З. З Види управлінських рішень

На всіх стадіях управління приймаються управлінські рішен­ня. Одним із показників ефективності діяльності керівника є його здатність приймати правильні рішення. Рішення приймаються при виконанні всіх функцій управління (планування, організація, ке­рівництво, мотивація, контроль).

Процес прийняття рішень — творчий процес, що включає такі етапи (рис. 3.1).

ПІДГОТОВКА Й УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

Управлінське рішення — це вибір альтернативи для досягнен­ня визначеної мети. Управлінські рішення можна класифікувати за різними ознаками.

За ступенем впливу на майбутнє організації:

За масштабами:

Вироблення й визначення мети (формулювання проблеми)

Відповідно до часового охоплення:

Вивчення проблеми

Вибір та обгрунтування критеріїв ефективності та можливих наслідків прийнятих рішень

За тривалістю періоду реалізації:

с

с

Розгляд варіантів рішення

4; •

Вибір та остаточне формулювання рішення

За ступенем обов'язковості виконання:

Ухвалення рішення -тт

Аналіз і контроль за виконанням рішення

Рис. 3.1 Процес прийняття рішень

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ПІДГОТОВКА Й УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

За функціональним призначенням:

Колективний метод ухвалення рішень має свої переваги й недоліки:

Залежно від кількості учасників (за способом прийняття):

За широтою охоплення:

З погляду зумовленості:

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ПІДГОТОВКА Й УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

3.4 Психологія діяльності керівника при прийнятті управлінських рішень

На стиль ухвалення рішення впливає особистість керівника. Щодо стилю прийняття рішень можна виділити такі типи керівників:

1) керівник, який прагне досягти успіху в діяльності, вважає себе
покликаним вести за собою виконавців рішення. Не боїться
ризику, позитивно мотивований, активний. Вважає себе зна­
чущим не лише у своїх власних, але й в очах підлеглих;

2) керівник, орієнтований більше на себе, ніж на групу виконавців.
Прагне до індивідуального прийняття рішень. Діє з озирцем, до
ризику ставиться занадто обережно, уникає його;

3) негативно мотивований керівник, який уникає самостійності,
ризику. Він боїться приймати рішення. Як правило, «хова­
ється» за групу, намагаючись зняти із себе відповідальність.
Не любить приймати рішення, намагаючись вирішувати про­
блеми за участі групи. Не є лідером;

4) керівник, не здатний до активної роботи. Він має невротичні
тенденції в поведінці. Уникає контактів з керівництвом і під­
леглими. Йому хочеться повністю обійти ситуацію, де потрібні
активність, самостійність, ризик і т. п. Професійно непридат­
ний для управлінської роботи.

У процесі роботи керівник прагне сформувати у своїх під­леглих позитивне ставлення до виконуваного завдання. Ефек­тивність праці та позитивна мотивація між собою тісно пов'язані. Щоб впливати на підлеглих у потрібному напрямі, керівник зо­бов'язаний дотримуватися цілої низки умов:

• не боятися ризику, спрямовувати всі зусилля на досягнення
успіху в роботі;

• заохочувати підлеглих до творчості;

• нагороджувати за сумлінну роботу, за успіхи, навіть незначні;

• допомагати в роботі своїм підлеглим;

• не відмовлятися від ухвалення рішення й не відкладати його
реалізацію;

Таблиця 3.1

Способи взаємодії керівника з підлеглими

• вчасно та об'єктивно інформувати працівників;

• правильно оцінювати часову перспективу реалізації завдань.
Керівник здійснює вплив на членів групи шляхом особистого

спілкування і впливає на кожного підлеглого через групу.

Участь підлеглих у прийнятті рішень є важливим мотивацій­ним фактором, оскільки завдяки особистій участі працівники кра­ще розуміють плани, зростає бажання реалізувати їх.

"

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ПІДГОТОВКА Й УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

Р. Лайкерт дійшов висновку, що мотивація у сфері виконання конкретних управлінських рішень тим сильніша, чим більше без­посередні учасники задіяні в прийнятті рішень.

Спосіб взаємодії керівника з підлеглими безпосередньо впли­ває на процес ухвалення рішень. А. С. Китов виділяє чотири різно­види такої взаємодії (див. табл. 3.1).