Сутність соціометрії та її можливості

Усю сукупність взаємин в організації можна розділити на формальні стосунки (офіційні) та неформальні (неофіційні). Вони будуються на основі вимог низки юридичних документів (наказів, розпоряджень, інструкцій та ін.), а також норм і правил службового етикету. Службовими взаєминами контакти між співробітниками не вичерпуються, оскільки кожен є не просто бухгалтером Іваненком, менеджером Петренком і т. ін., а людиною з власним характером, осо­бливостями особистості, інтересами, смаками, манерою поведінки.

Власне, у службовій обстановці між людьми так чи інакше за­вжди складаються міжособистісні взаємини: до когось ми відчува­ємо особливу прихильність, когось, можливо, недолюблюємо. І ці особисті стосунки не можуть не впливати на загальну атмосферу в організації, на загальний характер, стиль, тон взаємин. От чому настільки важливо організувати ефективне міжособистісне спілку­вання, створити сприятливий психологічний настрій людей.

Психологічні процеси, що відбуваються в організації, вивча­ються вже не один десяток років. Безперечно, головна увага при­діляється службовим відносинам, організаційній структурі, такому

явищу, як дружба. Однак з'ясувалося, що цього явно недостатньо. Без з'ясування сформованих особистісних взаємин в організації ця картина не буде завершеною.

Основним методом діагностики міжособистісних відносин є, безперечно, соціометрія. Термін «соціометрія» утворено з двох латинських коренів: перший означає «товариш, співучасник, ком­паньйон», другий — «вимірювання». Основоположник соціоме­трії — американський психіатр і соціальний психолог Дж. Морено. Соціометрія набула поширення в зарубіжній соціології і психології в 30-ті роки після появи книги Дж. Морено «Хто виживе?». Автор вважав, що сукупність міжособистісних стосунків у групі є тією первинною соціально-психологічною структурою, сутність якої багато в чому визначає не лише цілісні характеристики групи, а й душевний стан людини.

Відповідно до теоретичної концепції Дж. Морено, у сус­пільстві можна виділити дві структури: макроструктуру — сво­єрідне «просторове» розміщення людей у різних процесах їхньої життєдіяльності, і мікроструктуру — психологічні стосунки, що складаються в людини з її безпосереднім оточенням, тобто між­особистісні відносини.

Мікро- та макроструктура мають перебувати в гармонії, тоб­то люди повинні бути так «розміщені» у процесі їхньої життєді­яльності, щоб їхнє безпосереднє й опосередковане оточення були завжди прийнятними для них. Для цього необхідно здійснити не соціальну, а соціометричну революцію, тобто змінити макро- й мікроструктуру таким чином, щоб досягти ідеальної відповідності між ними в масштабі всього суспільства.

Суперечливість цієї концепції породила критиків набагато більше, ніж прихильників. У вітчизняній психології вона відразу ж зазнала гострої критики, а в зарубіжній науці про цю концепцію вже мало хто згадує. Однак методика, розроблена в рамках цієї концепції, виявилася дуже популярною і давно живе самостійним життям. Що ж являє собою соціометрія як метод?

"

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Соціометрія — це соціально-психологічний метод досліджен­ня системи особистісних взаємин у групі, організації, що передба­чає опитування дослідником членів групи з метою вивчення цих взаємин та їх оптимального використання у різних сферах спільної діяльності. Отже, в основі соціометрії лежить специфічний вид опитування. Тому метод соціометрії називають найчастіше соціо-метричним опитуванням.

Як і будь-який інший метод, соціометрія має свої переваги й недоліки. Серед явних переваг такі:

• соціометрія заповнила вакуум, що з'явився за відсутності ін­
ших методів, що давали б змогу вивчати взаємини між людьми;

• соціометрія давала результати у формі кількісних індексів
у сфері, що до цього вважалася традиційно неформалізованою;

• соціометричне опитування відносно просте як щодо проведен­
ня, так і щодо аналізу результатів.

Серед недоліків методу соціометрії назвемо такі:

• специфічність і ситуативність картини, що досліджується
(фіксація переважно емоційних стосунків, що виражаються в
симпатіях та антипатіях; не вдається встановити справжні мо­
тиви вибору та ін.);

• можливість навмисного перекручування результатів за неано-
німного тестування;

обмеженість можливостей, зокрема через динамічність відно­син, що важко зафіксувати.

Які ж відомості можна одержати завдяки соціометричному опитуванню?

По-перше, соціометрія дає змогу визначити стан взаємин в організації і на цій основі виявити її неформальну структуру (мі-крогрупи, неформальних лідерів, соціометричний статус кожного співробітника, його потреби в спілкуванні й психологічну суміс­ність з іншими).

По-друге, соціометрія дає можливість оцінити авторитет ке­рівників різного рівня, визначити їх місце в неофіційній структу­рі організації.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПСИХОЛОГИ УПРАВЛІННЯ

По-третє, соціометричне опитування дає змогу визначити рі­вень групової згуртованості або роз'єднаності як різних підрозділів організації, так і організації в цілому.

По-четверте, соціометрія виконує психотерапевтичну функ­цію. Участь у соціометричному опитуванні спонукає випробуваних до наступного аналізу своїх стосунків з іншими співробітниками й нерідко стимулює коригування власної поведінки.