Клініка атопічного дерматиту

У перебігу АД виділяють 3 вікових періоди. Перший віковий період: ознаки АД в 63-82% виникають на першому році життя дитини, як правило, після 3-4-х місячного віку. Вогнища яскравої еритеми і мокнутя виникають на щоках, залишаючи неураженим носо-губний трикутник, розповсюджуючись потім на лоб, завушні області, комірну зону, волосисту частину голови, тулуб, зовнішні поверхні гомілок. У дитячому віці переважають процеси ексудації: яскрава гіперемія, набряклість, мокнутя, нашарування серозних кірок, з'являється так званий «молочний струп». Еритематозні вогнища мають блискучу поверхню, гарячі на дотик. Поступово процеси ексудації стають менш вираженими і на другому році життя переважають ділянки інфільтрації, лущення. На лобі, зовнішніх поверхнях гомілок з'являються полігональні папули, потім розвивається слабка ліхеніфікація. До кінця другого року залишаються патологічні ділянки в складках. На обличчі процес стихає.

У другий віковий період (від 2 років до статевого дозрівання) хворобу носить характер хронічного запалення, переважно, еритематозно-сквамозного, іноді з ліхеніфікацією. Висипання в основному локалізуються в ліктьових і підколінних складках, на задній поверхні шиї, на згинальних поверхнях гомілково-стопних і променево-зап'ястних суглобів, в завушній області. Шкіра суха, тьмяна на вигляд, є приховане або висівковоподібне лущення, виражені явища дисхромії, через сильне свербіння з'являється безліч екскоріацій. Обличчя хворого має сіруватий відтінок, часто з вираженою гіперемією навколо очей, нижні повіки з підкресленими складками, що надає особі втомленому вигляду. На тильній стороні кистей часто можна бачити застійну гіперемію, тріщини, лущення, інфільтрацію шкіри. Це неспецифічний дерматит кистей. У цьому періоді зменшується гіперчутливість до харчових антигенів, відмічається схильність до хвилеподібної течії, в наявності прояви вегето-сосудинної дистонії.

Для третього вікового періоду (діти старшого віку, дорослі) характерно: переважання екскоріацій, ліхеноїдних папул, вогнищ інфільтрації шкіри, іноді пруригинозних змін. Колір висипань застійно-синюшний, характерне дифузне ураження шкіри лиця, верхньої частини тулуба, розгинальної поверхні верхніх кінцівок. Всі висипання супроводжуються болісним свербінням. Екзематизація і мокнутя виникають тільки при рецидивах загострення. Менш виражена сезонність течії і реакція на алергенні подразники. У частини хворих зберігаються характерні ознаки «атопічної особи».

Таким чином, залежно від віку переважають наступні шкірні зміни: до 2 років – ексудативні, 2-15 років – еритематозно-сквамозні, у дорослих – ліхеноїдні і пруригинозні.

При АД часто реєструється супутня патологія з боку внутрішніх органів і систем:

- органів ШКТ практично в 100%, неврологічні порушення – в 80%, хронічні вогнища інфекції – в 79%, алергічні захворювання органів дихання – 74%, дисметаболічні нефропатії – в 50% випадків;

- паразитарні інфекції реєструються в 69% випадків (лямбліоз - 62%, ентеробіоз – 16%, аскаридоз - 2%);

- дермато-респіраторний синдром виявляється більш ніж у половини дітей з АД.

У дерматології використовується оцінка тяжкості АД згідно шкалі SCOARAD (Scoring of Atopik Dermatitis) яка передбачає 6 об'єктивних і суб'єктивних симптомів. Кожен симптом оцінюється від 0 до 3 балів (0 – відсутність, 1 - легкий, 2 – середній, 3 – важкий). Оцінка виставляється в спеціальній таблиці, і на їх основі розраховується загальний індекс SCOARAD.