-ся тир, три, цистеїн, ліз, гіст. Які не перетв-ся (5%) видаляються з калом.

Всмомктування білкімв їжі відбувається в основному в тонкому кишківнику після гідролізу їх до ам/т. Деякі ам/ти можуть всмоктуватися в шлунку і товстому киш-ку. Увесь процес усмоктування білкових продуктів триває близько чотирьох годин. Всмоктування ам/т відбувається як шляхом дифузії, так і активного транспорту. (Трансмембранна транслокація ам/т здійснюється переважно проти градієнта їх концентрації та гальмується ціанідами, 2, 4-динітрофенолом і інгібіторами с-зу АТФ. Основним транспортером ди- і трипептидів служить мембранний білок Pept1, через який проходить 65—80 % усіх усмоктуваних людиною ам/т, інші 20—35 % ам/т всмоктуються ентероцитами за допомогою набору ам/тних транспортерів різної специфічності.). Потрапляючи по системі ворітної вени до печінки, вони використовуються для синтезу білків, в тому числі специфічних білків крові (протромбіну, фібриногену й ін.).

Ам-ти, які кров розносить по організму, використовуються для синтезу тканинних білків. решта перетворюється на глюкозу в процесі глюконеогенезу або використовується в циклі Кребса. Використання білка як джерела енергії особливо важливе в умовах голоду, коли недостаток енергії компенсуєтсья за рахунок власних білки організму, особливо м'язів. Амінокислоти також є важливим джерелом необхідного для функціонування організму азоту. Регулюючий вплив на всмоктування білків виявляють гормони щитовидної залози, кори наднирників гіпофізу.

Необхідна кількість білка залежить від ваги і складає в середньому приблизно 45 - 50 гр. у день для жінок і 55 - 60 гр. для чоловіків. У перекладі на калорії - це від 1800 до 2600 калорій в день. Харчові білки можуть поступати в організм, як з тваринною їжею, так і з рослинною. Вважається, що з м'ясними і молочними продуктами поступає білків більше, ніж з рослинною їжею. Проте рослинні білки набагато корисніше, ніж тваринні.

Внутрішньоклітинне перетворення білків.

Перетворення обміних і нефункціонуючих білків усередині клітини, міжкліт.просторі здійснюється комплексом пептидгідролаз (катепсинами), які діють за типом ендо- та екзопептидаз, та приймають участь в процесах цитозу та автолізі. Вони різняться субстратною специфічністю, ph. Є кислі (в лізосомах) і нейтр.(інші компартм.). Пептидогідролази знаходять у цитоплазмі (розчинній) та в мембранозв'язаній формі. У рослин: ендопептидази – фіцин, бромелаїн, папаїн. Білщість являються SH-ферментами та виділ-ся з бактер.стінки. Вважають, що колагеназа та еластаза можуть секретуватися з клітин у міжкліт.простір, де локалізовані їх субстрати.