Розвиток пізнавальних психічних процес

Сприймання Сприймання молодших школярів досить розвинуте (їм і таманна висока гострота зору та слуху, вони добре орієк ться у різноманітних формах та кольорах тощо), однак ще слабо диференційов не. Зокрема, діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямований анг результатів сприймання, виділяти серед них головне, істотне.

Включення школярів у процес навчання сприяє формуванню такого вг діяльності як спостереження. У процесі навчання зростає швидкість перебіг процесів сприймання, збільшується кількість сприйнятих об'єктів, розшир*

_ся обсяг запам'ятовування тощо. Водночас із кількісними змінами у розвитку сприймань молодших школярів проходять і зміни якісні. Якісні зміни — це певні перетворення структури сприймання, виникнення нових особливостей, що зна­менують зростання його пізнавальної ефективності.

Поступово сприймання у молодших школярів стає довільнішим, цілеспрямо­ванішим процесом. Сприймаючи нові об'єкти, діти намагаються віднести їх до певної категорії. Вибираючи предмети із певної сукупності, учні орієнтуються переважно на колір та форму, вважаючи саме їх характерними ознаками. З віком зростає точність розрізнення форми предметів.

Увага Характерною віковою особливістю є недостатньо розвинута

довільнгувага молодших школярів. Домінує увага мимовіль­на, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об'єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює також нестійкість уваги.

Увага молодших школярів стає довільнішою за умови створення такої атмо­сфери для цілеспрямованої діяльності, за якої вони привчаються керуватися самос­тійно поставленою метою. При цьому розвиток довільної уваги іде від керуван­ня цілями, поставленими перед дітьми дорослими, до реалізації самостійно сфор­мульованих цілей, від постійного контролю з боку вчителя (через контроль із бо­ку однокласників)—до самоконтролю.

З віком у дітей зростає обсяг і стійкість уваги. Увага молодших школярів тісно пов'язана з важливістю навчального матеріалу. Усвідомлення необхідності, цін­ності нової інформації, інтерес до її змісту зумовлює стійкість їхньої уваги.

Увага залежить і від доступності та посильності навчальних завдань, поставле­них перед учнями, а також від уміння вчителя так організувати процес навчання, щоб охопити ним усіх учнів класу.

Однією з причин нестійкості уваги у цьому віці є передусім недостатня розу­мова активність дітей, зумовлена як недосконалими методиками навчання, так і рівнем їхньої готовності до навчальної діяльності, нездатністю переборювати труднощі, станом здоров 'я тощо.

Мислення ^{У ЦЄЙ пе}Р^іод Здійснюється перехід від наочно-образного, конк­ретного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятій­ного, науково-теоретичного. Конкретність мислення першокласників виявля­ється передусім у тому, що при розв 'язанні розумового завдання вони опираю­ться на означені словами конкретні предмети, їх зображення або уявлення. їм легше проаналізувати конкретний факт та зробити відповідні висновки, ніж наве­сти приклад до загального правила.

Під впливом навчання в структурі мислення дитини змінюється співвідно-^щення образних і понятійних, конкретних і абстрактних компонентів на користь ³Ростання ролі останніх.

Тема 4. Психологічні особливості молодшого шк

і.і. Розвиток пізнавальних психічних процесів

Молодіш школярі вчаться визначати відомі їм поняття, виділяючи; істотні ознаки об'єктів, розв'язувати дедалі складніші пізнавальні та пра завдання, виконуючи потрібні для цього дії та операції й виражаючи результ в судженнях, поняттях, міркуваннях і умовиводах.

Аналіз на початках має передусім арактично-дієвий і образно-мовний; тер. Від елементарного аналізу, коли до уваги береться лише якась частина і мета, діти поступово переходять до комплексного, прагнучи розглянути усі > тини чи властивості предмета пізнання, хоча ще не вміють встановлювати і мозв'язки між ними.

Розвивається систематичність аналізу, уміння знаходити серед різних' і властивостей предметів головні. Об'єктами аналізу виступають предмети,; ща, процеси, вчинки людей, мовні явища.

Аналіз поступово пов'язується із синтезом, однак для молодших шк перший є доступнішим розумовим процесом. їм легше виділяти елементи в) лому, ніж об'єднувати у ціле окремі поняття (А. Валлон, І. Ломпшер).

Загалом, засвоєння молодшими школярами уміння порівнювати піднос аналітико-синтетичну діяльність на вищий рівень. Аналіз поступово пе ходить в абстрагування, яке стає важливим компонентом мислительної дії ності учнів, необхідним для узагальнення і формування понять. Однією з тек цій, яка має місце в абстрагуванні, є готовність вважати зовнішні, яскраві, і ючі ознаки об'єкта суттєвими, хоч вони нерідко не є такими (М.Н. Шар; ] Крім того, молодшим школярам порівняно легше дається абстрагування вла востей предметів, ніж їх зв'язків і відношень.

Із трьох взаємопов'язаних функцій абстрагування у пізнавальній діяльне (ізолювання ознак об'єктів, виділення їх, розчленування) молодші школярі ча ше використовують першу (Є.Н. Кабанова-Меллер). Виділяючи певні озн об'єктів, діти не повністю абстрагуються від інших, внаслідок чого їм важко з иювати варіювання істотних та неістотних ознак. Тому діти часто їх ототожнюй

Під впливом вимог навчальної діяльності поступово вдосконалюються і се соби узагальнення: від переважно наочно-мовних способів діти переходять і уявно-мовних, а згодом—і до понятійно-мовних. Відповідно змінюються і ] зультати узагальнення.

Спеціальна робота, спрямована на формування умінь узагальнювати, гру вати, класифікувати об'єкти, є умовою успішного розвитку у молодших шк рів даної мислительної операції. Узагальнення виступає основою розвитку ков ретизації, тобто уміння застосовувати результати узагальнення в нових пізв вальних і практичних ситуаціях.

Експериментальні дослідження пошукового характеру переконливо дове що за дотримання ряду умов можна забезпечити набагато ефективніший пе учнів не тільки від конкретного до абстрактного, а й від абстрактного до кок ного (В.В. Давидов, С.Д. Максименко та ін.).

З віком зростає кількість індуктивних умовиводів, змістовність та істинність яких залежить від накопиченого дітьми досвіду (М.Н. Шардаков). Водночас фор­муються і дедуктивні міркування, які ґрунтуються спочатку на конкретних уза­гальненнях, основою яких є чуттєві спостереження, а згодом — і на абстрактних судженнях, підкріплених конкретною ситуацією (С.Л. Рубінштейн). Індуктивни­ми умовиводами молодші школярі оволодівають швидше.

Спостерігаються істотні індивідуальні особливості розумової діяльності мо­лодших школярів, виражені у рівнях розвитку операцій аналізу і синтезу, абстра­гування й узагальнення, у співвідношеннях конкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, у гнучкості мислення.

На початок шкільного періоду розвитку дитина вже володіє певним словниковим запасом та граматикою мови. Новим у розвитку мовлення є передусім свідоме вживання різних форм слова, оволо­діння письмом, збагачення внутрішнього мовлення.

Змінюється співвідношення вживаних категорій слів, зростає еяовниковий запас, урізноманітнюються функції мовлення, удосконалюється його синтаксич­на структура тощо. Діти оволодівають писемним мовленням, у морфологічній структурі якого під впливом навчання відбуваються зміни. Збільшується кіль­кість слів і речень у письмових роботах, зростає швидкість письма, підвищується його якість. Засвоєнню письма передує оволодіння читанням, успіхи в якому залежать передусім від методів навчання.

Важливим показником успіхів дитини в оволодінні мовленням є мовчазне читання, яке, відповідно, пов'язане з розвитком внутрішнього мовлення.

Пам 'ять молодших школярів розвивається передусім у на­
прямку посилення її довільності, зростання можливостей сві­
домого керування нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної па­
м'яті. Змінюється співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування
на користь зростання ролі останнього. Дослідні дані свідчать, що при вмілому
керівництві навчальною діяльністю молодші школярі вже можуть виділяти у зро­
зумілому для них матеріалі опорні думки, пов'язувати їх між собою і завдяки
Цьому успішно запам'ятовувати. Розвивається також здатність до довільного від­
творення матеріалу. «•.-

Однак без педагогічної допомоги діти, як правило, використовують тільки най­простіший спосіб довільного запам'ятовування і відтворення — переказування. Спроби застосувати продуктивніші способи (переказування з використанням го­тового плану, смислове групування матеріалу тощо) ускладнюють роботу.

Розвиток довільної пам'яті не означає ослаблення мимовільної. Мимовільна пам'ять молодших школярів характеризується новими якісними особливостями, ■ Цо зумовлюються новим змістом та формами діяльності. Мимовільне запам'ято-

Тема 4. Психологічні особливості молодшого ш*

а 4. формування особистості дитини в початкових класах

вування і відтворення включається у систематичне виконання дітьми і завдань, завдяки чому, а також внаслідок подальшого розвитку мислення, ці і цеси стають систематичнішими і продуктивнішими.

Під впливом навчання у молодших школярів формується логічна пам'я внаслідок чого суттєво змінюється співвідношення образної та словесно-логіч пам'яті. Важливою умовою ефективності цього процесу є педагогічне керівн тво, спрямоване на забезпечення розуміння (аналіз, порівняння, співвіднесе! групування тощо) учнями навчального матеріалу, а вже потім — зауч} його (Г.С. Косткж).

У молодшому шкільному віці зростає продуктивність, міцність і точність < пам'ятовування навчального матеріалу. Зумовлено це оволодінням учнями г* коналішими мнемонічними прийомами.

Підвищується точність упізнання об'єктів, причому спостерігаються якіс зміни у цьому процесі. Наприклад, першокласники, впізнаючи об'єкти, білн спираються на їх родові, загальні ознаки, а третьокласники більшою мірою зорй товані на аналіз, виділення в об'єктах специфічних видових та індивідуальних о™-

У ва ^{Уява в цьому віці над}"

звичайно бурхлива, яскрава,

із характерними рисами некерованості. У про­цесі навчання вона поступово розвивається, зо­крема, вдосконалюється відтворювальна уява, яка стає реалістичнішою та керованішою.

Інтенсивно формується і творча уява. На основі попереднього досвіду виникають нові образи, від простого довільного комбінування уявлень діти поступово переходять до логічно обгрунтованої побудови нових образів.

Зростає швидкість утворення образів фан­тазії, а також вимогливість дітей до витворів влас­ної уяви.