Схильність до спілкування як професійно-особистісна риса

Спираючись на сукупність підходів, що склалися в сучасній науці, а також на дані власних досліджень, ми виокремлюємо такі компоненти професійно-педагогічної комунікативності, на які пропонуємо орієнту­ватися вчителеві:

1. Наявність стійкої потреби в систематичному спілкуванні з дітьми в різноманітних сферах.

2. Органічна взаємодія загальнолюдських і професійних показників схильності до спілкування.

3. Емоційне благополуччя на всіх етапах спілкування.

4. Продуктивний вплив спілкування на інші компоненти педагогічної діяльності.

5. Наявність здібностей до здійснення педагогічної комунікації.

6. Наявність комунікативних навичок та вмінь.

Органічна єдність цих компонентів створює професійно-педагогіч­ний рівень комунікативності особистості...

...Отже, було поставлено запитання: чи можна цілеспрямовано фор­мувати в собі схильність до спілкування як професійно-особистісну рису і як це робити? Експериментальне дослідження дає змогу підка­зати таку логіку цієї роботи.

1. Здійснення професійного самопізнання... (визначення власних ко­мунікабельних рис, позитивних і слабких сторін у спілкуванні): аналіз почуттів від спілкування з людьми; аналіз минулого досвіду спілкування з дітьми; аналіз сучасного рівня спілкування з дітьми, аналіз труднощів спілкування; аналіз своїх уявлень про ідеальне спілкування; аналіз уявлень про те, як оцінюють ваші можливості у спілкуванні інші (колектив, учитель, учень).

2. Робота на основі спеціалізованого тренінгу з розвитку в себе основ­них характеристик спілкування...

3. Різноманітна громадська робота з людьми, в якій набувається досвід комунікативної діяльності (публічні лекції, бесіди тощо)...

4. Створення ситуацій, які формують досвід подолання негативних нашарувань у спілкуванні і сприяють розвитку схильності до спілку­вання...

У процесі спілкування намагайтеся бути максимально уважним до співрозмовника, прагніть контактувати з ним очима (без цього плідне спілкування ускладнюється), думайте про партнера по спілкуванню, розвивайте свою комунікативну пам'ять, яка вам дасть змогу зберегти тональність минулого спілкування з людиною чи колективом, будьте спостережливими у процесі спілкування, стежте за поведінкою співроз­мовника, розвивайте в собі цю «міжособистісну спостережливість», вправ-ляйтеся в умінні аналізувати зовнішню поведінку дітей на уроках та на перерві (пози, жести, міміку), експресію. Прагніть передбачити реакцію співрозмовника, вчіться вловлювати «психологічні сигнали» від нього в процесі спілкування, думайте про партнера під час розмови.

...Якщо виховання, зрештою, є впливом особистості на особистість, то слід пам'ятати, що ми саме в процесі органічної взаємодії з дітьми залучаємося на особистісному рівні до їхнього духовного світу. _г. Слід розвивати власну схильність до спілкування — це різновид таланту, такий самий дар, як поетичний, але систематична робота над собою в цій сфері допоможе кожному з нас відкрити для себе таємниці «розкоші людського спілкування».

(Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом о& щении. — М.: Про-свещение, 1987. — С. 46 — 60.)