Стосунки з однолітками та дорослими

У всіх працях із проблем психології підліткового віку автори так чи іна визнають ту роль, яку відіграють стосунки з однолітками та дорослими у фо] ванні соціальної ситуації розвитку підлітка.

~^_п^_к Центральне місце в житті підлітка займає спілкування зі і однолітки ришами. Якщо основою для об'єднань молодших пікш

найчастіше виступає спільна діяльність, то тепер, навпаки, ц,

вабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями д

спілкування з однолітками (Л. І. Божович). І

Слід мати на увазі, що для підлітків важливо не просто бути разом з одноліті

ми — вони прагнуть зайняти у їх середовищі те становище, яке б відповіл

їхнім претензіям. Для одних це бажання бути лідером, для інших — корист

тись авторитетом у якійсь справі, треті намагаються знайти близького друга і

Однак завжди це прагнення є провідним мотивом поведінки у цьому віці.

Спілкування з однолітками дедалі більше виходить за межі шкільного:

і навчальної діяльності, охоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, 1

діляючись в окрему, самостійну і надзвичайно важливу для підлітка сферу жиі

Це пояснює, з одного боку, підвищений конформізм підлітків щодо коі«

однолітків, і, з другого, їх недисциплінованість і навіть правопорушення че

невміння досягти бажаного становища у таких компаніях.

Суб'єктивне значення для підлітка сфери спілкування з однолітками іс відрізняється від її оцінки дорослими, особливо вчителями (С. К. Масгу Підлітки вважають свої переживання з цього приводу найбільш типовими й < тєвими, тоді як учителі думають, що для підлітків найважливішими є стосу з ними, а батьки приписують таке ж значення взаєминам у сім'ї.

Спілкування з товаришами у цьому віці набуває такої цінності, що нер відтісняє на другий план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Однією з гол них причин зниження успішності та порушень поведінки, різних афективних і реживань є невдоволення підлітків своїми стосунками з однолітками, що ча^ не усвідомлюється ні дорослими, ні самими підлітками.

Серед мотивів навчання спілкування з однолітками посідає також одне з чи них місць. Коли учнів п'ятих-шостих класів запитали, чи хотіли б вони навчати вдома, відповіді були дуже однотипними: " У школі друзі, із ними цікав " У школі, коли щось не знаєш, можна запитати інших", " У школі краще, п усілякі цікаві справи, походи, екскурсіГ, " Ні, я не хотів би вчитися сам, тоЩ

знаєш, як вчаться іншГ'.

Отож, наведені відповіді наочно доводять, що у підліткові у віці процес і ня привертає увагу не стільки своїм змістом, скільки можлішостями спп з однолітками.

є 2. Стосунки з однолітками та дорослими

Суттєво змінюються мотиви спілкування з товаришами та зумовлені ним переживання впродовж підліткового віку. Якщо в IV класі домінує бажання прос­то бути серед однолітків, гратися з ними, щось разом робити, то в У-УІ класах основним стає прагнення набути певного статусу в їх колективі, а вже у УБ-УШ кла­сах йдеться про потребу підлітка в автономії та визнанні власної цінності в очах однолітків. Дослідження свідчать, що саме фрустрація потреби бути авторитет­ним серед товаришів у багатьох підлітків спричиняє найважчі негативні пережи­вання (С. К. Масгутова).

З роками також змінюються критерії оцінки однолітків. Якщо в молодших класах вони передусім пов'язані з тим, як дитина виконує вимоги дорослих (успіш­ність, поведінка, громадська активність тощо), то у підлітків на перший план вихо­дять особисті якості, і найважливіші серед них —товариськість, сміливість, умін­ня керувати собою, знання (а не просто успішність) тощо.

У підлітковому віці розвивається вміння орієнтуватися на вимоги товаришів, враховувати їх. Серед таких вимог особливе місце займає необхідність дотриму­вати певного кодексу товариськості (як правило, його нормами є повага гідності, рівність, чесність, допомога товаришам та ін.). Цікаво, що підлітковий кодекс товариськості інтернаціональний за своїм характером, а порушення його норм завжди і скрізь зауважується й засуджується однолітками. Так звані " ізольовані" підлітки мають характерну особливість: на думку однолітків, у них відсутні якості " хорошого товариша", що не може бути виправдано нічим іншим.

У підлітковому віці інтенсивно починають формуватися групи. Спочатку вони невеликі і складаються з представників однієї статі, згодом виникає тенденція до об'єднання подібних угруповань у більші компанії. З часом такі групи стають змішаними.

У психології існує поняття референтна група. її специфіка полягає у тому, що цінності й думки референтної групи підліток схильний вважати своїми влас­ними. У його свідомості вони створюють опозицію дорослому суспільству. Ба­гато дослідників наголошують на існуванні субкультури дитячого суспільства, носіями якої, власне, є референтні групи. Дорослі не мають доступу до них — отже, їх вплив дуже обмежений. Як наслідок, поширені у цих групах цінності мало узгоджені з цінностями дорослого світу.

Типовою рисою підліткових груп є надзвичайно високий конформізм її чле­нів. Зумовлено це тим, що розмите, дифузне " я" підлітка потребує опори з боку сильного, однозначного " ми" референтної групи однолітків.

Важливу роль у розвитку особистості підлітка відіграють взаємини з товари­шами та близьким другом. До дружніх стосунків ставляться особливі вимоги: взаємна відвертість та розуміння, рівність, чуйність, здатність співпереживати, вміння зберігати таємниці тощо.

78___________________________ Тема 5. Психологічні особливості п ідлі

Підлітки схильні встановлювати дуже близькі (як правило, тимчасові) с-м; ки з різними однолітками—триває пошук друга. З кожним роком потреба у і минах із ним стає дедалі гострішою.

Спілкування з близьким другом є темою особливих розмірковувань під; Саме тут (побудова стосунків з другом та дії в їхніх рамках) відбувається пізн підлітком іншої людини і самого себе, розвиваються засоби такого пізнання (у» порівнювати, аналізувати й узагальнювати вчинки друга та власні, бачити їх < ну сутність і оцінювати її, розширення уявлень про власну особистість та і товариша, зміни в оцінюванні інших та самооцінка тощо).

Підлітки дорожать дружбою, будучи водночас украй ревнивими, вимоп» ми та схильними до образ.

Істотно змінюються взаємини хлопчиків та дівчаток. З'являється взаємне з цікавлення, бажання сподобатись і, як наслідок, розвивається інтерес до власг зовнішності та стурбованість із цього приводу.

Інтерес до однолітків протилежної статі сприяє розвитку вибіркової спостерс ливості: зауважуються навіть незначні зміни у поведінці, настроях, переживанв та реакціях людини, яка подобається. Зростає увага до власних психоемоціш станів, зумовлених спілкуванням із симпатичними однолітками.

Статеве виховання у Японії та Скандинавії,

У Японії статеве виховання в школі розпочинається у віці 10-11 роківЛ
Програма обмежена і має винятково науковий характер: діти дізнаються!
про чоловічу й жіночу репродуктивні системи, у тому числі про менструації^
та еякуляції. Звідки ж японські підлітки довідуються про сексуальні стосу нА
ки? Зрозуміло, не від батьків, які намагаються уникати цієї теми. Яквисло-І
вилася мати двох доньок, " ми ніколи не говоримо про секс у родині. Відчу-і
еаю, що варто було б, але... Я лише дала донькам книгу про те, звідки
беруться діти".,

Оскільки батьки соромляться говорити на сексуальну тематику, япон^
ським підліткам доводиться дізнаватися про важливі подробиці від друзів'¹
і з журналів. Одним із наслідків такої соціальної скромності є те, що до-
15 років невинність втрачають лише 4% японських дівчат і 6% юнаків.
(Для порівняння, до 15 років близько 25% американських дівчат і 33% юнаків]
уже втратили свою невинність). |

Існують і інші пояснення цнотливості японської молоді. Хісапо Араїз і японської Асоціації статевого виховання вважає, що " частково це відбува- 1 ється через те, що підлітки занадто зайняті підготовкою до вступних, іспитів до коледжу. Крім того, важливу роль відіграє громадська думка. Така, строгість особливо стосується дівчат, які мусять зачекати з початком) статевого життя до заміжжя. Нарешті, на сексуальну поведінку підлітків-*, впливає школа, яку вони відвідують. У деяких японських школах заборонені { побачення, у той час як в інших тиск однолітків підштовхує підлітків дО\ втрати невинності.

5. 2. Стосунки з однолітками та дорослими____________________ •

Зовсім інша ситуація у скандинавських країнах, де суспільство наба­гато ліберальніше ставиться до проблеми статевого виховання. Стефан Лаакзі шведської Асоціації статевої освіти пише: " Підлітки мало говорять про секс, однак загальноприйнято, що вони сплять зі своїми приятелями чи подругами".

Одним із проявів такої свободи є те, що скандинавські підлітки довіду­ються про сексуальні стосунки не на спеціальних заняттях, а на уроках з усіх предметів. Наприклад, у Швеції, починаючиз 7-й років, дітей ознайо­млюють із фізіологічними аспектами сексуальних стосунків на уроках біо­логії, а зі статевими ролями — на уроках історії. У Фінляндії кожен 15-річний учень отримує секс-пакет, у якому знаходиться презерватив, " любовна історія" у малюнках та інформаційна брошура.

Чи зумовило це сексуальну розбещеність скандинавських підлітків? Вочевидь, ні. Шведські юнаки й дівчата, як правило, втрачають незайма­ність у сімнадцятирічному віці, які 15років тому.

(Г. Крайг. Психология развития. СПб., 2000, с. 581).

Підлітковий вік—період становлення якісно нових взаємин
цдліток ^ _ДОр_ОСЛИМИ підлітки вже, як правило, не погоджуються на
і дорослі характерні для дитинства нерівноправні стосунки, оскільки

вони не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостій­ності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні.

Невиконання розпоряджень дорослого, нехтування обов'язками, протест, — усе це ніщо інше, як боротьба підлітка за зміну існуючого типу стосунків. Нові форми взаємин поступово витісняють старі, але вони тривалий час співіснують, зумовлюючи конфлікти, непорозуміння та труднощі у спілкуванні дорослого з підлітком.

Підліток претендує на нові права. Дорослість—це, передусім, самостійність, і підліток прагне самостійності у вирішенні найрізноманітніших проблем: коли, де, з ким гуляти, коли вчити уроки, як одягатись, що робити та ін. З віком це - виявляється дедалі гостріше. Інколи навіть здається, ніби підліток взагалі не ви­знає авторитету дорослого і суперечить йому в усьому з принципу.

Конфліктність при. переході до нового типу взаємин виявляється тоді, коли зміни в розвитку особистості підлітка випереджають необхідні корективи стосун­ків з дорослими; коли ініціатором змін виступає підліток, а дорослі щосили цьо­му протидіють.

Характер спілкування з дорослими істотно впливає на особливості самооцін­ки підлітків. Варто зазначити, що лише у 8, 3% підлітків, які могли довірливо спіл­куватися з батьками, неадекватна самооцінка (так чи інакше вони недооцінюють ^Себе). За домінування ж регламентованого спілкування неадекватна самооцінка спостерігалася у 87, 9% випадків. Стійка самооцінка формується у 79, 1 % підліт-

____, _.„_д особливості підлітка

ків, якщо у них є можливості для довірянмп> шокування, і лише у 25% — при регламентованому спілкуванні (Г.С. Абрамова).