Увага вчителя

...Праця вчителя з психологічного погляду — один зі складних видів діяльності. Важливу роль у ній відіграє увага самого вчителя. А його уважність як риса особистості стає моральною рисою, що вияв­ляється в чутливому ставленні до дітей, в урахуванні їхніх індивіду­альних і вікових особливостей.

Крім уваги до процесу своєї діяльності, що необхідна в будь-якій праці, учитель повинен зосереджуватися й на роботі своїх учнів, стежи­ти за їхньою поведінкою, психічним станом, ставленням до уроку, уваж­ністю, розумінням, старанням, результатами праці. Тому увага вчителя багатопланова, і вміння володіти нею — це мистецтво, що потребує прак­тичного досвіду і відповідних знань.

Від уваги значною мірою залежить інтуїція, якою володіє багато хто з учителів; недарма учні іноді кажуть: «Від учителя все одно нічого не приховаєш, він уміє читати по очах».

У чудової московської викладачки літератури І. А. Лизогубової іноді урок починається так: учителька входить до класу і, не запрошу­ючи дітей сісти, уважно дивиться на декого з них. «Ви (називає прізви-

ще) приготували сьогодні урок?» Учень збентежений, розгублений, по­чинає виправдовуватися, пояснюючи причини невиконання завдання. Якби цей учень систематично не готував уроки, було б не дивно, але таких учнів у Іскри Андріївни немає.

Увага до будь-яких показників поведінки учнів, правильне тлума­чення цих показників, їх причин зумовлює ту спостережливість учите­ля, яка поєднує в собі вміння помітити в дитині не тільки зовнішнє, а й внутрішнє і тому може бути названа саме педагогічною спостережли­вістю.

Увага допомагає вчителеві зрозуміти труднощі в роботі учня. Діти не завжди можуть пояснити собі, у чому вони розібралися і що погано зрозуміли. Викладач фізики К. говорить: «Я уникаю запитувати в дітей, зрозуміли вони матеріал чи ні; вони можуть сказати, що зрозумі­ли, а насправді виявиться, що їм дещо незрозуміло і навпаки. Просто, коли я викладаю матеріал, то уважно стежу за реакцією дітей та іноді по очах, за загальним виразом обличчя, за репліками або запитаннями су­джу про ступінь їхнього розуміння. Ну, звісно, корективи вносить і подальша бесіда».

Педагогічна спостережливість, зумовлена увагою, повинна відрізня­тися певною швидкістю фіксації важливих для роботи фактів. Людина може багато чого помітити в речі або в явищі, якщо буде спостерігати за ними тривалий час. У вчителя є можливість довго вивчати учнів. Але буває так, що треба за найменшими деталями визначити становище і швидко вжити необхідних заходів. Учитель нерідко опиняється в такій ситуації.

Досконале володіння педагога предметом, що викладається, чітке планування навчально-виховної роботи, ретельна підготовка до кон­кретного уроку, вміле оперування навчальним матеріалом, його подача, слухання відповідей учнів, перевірка їхніх робіт тощо — все це потре­бує від учителя передусім великої зосередженості і стійкості уваги. Педагоги, котрі не володіють належним чином цією рисою, часто опиня­ються у важкому становищі й легко можуть утратити авторитет в очах учнів. Про одного викладача, який непогано знав математику, учні ду­мали, що він не володіє предметом і не може вчити їх, оскільки часто не помічає помилок і навіть сам їх іноді робить. Але річ була в тому, що цей викладач вирізнявся неуважністю і погано зосереджувався, пере­віряючи зошити учнів, а іноді був недостатньо уважним і під час підра­хунку на дошці.

Важливою характеристикою уваги в педагогічній праці є також її обсяг. Учитель має одночасно тримати в полі свого спостереження не один предмет, а кілька. Дивлячись на клас, він повинен бачити бага­тьох учнів одночасно. Переводячи свій погляд на інших — знову ба­чити групу, хоча у «фокусі» його свідомості може перебувати лише одне обличчя. Великий обсяг уваги дає змогу учителеві помітити й те,

що робить учень, і яка поведінка його сусідів. Молоді вчителі, які ще не виробили в собі такої здатності, бачать тільки обличчя того, кого опиту­ють, і не помічають шпаргалки. Про досвідченого викладача Т. учні говорять так: «Віктор Олексійович дивиться на одного, а бачить, що роблять інші». Тут очевидність не переключення уваги, а саме велико­го обсягу, що дає змогу вчителеві охопити поглядом широке коло об­лич і предметів.

Близьке до цієї риси і вміння розподіляти увагу — одна з найваж­ливіших психічних особливостей педагога, що успішно працює, бо йому треба одночасно виконувати кілька справ. Він стежить за поведінкою і роботою всього класу і кожного учня, одночасно слухає відповідь, оці­нює її якість, контролює написане на дошці, думає про виклад нового матеріалу, про те, яке наступне запитання поставити дітям, стежить за виконанням плану уроку, за часом тощо. Постійний розподіл уваги втомлює вчителя, бо вимагає розчленування нервової діяльності, одно­часної роботи різних ділянок мозку. Уміння розподіляти увагу вироб­ляється в процесі педагогічної діяльності, і досвідчений педагог значно легше і краще виконує одночасно всі дії і спостереження, яких від нього вимагає робота.

Для успішної праці вчителя важливо, щоб його увага належною мірою вирізнялася і зосередженістю, і розподілом. Ці риси ніби протилежні, але в той же час тільки їхня єдність може забезпечити успішну роботу...

Увага педагога сама по собі має велику виховну силу, впливаючи на учнів. Якщо діти бачать, що вчитель завжди уважно стежить за ними, намагається вникати в їхній внутрішній світ, в особливості їхніх харак­терів, що в полі його зору постійно перебуває їхній інтелектуальний розвиток і моральні риси, то в такого вчителя діти набагато краще пово­дяться і працюють, ніж у того, хто мало уваги приділяє вивченню їхніх індивідуальних особливостей і ставить своїм завданням тільки передачу знань. Та й успіх навчально-виховної роботи в цього вчителя значно нижчий, ніж у першого. Глибокий жвавий інтерес, а звідси й увага педа­гога до учнів — основна запорука його продуктивної діяльності...

...Деякі особистісні риси педагога, його неорганізованість, відсутність витримки і спокою, невміння зосереджуватися на роботі і розподіляти свою увагу, зрештою, відсутність контакту з дітьми, а звідси роздратова­ний стан дуже заважають учителеві мобілізувати на уроці увагу і свою, й учнів.'

Щоб задовільно проводити уроки, такому «педагогові» треба почи­нати з докорінної зміни свого ставлення до роботи. Бути спокійнішим і зосередженішим. Бачити і розуміти свої недоліки...

Для таких учителів особливо необхідна найретельніша підготовка до уроку і перебудова своєї поведінки в класі. Для цього треба багато працювати над собою, стежити за тим, що говориш і робиш, бачити реакцію учнів на свої репліки, коротше кажучи, не «пливти за течією»,

підкоряючись своєму настрою. Для того щоб заволодіти увагою класу, вчитель сам повинен бути внутрішньо зібраним, уважним та організова­ним не тільки в школі, а й удома. Тоді й підготовка вчителя до уроку, і проведення його будуть на тій висоті, яка необхідна.

Учитель за характером своєї роботи — завжди організатор, і тому йому необхідно настійно виховувати в собі відповідні риси. Тут багато що важить: і режим дня, і любов до порядку, й інтенсивна праця, і своєчасний розумний відпочинок. Без цього неможливо стати хоро­шим організатором і творчим працівником...

Неуважному педагогові важко бути й добрим вихователем, оскільки він погано знає індивідуальні особливості своїх учнів і може скласти помилкове враження про їхні характери. Неуважні вчителі нерідко навіть прізвища учнів запам'ятовують дуже довго, внаслідок чого ті справедливо вважають, що педагог їх не знає, і не поділяють того по­чуття відповідальності, без якого неможлива дисципліна.

Неуважність, не зумовлена, як ми зазначали вище, сильною концентра­цією на чомусь одному, слугує показником слабкої нервової системи. А людям з таким станом здоров'я взагалі праця вчителя протипоказа­на. Про це треба пам'ятати тим, хто планує обрати своєю професією педагогічну роботу.

Значення уваги в цій роботі настільки велике, що необхідно думати про виховання такої риси ще тоді, коли людина тільки готується стати педагогом... Кращим засобом для цього є практика в школі, у процесі якої викладач дає не тільки методичні поради, а й вказівки з приводу поведінки студента, його манери триматися з учнями, аналізуючи з ним його загальний психічний, і саме емоційний, стан.

Педагогічна практика не повинна бути однаковою для всіх студентів. її необхідно диференціювати. Одному практикантові можна запропо­нувати активніше спілкуватися з учнями, спочатку давати уроки в дис­циплінованому класі, потім попрацювати з важчими учнями, частіше проводити позакласні заходи. Іншому слід поглибити методичну підго­товку до уроків. Словом, і тут, як і в школі, потрібний індивідуальний підхід, що допоможе майбутнім викладачам виробити необхідні педа­гогічні риси.

(Гоноболин Ф. Н. Внимание и его воспитанне. — М.: Педагогика, 1972. - С. 127-143, 147.)

____________________ Дидакти чні завдання _________________________

/. Як автор розкриває поняття педагогічної спостережливості?

2. Спираючись на текст, схарактеризуйте головні професійно-педаго­гічні особливості уваги вчителя.

З- У чому полягає велика виховна сила уваги педагога?

4. Як індивідуальні і фахові особливості вчителя позначаються на формуванні його професійної уваги?

К. С. Станіславський РОБОТА АКТОРА НАД СОБОЮ