Інтимні міжособистісні відносини: дружба, любов, ворожнеча, самотність. Значення знання шляхів розв’язання конфліктів в діяльності філософа.

Міжособистісні стосунки де сукупність об'єктивних зв'язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних стосунків е їх емоційне забарвлення. Отже, ми можемо визначити їх як взаємини людей, що формуються в процесі безпосередньої взаємодії в групі, мають неформальний характер і містять емоційно забарвлену та обопільне значущу оцінку партнерів по спілкуванню.

Дружба

Для дружніх відносин характерно глибоке взаєморозуміння людей. Психологічно це означає можливість спілкуватися один з одним, майже без слів, за допомогою жестів, міміки й пантоміміки, сприймати й точно розуміти один одного на основі ледь уловимих рухів і модуляцій голосу, зрозумілих тільки друзям і не сприйманих навколишніми. Давні друзі можуть заздалегідь пророкувати реакції й поводження один одного в різних життєвих ситуаціях, аж до визначення думок, які один одному прийдуть у голову в тім або іншому епізоді. Дружба займає проміжне положення між двома іншими видами людських відносин: знайомством до любов'ю. Від першого дружба відрізняється тим, що носить більше інтимний характер, і вона набагато глибше знайомства або приятелювання. Від любові дружба відрізняється, навпроти, Меншою інтимністю й більшою безстрасністю, більше строгими, нормативно й ритуально певними правилами поведінки.

Норми й правила, якими керуються люди в дружніх відносинах - це рівноправність, повага, уміння зрозуміти, готовність прийти на допомогу, довіру й відданість. Порушення одного з них веде до руйнування дружби, у той час як в інтимних відносинах типу любові люди можуть почасти прощати один одному подібні порушення заради збереження єднальних їхніх глибоких почуттів.

В інтимному міжособистісному спілкуванні друзі зберігають особливу делікатність, піклуючись про те, щоб не скривдити, не зачепити один одного необережно сказаними словами, навмисними діями. Таке спілкування можна назвати турботливим, воно орієнтовано на емоційну підтримку один одного.

Теперішні друзі підтримують один одного не тільки емоційно, але й іншими доступними для них способами, причому така підтримка завжди є безкорисливої, іде від душі.

Дружба людей протилежної підлоги згодом може непомітно перерости в більше глибоке інтимне почуття-любов, що міцно й надовго зв'язує людей між собою.

Любов

Якщо дружба - перший акт щиросердечного зближення людей, то любов виняткову, складову вершину людської інтимності.

Любов-Це не тільки почуття, але й здатність любити іншої людини, а також можливість бути улюбленим. Вона вимагає зусилля й старання, кінцеву мету додатка яких можна виразити одним словом -самовдосконалення, т. е. підняття себе до висот достоїнства любові, до здатності дарувати її іншим. Любов - це також мистецтво, якому треба вчитися й у якому необхідно постійно вдосконалюватися.

Любов - це такий вид відносин між людьми, що не допускає панування однієї людини над іншим або беззаперечним підпорядкуванням одного іншому.

Любов припускає турботу про іншу людину, зацікавленість у поліпшенні його життя й розвитку. Де немає цього, там не може бути теперішньої любові. Любов - це милосердя й відповідальність люблячі за улюблену істоту. Це й повага до нього, і активне Проникнення в нього з метою пізнання, але без порушення права мати таємниці й залишатися особистістю. Жагуче визнання іншого в любові відрізняється від бездумного споглядання й байдужного мислення, використовуваного як бездушний засіб пізнання миру. Це пізнання шляхом духовного зближення, ідентифікація з коханою людиною, переживання тотожності з ним. Як різновид інтимних відносин любов протилежна ненависті. Якщо любов - це потяг, то ненависть - відраза.

Людина, глибоко й по-справжньому люблячий когось, не може любити тільки його одного. Свої благодатні якості його любов поширює на інших оточуючих людей. Люблячий, особисто збагачений цим почуттям, надлишок його дарує іншим людям у вигляді доброти й сердечності, чуйності й людяності.

Само́ тність — соціально-психологічне явище, емоційний стан людини, пов'язане з відсутністю близьких, позитивних емоційних зв'язків з людьми та / або зі страхом їх втрати в результаті вимушеної або наявної психологічної причини соціальної ізоляції. У рамках цього поняття розрізняють два різних феномени — позитивна (самітність) і негативна (ізоляція) самотність, однак найчастіше поняття Самотності має негативні конотації

Управлінню конфліктом повинна передувати стадія його діагностики, тобто визначення основних складових конфлікту, причин, що його породили. При проведенні діагностики конфлікту достатньо складним є виявлення суб'єктів конфлікту, їх потреб, що торкнулися, інтересів, побоювань, причин конфліктної взаємодії.