Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Порушення розвитку особистості внаслідок хвороби






Такі психічні розлади згруповані разом на підставі того, що ма­ють спільну чітку етіологію, яка полягає в захворюваннях мозку чи травмах та інших ушкодженнях, що спричинюють церебральну дис­функцію. Ця дисфункція може бути первинною як при деяких захво­рюваннях, травмах та інсультах, що уражають безпосередньо мозок, і вторинною як при системних захворюваннях і розладах, які уража­ють мозок тільки як один з багатьох органів чи систем організму. До розглядуваної групи входить також органічна патологія, що харак­теризується змінами особистості та психічними розладами, які спостері­гаються на невротичному рівні й не відповідають критеріям хронічно­го психічного захворювання, слабоумства та тимчасового психічного розладу.

Тривожний розлад органічної природи характеризується основни­ми ознаками генералізованого тривожного розладу, панічного роз­ладу чи їх комбінації, що виникають як наслідок органічного уражен­ня головного мозку.

Органічний емоційно лабільний (астенічний) розлад характеризу­ється вираженою і постійною емоційною нестриманістю чи лабільні­стю, стомлюваністю та різноманітними неприємними фізичними від­чуттями (наприклад, запамороченнями) і болями.

Легкий когнітивний розлад може передувати, супроводжувати чи наставати після інфекційних та органічних розладів як церебральних, так і системних (включаючи СНІД). Основна ознака — зниження ког-нітивної продуктивності (порушення пам'яті, утруднення в навчанні та зосередженні уваги).

Органічний розлад особистості характеризується значними зміна­ми звичного способу поведінки. При цьому розладі особливо страж­дає вираження емоцій, потреб і потягів. Для достовірного діагнозу потрібно щонайменше дві з таких ознак: значно знижена здатність до цілеспрямованої діяльності, що потребує тривалого часу для досяг­нення успіху; змінена емоційна поведінка, що характеризується емо­ційною лабільністю, поверхневими, невиправданими веселощами (ейфо­рія, неадекватна жартівливість), які легко змінюються на дратівливість, короткочасні напади злості, агресії, а в окремих випадках найяскра­вішою рисою може бути апатія; реалізація потреб і потягів може ви­никнути без урахування наслідків чи соціальних умовностей (хворий може чинити антисоціальні акти, наприклад злодійство, виявляти не­адекватні сексуальні домагання, ненажерливість чи не дотримуватися правил особистої гігієни); когнітивні порушення у формі підозрілості, параноїдних думок чи надмірна заклопотаність однією, абстрактною темою (наприклад, релігією, " що є правильним, а що неправильним"); виражені зміни в темпі мовної продукції, з ознаками випадкових асо­ціацій або розширене включення в тематику побічних асоціацій, в'язкість, пасивність; змінена сексуальна поведінка (гіпосексуальність чи зміна сексуальної переваги).

Постенцефалітичний синдром характеризується змінами психіки, що залишилися після видужання від вірусного чи бактеріального ен­цефаліту. До таких розладів належать загальне нездужання, апатія чи дратівливість, зниження когнітивного функціонування (утруднення в навчанні), порушення сну й апетиту, зміни в сексуальній сфері та со­ціальних судженнях. Іноді можуть виявлятися різні неврологічні дис­функції, зокрема паралічі, глухота, афазія, конструктивна апраксія, акалькулія.

Посткомоційний (травматичний) синдром виникає внаслідок трав­ми голови (важкої, що спричинює втрату свідомості) і має таки симп­томи, як головний біль, запаморочення, стомлюваність, дратівливість, утруднення в зосередженні й виконанні розумових завдань, порушен­ня пам'яті, безсоння, зниження толерантності до стресу, емоційних навантажень чи алкоголю. Ці симптоми можуть супроводжуватися депресією чи тривогою через втрату почуття власної гідності й пос­тійного страху щодо можливості ушкодження мозку. Такі почуття підсилюють основні симптоми, у результаті чого з'являється зачаро­ване коло. Окремі хворі стають іпохондричними, націленими на ви­явлення у них якогось діагнозу і лікування від неіснуючих захворю­вань.

15) ПСИХОГЕННІ СТАТЕВІ ДИСФУНКЦІЇ (СЕКСУАЛЬНІ НЕВРОЗИ)

До психогенним сексуальним дисфункциям відносять функціонально-психогенні статеві розлади, що виникли прибезпосередньої участі психологічних механізмів і проявляються в якісних або кількісних порушення сексуальних функцій чоловіків і жінок, не пов'язаних з органічною патологією.

Психогенні статеві дисфункції відрізняють:

1) провіднароль у їх розвитку психотравмуючих впливів та інших негативних психологічних факторів;
2) відсутність очевидного зв'язку з органічними порушеннями або хворобами;
3) оборотний характер тих чи інших розладів статевої функції.

Психогеннісексуальні дисфункції є результатом системної взаємодії цілого ряду несприятливих чинників, здатних привести до тих чи інших порушень сексуальних реакцій або зниження лібідо у чоловіків і жінок. До них відносять різні ситуаційні чинники, травмуючі переживання, партнерські проблеми та особистісні особливості суб'єкта.

Ситуаційні фактори: відсутність умов для повного усамітнення, можливість бути захопленими зненацька приходом інших осіб (при проживанні подружжя з батьками, а потім зісвоїми дітьми, при спробах зробити коїтус в купе поїзда, салоні автомобіля, «на лоні природи» і т. п.); страх перед небажаною вагітністю; боязнь заразитися венеричним захворюванням; загроза розголосу статевого зв'язку при позашлюбних контактах; слабо виражене вданий момент бажання близькості у зв'язку з фізичною втомою, психічним перевтомою або попереднім стресом; алкогольне сп'яніння та ін

Травмуючі переживання: болючі спогади про попередні сексуальних невдачах, включаючиневдоволення партнера статевої близькістю; тривожні побоювання власної сексуальної неповноцінності і страх бути відкинутим, якщо не вдасться «догодити» партнера належним чином; страх втрати ерекції або передчасної еякуляції у чоловіків або занепокоєння у зв'язку зможливістю «залишитися без оргазму» у жінок.
Партнерські проблеми: порушення міжособистісних відносин, часті конфлікти, наростаючі негативні емоції, взаємна недовіра або охолодження партнерів; неадекватна поведінка сексуального партнера, який ведесебе агресивно, насмішкувато або демонструє свою холодність і небажання близькості; відмінності в сексуальних уподобаннях і дисгармонійний сексуальне взаємодія партнерів.

Особистісні особливості: тривожно-недовірливі риси характеру; зниженасамооцінка, схильність до свідомого самоконтролю під час статевого акту; недосяжна в реальності установка на максимальне задоволення від кожного сексуального контакту; помилкові переконання щодо статевого життя (у зв'язку з неправильним вихованням абовласним негативним досвідом інтимних контактів); неусвідомлені ворожість до протилежної статі і почуття провини у зв'язку з сексуальним задоволенням, а також глибинний страх близькості і любовних відносин.

Як правило, у розвиткуфункціонально-психогенних порушень сфери в осіб обох статей грають роль відразу декілька з вищезазначених причин. Так, наприклад, найбільш частою формою невротичних розладів, що призводить до сексуальних дисфункцій, в першу чергу порушень ерекції, єсиндром тривожного очікування сексуальної невдачі. Даний невротичний синдром формується у чоловіка після однієї або декількох ситуаційно обумовлених невдалих спроб зробити статевий акт. Цьому часто сприяють помисливість, нерішучість, схильність довсіляким побоюванням, а також інші особистісні особливості, що призводять до виникнення тривожних сумнівів в своїх силах і побоювань знову потерпіти фіаско. Мають значення і партнерські проблеми, які самі по собі збільшують як імовірність невдачі, так іїї негативні наслідки. Нерідко жінки в глузливо-іронічній формі висловлюють своє негативне ставлення до сексуальних утруднень партнера. Тому не дивно, що кожна наступна близькість починає викликати у чоловіка сильне занепокоєння, яке зарахунок викиду в кров адреналіну, який володіє судинозвужувальну ефектом, перешкоджає зростанню генітального кровотоку до рівня, необхідного для виникнення стійкої ерекції. Якщо ж відбуваються нові зриви - вони все більше і більше фіксують увагу чоловіка насвоєї потенції, посилюючи свідомий контроль за ходом інтимних контактів і посилюючи ситуацію. Статеві зносини втрачають властиву їм чуттєвість і спонтанність, перетворюючись для чоловіка в своєрідний іспит на предмет сексуальної спроможності. Це тягне засобою чергові невдачі, які тільки підтверджують обгрунтованість нав'язливих страхів сексуального фіаско, замикаючи «порочне коло» і приводячи до виникнення психогенної еректильної дисфункції. Іноді виникає настільки сильний страх перед статевої близькістю, щочоловік, без будь-якої грубої органічної патології сексуальної сфери, може тривалий час уникати будь-яких інтимних контактів. Наявність синдрому тривожного очікування невдачі, або коітофобіі, передбачає їх обов'язкову нейтралізацію психотерапевтичнимиметодами, оскільки без цього важко розраховувати на стійке відновлення нормальних генітальних реакцій чоловіки.

Невротичні механізми тривожного очікування сексуальної невдачі можна виявити і в жінок при аноргазмии, диспареунії, аверсії сексуальною, вагінізмі. Тут змінюється характер невдачі (відсутність оргазму, болі при зносинах або ін), але практично завжди присутній очікування від близькості негативних наслідків, іноді настільки виражених, що це викликає страх і спроби будь-якими способами уникнути статевого акту. При аноргазмии, наприклад, присутній посилення свідомого контролю за коитусом, яке часто поєднується зі спробами довільно прискорити наближення оргастической розрядки. В одних випадках це може бути обумовлено тривожними побоюваннями повністю втратити контроль над собою і виглядати безглуздо в момент оргазму; в інших - підсвідомо присутня почуття провини і сорому за насолоду від сексу, по-третє - страх перед можливою вагітністю і т. п. Разом з тим одночасно існує бажання випробувати оргазм, приклавши до цього максимум зусиль. Однак будь-які свідомі втручання лише гальмують мимовільний оргастического рефлекс, і раз за разом підтверджуючи найгірші прогнози жінки, призводять до формування тривожного очікування чергового розчарування від інтимної близькості. У ряді випадків цьому може сприяти сексуальний партнер. Багато чоловіків схильні розглядати жіночий оргазм як особисту перемогу і свідчення своєї сексуальної витонченості. Часом вони починають дорікати партнерку у відсутності оргазму, що змушує її турбуватися перед початком коїтусу і штовхає на неефективні свідомі маніпуляції, лише віддаляють настання оргазму і підсилюють тривогу і нав'язливі думки з приводу його відсутності.

Слід зазначити, що самі різні статеві розлади можуть мати невротичну природу. До числа психогенних сексуальних дисфункцій належить значна частина випадків зниження статевого потягу, аноргазмії, вагинизма, порушень ерекції, передчасної еякуляції, відрази до коитусу і відсутності задоволення від нього, диспареунии. Їх лікування, як правило, носить поєднаний (комплексний) характер, причому в системі корекційних заходів провідна роль належить методам психотерапії. До рубриці F52 МКБ-10 належать усі сексуальні розлади (дисфункції), не зумовлені органічними порушеннями або хворобами, тобто переважно психогенної етіології.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.