Формування прийнятного соціально-психологічного клімату в організації. Соціально-психологічний клімат —якісний аспект міжособистісних стосунків, що виявляється у сукупностівнутрішніх (психологічних) умов

Соціально-психологічний клімат —якісний аспект міжособистісних стосунків, що виявляється у сукупностівнутрішніх (психологічних) умов, які сприяють або перешкоджаютьпродуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості угрупі.

Часто використовують синонімічні поняття “психологічнийклімат”, “морально-психологічний клімат”, “психологічна атмосфера” тощо.

Морально-психологічний клімат в організації характеризують як позитивні, так і негативні ознаки. До позитивних ознак соціально-психологічного клімату належать:

— наявність позитивної перспективи для групи і кожного її індивіда;

— взаємодовіра і висока взаємовимогливість у групі;

— ділова критика;

— вільне висловлювання власної думки;

— відсутність тиску керівників на підлеглих;

— достатня поінформованість працівників про цілі та завдання організації;

— задоволеність працею й належністю до групи;

— прийняття на себе відповідальності за стан справ у групі тощо.

Негативними ознаками соціально-психологічного клімату єдезінтеграція групи, нечітко визначені права та обов´ язки осіборганізації, відсутність чітко налагодженої системи комунікацій, наявність проблем адаптації до умов організації та ін.

На соціально-психологічний клімат в організації впливають такі чинники:

—соціально-психологічний клімат суспільства (макроклімат). Основні йогоелементи працівники засвоюють не тільки у процесі виробничоїдіяльності, а й у інших сферах життєдіяльності;

— умови життєдіяльності (територіальне розташування, специфіка діяльності та ін.);

— суспільна думка, психологічний вплив, наслідування тощо;

— вплив особливостей групової динаміки.

Стабільність групи, а отже і сприятливий соціально-психологічний клімат, забезпечують такі чинники:

1. Наявність у колективі спеціалістів різних рівнів професійноїмайстерності.

2. Чисельність групи. зі зростанням чисельності колективу доцільно структурувати його, організувавши дрібні підрозділи з нормативно встановленими відносинами.Також необхідно регулювати у групі кількість працівників з різнимимотивами трудової діяльності.

3. Час спільної трудовоїдіяльності.

4. Статево-віковаструктура групи. Практика свідчить, що великий потенціаленергії, ініціативи, творчості молодих працівників послаблюєконсерватизм ветеранів. Водночас молодь привчається до стриманості вповедінці, дисциплінованості, організованості. На емоційному життіколективу позитивно позначається наявність у ньому чоловіків і жінок.Як правило, різностатеві групи є стабільнішими.

5. Наявністьнеформальної структури в колективі. Тому необхідно дбати про те, щобформальна структура накладалася на неформальну, тобто щоб офіційнийкерівник був лідером у всьому.

6. Автономність, ступіньізольованості групи. для поліпшення психологічного клімату доцільно виходитиза групові відносини, налагоджувати контакти з іншими колективами, групами.

7. Психологічна сумісність членів групи. Групова таміжособистісна сумісність — це передумова згуртованості групи, яка, усвою чергу, є одним із процесів групової динаміки, мірою потягуспвробітників один до одного та до групи загалом, характеристикоюступеня їх єдності.

Згуртованість за своїм змістом не тотожнаспрацьованості, для якої характерне узгоджене поєднання дійспівробітників у часі та просторі. Найважливішим показникомспрацьованості є продуктивність праці.