Тенденції розвитку управлінської думки

На зламі століть у розвитку управлінської думки проявляють­ся такі тенденції:

• професіоналізація науки управління. Завдяки виданню величез­
ної кількості робіт з управління, поширенню програм навчання
з менеджменту, узагальненню управлінського досвіду різних
країн, широким міжнародним контактам учених управлінська
мудрість усе більше стає надбанням усіх, хто її потребує;

• практична спрямованість сучасного розвитку науки управлін­
ня. Управлінська думка все більше звертається до здорового
глузду, простих істин, добре засвоюваних рецептів, доступних
для розуміння й використання тими, хто несе нелегкий тягар
управління чи обирає цей шлях;

• орієнтація на кількісне збільшення, багатоскладовість управ­
лінського апарату, посилення диференціації управлінської праці.
На сучасному етапі суспільного розвитку потреба в керівниках
не зменшується, а, навпаки, збільшується. Наприклад, частка

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

адміністративно-управлінських працівників у загальній чи­сельності зайнятих навіть в обробній промисловості США під­вищилася з 15 % (кінець 50-х років XX ст.) до ЗО % (середина 80-х). А в деяких фірмах ця частка сягає й 70-80 %. Не спо­стерігається помітних тенденцій до скорочення держапарату і в провідних країнах Заходу;

посилення технічної оснащеності та технологічне ускладнен­ня управлінської праці. Сучасна управлінська праця внаслі­док широкого використання досягнень сучасної цивілізації (комп'ютери; різна оргтехніка; усілякі засоби обробки, пере­давання та нагромадження інформації; засоби, що дають змогу майже миттєво встановлювати зв'язок з найвіддаленішими точками світу, й ін.) став принципово іншим навіть порівняно з минулим десятиліттям.

Дія цієї тенденції суперечлива. З одного боку, управлінська праця в результаті технологізації спростилася і стала опера­тивнішою, з іншого — це спричинило ускладнення діяльності керівника з огляду на ряд причин.

Розвиток науково-технічного прогресу змушує приймати рі­шення в набагато коротші терміни, ніж раніше. Означився ряд серйозних психологічних проблем у взаєминах «людина — ма­шина». Технологізація управлінської праці вимагає суворі­шого підходу до прийняття управлінських рішень, оскільки в умовах тісного взаємозв'язку між усіма ланками системи управління посилюються ризик і негативні наслідки непра­вильних рішень;

орієнтація на людину як на найвищу цінність в усьому процесі управління. У центрі сучасних концепцій управління пере­буває людина. Вона розглядається як найвища цінність в ор­ганізації. Виходячи із цього, усі системи управління націлені на пробудження різноманітних здібностей працівників для того, щоб задіяти їх максимальною мірою в процесі спільної діяльності, щоб людина прагнула до процвітання організації, у якій вона працює.