Провідна діяльність

Тема: Психолого-педагогічна характеристика дитини дошкільного віку

Тези до лекції (за пунктами плану)

Психолого-педагогічна характеристика дітей віку немовляти

Життя дитини в цей період цілком залежить від дорослого. Саме дорослий задовольняє органічні потреби малюка та його потреби в різноманітних враженнях, допомагає оволодівати предметними діями, знайомить із навколишнім світом. Саме за допомогою дорослого виконується основне генетичне завдання віку - формування у малюка засобів і способів спілкування з людиною.

Провідна діяльність

Спілкування є провідною діяльністю дітей раннього віку. Проте в перші тижні після народження у малюка майже відсутня потреба в ньому. Два-фактори сприяють появі цієї потреби: об'єктивна потреба дитини в догляді та піклуванні тих людей, що її оточують, і поведінка дорослого, що спрямована на дитину. В процесі розвитку малюка спілкування набуває двох форм:

•емоційно-безпосереднього, «спілкування заради спілкування» - 0-6 місяців,

•емоційно-опосередкованого (опосередкованого предметами) 6-12 місяців.

«Комплекс пожвавлення» - один із перших симптомів спілкування дитини з дорослим, 2-2, 5 місяці - це показник її нормального психічного розвитку, задоволення потреби в контактах із дорослим.

«Комплексу пожвавлення» передує поява посмішки, яку можна спостерігати в дитині наприкінці 1-го місяця життя. Цей комплекс виявляється в емоційно-позитивній реакції під час появи дорослого, зосередженні погляду на його обличчі, жвавих рухах ніжками та ручками, подаванні тихих звуків. Надалі емоційне спілкування з дорослим починає сильно впливати на емоційний настрій дитини, сама поява дорослого перед дитиною може припинити її плач.

В 4-5 місяців спілкування з дорослим набуває вибіркового характеру. Малюк починає виокремлювати близьких і чужих людей, знайомій людині він радіє, а незнайома людина може його злякати.

Поступово емоційно-безпосереднє спілкування переростає в емоційно-опосередковане. Інтерес дитини спрямовується на довкілля, і, насамперед, на предметний світ, до якого її вводить дорослий. Він привертає увагу дитини до предметів, іграшок, наочно демонструє різноманітні способи дій із ними, допомагає дитині виконати певні дії, спрямовує її рухи. З іншого боку, сама дитина за допомогою рухів, міміки, звуків звертається до дорослого, якщо вона не може щось виконати. Отже, формується спільна діяльність дорослого та дитини, ранні форми кооперації між ними.

В 7-10 місяців з'являються реакції стеження за діями дорослого та їх наслідування, але тільки наприкінці раннього віку дитина зразу починає відтворювати ці дії.

В результаті взаємодії.і спілкування з дорослим у дитини формуються перші прихильності, виникають соціальні очікування. Якщо дитина відчуває дефіцит емоційно-позитивного спілкування, то виникають реакції сторожкості, безпідставних незадоволень тощо. В цілому ж самосвідомість дитини, яка, насамперед, у цей вік складається з емоційного самопочуття, є проекцією ставлення до неї дорослого. Тому в ранньому віці надзвичайного значення набуває спілкування між дитиною та дорослим, його емоційно-позитивний характер.