Особливості визначення затрат у проектних розрахунках

Розглянемо приклад визначення витрат для компанії А. Припустимо, що компанія має площі на заводі X, які не використовує цех. що виготовляє системи промислового управління. У найближчі 10 років передбачено встановити у.цеху нове устаткування таким чином, що з розширенням виробництва «зайві» площі Іприкінці десятого року будуть повністю зайняті. У цеху виробництва побутової Іектроніки запропоновано новий, досить вигідний інвестиційний проект. Виходячи потреб нової виробничої лінії для виготовлення пластикових пресованих комплектуючих та інтегральних мікросхем, а також через нестачу площ на заводі У. передбачено розмістити лінію на заводі X. У цей самий час на заводі X достатньо площі для монтаж}' лінії, проте керуючий цехом систем промислового управління вказує на те, що площі, які не зайняті зараз, через десять років буде повністю залучено до виробництва. Запитання звучить так: скільки цех побутової електроніки маає сплатити (тобто включити як «затрати» до аналізу проекту) за використання гзайнятих потужностей?

Іноді пропонується вести розрахунки таким чином: перевести загальну вартість будинку у вартість квадратного метру площі (звичайно, з корективами на інфляцію). Потім з площі, що використовується у проекті, можна «вимагати» ЦЮ задаткову суму на підставі метражу. Перевагою такого підходу розподільних витрат простота та розуміння розрахунків. Недоліки полягають У тому, що такий підхід базується на початковій інформації (вартість будинку за часів його спорудження), а е на прогнозах на майбутнє; він не наводить Реальних економічних витрат, які несе компанія. Будинок вже куплено, за нього сплачено гроші, тому у цьому випадку вигідніше буде використовувати вже придбані та оплачені площі для отримання доходу, ніж залишати їх порожніми кілька років. Таке рішення потребує визначення реальних економічних витрат, обумовлених проектом та використанням площі зар'аз, а не в майбутньому.

Якщо проект відхилено, цех систем промислового управління не потребуватиме юго будівництва ще десять років. Дозвіл цеху побутової електроніки застосовувати тину наявної площі змусить пізніше будувати нове приміщення для «поглинання» очікуваного розширення цеху систем промислового управління. В економіці такий хід називають принципом перенесення на більш ранній період — витрати на Ірудження нового будинку переносяться з десятого (наприклад) року на шостий, сим чином можна визначити правильну величину «витрат» використання незадіяних ужностей за допомогою розрахунку відповідно до величини теперішньої вартості (івництва нового будинку, яке планується через шість років, та виведення різниці між їй. Зміни у сьогоднішній відповідній вартості перенесення будівництва з десятого на; тий рік зумовлені прийняттям проекту. Таким чином, вони задовольняють вимогам •мовленості, мають прирісну природу, і, крім того, є реально економічними ратами. Ці витрати, безумовно, мають бути включені до аналізу проекту.

Принцип перенесення на більш ранній період передбачає майбутнє зростання потужностей. Якщо прогнозується, що у поточній діяльності ніколи не буде задіяно с наявних потужностей, то перенесення на більш ранній строк не відбувається, їй для поточної діяльності ніколи не знадобляться нові площі, але нові інвестиції аточно мають застосувати «надлишки» потужностей та вимагають розширення для луговування передбачуваного ринку, загальні витрати такого розширення належить ючати до аналізу проектів. Якщо розширення непотрібне, то додаткові витрати не зть місця. Якщо новий проект завершено перед тим роком, в якому виникла потреба у ширенні, а потужності повертаються до початкового користувача (у нашому прикладі цеху систем промислового управління), то перенесення на більш ранній строк зутнє і додаткових витрат також немає.

Наступною проблемою визначення витрат у проектному аналізі є проблема використання активів, які це належать компанії, але вже не потрібні Ні для вирообництва. Які витрати припадають на частку активів, що простоюють, якщо їх передбачено залучити до нового проекту? Очевидною відповіддю була б «ніякі», але це завжди вірно. Необхідно також враховувати й альтернативні варіанти використання таких активів. Для пояснення звернемося до конкретного прикладу.

Припустимо, фрезерувальний верстат з програмним управлінням та балансовою бухгалтерською) вартістю 8000 грн. займає місце на заводі X, але не використовується ом системи промислового управління (або іншим підрозділом). Певна компанія > понує купити цей верстат за 10 000 грн. на умовах «франко-вагон». Умови «франко-зн» означають, що компанія-покупець сплатить 10 000 грн. після того, як верстат; е демонтовано з попереднього робочого місця, підготовлено до відправлення та штажено у вагон. Якщо цих операцій не буде здійснено, оплата не відбудеться. Іонтаж верстата коштує 500 грн., підготовка до відправлення- — 300 грн., ввезення до станції та завантаження на залізничну платформу — 200 грн. Після ого цього компанія отримує 10 000 грн. Відтік коштів становить разом 500 монтаж) + 300 (підготовка до відправлення) + 200 (доставка на станцію та антаження) - 1000 грн. Таким чином, чисті надходження дорівнюватимуть 10 000 ЮО = 9000 грн., що на 1000 більше, ніж балансова вартість верстата (8000 грн.). ке, раніше амортизаційні відрахування були занадто великими, що захистило: оди від податків. Припустимо, що ставка податку 40%. Надлишок у 1000 грн. понад чистої ціни оподатковується, розмір податку дорівнює 0, 4× 1000=400 грн.

вилучивши цю суму з 9000 грн., отримаємо 8600 грн. — чисті надходження після пати податку.

Тепер припустимо, що цех побутової електроніки зрозумів, що він може: тосовувати цей верстат на новій виробничій лінії. Верстат має лишитися на передньому робочому місці, але буде використовуватися для виробництва нової здукції. Які витрати, що відображають застосування верстата цехом побутової жтроніки, потрібно зазначити у новому проектному аналізі? Правильною буде довідь «чисті надходження 8600 грн.», оскільки не — найкращий варіант < ористання верстата. Інакше кажучи, якщо компанія застосовує верстат у новому зекті, то вона відмовляється від отримання 8600 грн.. які можна було б одержати, здавши верстат.

Проте цю ситуацію можна розглядати з іншого боку: якщо цінність, створена зим проектом, менша за 8600 грн., то верстат потрібно продавати, а від проекту мовитися. У даному випадку ми маємо справу з двома альтернативами, що слючають одна одну: у випадку А — продавати верстат і отримати 8600 грн.. у Іадку Б — застосувати верстат у новому проекті. Альтернативі Б віддають > евагу лише у тому разі, якщо проект принесе більшу цінність, ніж у випадку А, іто 8600 грн.

Змінимо умови задачі. Цех побутової електроніки бажає використовувати 'стат, але для того, щоб він міг стати компонентом виробничої лінії, його Ібхідно перемістити на інше місце і наново встановити. Демонтаж коштує 500:.. перевезення на інше робоче місце — 50 грн.. повторний монтаж та [агодження — 750 грн. Які витрати, що відображають експлуатацію верстата У юму випадку, необхідно зазначити під час аналізу проекту? Відтік коштів новить: 500 + 50 + 750 = 1300 грн. Окрім того, залишаючи верстат у себе, шанія відмовляється від отримання 8600 грн. виручки у разі продажу верстата Іій компанії, тому дане значення альтернативної вартості належить додати до шових видатків. Таким чином, загальні витрати використання верстата Іівнюватимуть 9900 грн., і саме ця цифра має бути зазначена в проектному лізі.

Однак ми постійно підкреслюємо, що до розрахунку двічі включено витрати демонтаж верстата: перший раз у розрахунку альтернативної вартості 8600 грн., тий — при розрахунку коштів. Тому правильною цифрою має бути 9400 грн. їчна помилка такого аргументу полягає у тому, що розрахунком у сумі 8600 грн. ксимальної виручки від продажу верстата) не передбачено, аби будь-хто вже Існив заходи з демонтажу устаткування. Це - лише одна з альтернатив, що лючають одна одну, та яку належить взяти до уваги. Витрати у 500 грн., І'язані з фізичним переміщенням верстата на нове місце монтажу, лише актеризують процес демонтажу для іншої альтернативи. Очевидно, що у даному адку необхідні витрати складатимуть лише 1300 грн. Також зрозумілим мас бути те, даний порядок дій позбавляє будь-якої можливості отримання 8600 грн. від дажу верстата (іншої можливої альтернативи), і ця цифра є вірним значенням тернативної вартості.

Таким чином, затрати у сумі 9900 грн. є грошовими витратами при використанні гого альтернативного варіанта плюс дохід, якого не отримано через відмову від шого варіанта. Саме тому сума 9900 грн. є вірною і й належить використовувати в економічному аналізі