Малі соціальні групи. Структура групи. Динамічні процеси в малих групах.

МАЛА ГРУПА - це контактна спільнота, яка взаємодіє на основі смислу спільності, має певний ступінь згуртованості, організованості й соціальної зрілості й володіє неповторною соціальною психікою.

Малі соціальні групи, фактично, є цеглинами, з яких вибудовується наше суспільство.

Наявність спільних стійких цілей (саме повної сукупності, а не однієї) життєдіяльності групи (колективу), які розміщені в соціальному просторі й часі, говорить про певну " траєкторію" спрямованості цієї людської спільноти. У цій " траєкторії" розміщено спільні стійкі цілі життєдіяльності, але розміщено їх не на одній прямій, тобто не послідовно і взаємозалежно, а в різних точках соціального простору й часу. При цьому всі такі цілі є стійкими, значущими та вагомими. їхнє розташування в соціальному просторі говорить про перебування на різних рівнях та в різних сферах (соціальних підсистемах) життєдіяльності. Наприклад, у сфері політики, культури, соціальних відносин, матеріальній, духовній, соціальній, навчальній та ін. Щодо розміщення в часі, то йдеться про близькі, віддалені та далекі постійні цілі.

В основі групової спрямованості на такі цілі є групові потреби та мотиви.

Трупова потреба - це стан самої групи, який виражає її залежність від об'єктивного змісту умов життєдіяльності. Групові потреби — це стан відчуття нестачі того, що передусім необхідно для реалізації СС, це напруження в соціальній психіці групи, яке виливається в активність для одержання того, що необхідно для нормального функціонування колективу та реалізації СС.

Груповий мотив - це смислоутворювальний мотив, пов'язаний із СС. Саме ці мотиви спонукають групову діяльність до реалізації СС. В ієрархічній позиції смислоутворювальних мотивів, їхній міцності й стійкості інтегрально відображено те, що для групи є найважливішим, найсуттєвішим, найбільш значущим.

Мала група проходить певні стадії свого розвитку від найнижчого до найвищого рівня, перетворюється на колектив. В основі Я розвитку соціальна психіка (СП).

Мала соціальна група може перебувати на таких рівнях розвитку:

• початковому (дифузна група);

• низькому (асоціація);

• середньому (кооперація);

• високому (колектив).

КОЛЕКТИВ — це організована, згуртована, взаємодіюча, соціально зріла група людей, яка утворилася на основі дії визначального смислу спільності та має своєрідну, неповторну соціальну психіку.

Під структурою групи ми розуміємо наступні їїкомпоненти: формальне лідерство, ролі; норми; статус; розмір; склад.
. Формальне лідерство. Майже кожна група має свого формального лідера.
Типові формальні лідери групи: начальник підрозділу, керівникпроекту, голова комітету, президент асоціації. Значення лідера дляуспіху роботи групи украй велика. Лідери багато в чому визначають моральнийклімат, взаємини в колективі і в кінцевому рахунку ефективність йогороботи. Чому керівник повинен віддати перевагу: авторитарним абодемократичним формам роботи? Коли слід делегувати повноваження,. А вКоли варто утриматися від цього? Лідерами народжуються чистають? Ці та багато інших питань будуть детально розглянуті внаступному параграфі.
Ролі. За кожним членом групи звичайно закріплюються певні ролі, тобтомоделі поведінки, очікувані від членів груп згідно з тим місцем угрупі, яке вони займають. При цьому не виникає проблем, якщо коженпостійно грає лише одну роль. Насправді ж все набагатоскладніше. Кожному з нас доводиться грати не одну, а кілька ролей.
Наприклад, менеджер з персоналу одночасно може бути головоюкомісії з вирішення трудових спорів, членом комісії щодо вивільненняробочої сили з підприємства, віце-президентом Асоціації фахівцівкадрових служб. До того ж він може виконувати ще цілий ряд соціальнихролей: чоловіка, батька, сина, брата, а також голови садового товаристваабо капітана футбольної команди. У ряді випадків ці ролі можуть виявитисянесумісними і суперечити одна одній. Там, де поведінка працівникаприходить у протиріччя з тим, чого від нього чекають оточуючі, виникаєрольовий конфлікт. Типовий приклад: працююча жінка, якій ледвевдається поєднувати успішне виконання своєї ролі на виробництві з тимистереотипами, які існують в суспільстві та сім'ї щодо її ролідружини та матері.
Норми. Для того щоб успішно працювати, всі групи виробляютьпевні норми поведінки, тобто прийняті зразки поведінки всерединігрупи, які повинні виконуватися всіма її членами. Норми можуть бутиформалізовані в певних документах: стандартах, положенняхпроцедурах. Однак більшість норм, якими керуються групи, носятьнеформальний характер. Разом з тим саме вони можуть надавати найбільшістотний вплив на взаємини в колективі і ефективність йогороботи. Умовно може бути виділено три сукупності норм.
Перша сукупність норм стосується безпосередньо виконання роботи та їїякості (яка інтенсивність роботи, наскільки терпимо група відноситься дошлюбу і прорахунків у роботі, порушення термінів виконання завдань і т.п.).
Друга сукупність норм стосується таких зовнішніх факторів, як форма одягу
(деякі колективи для підтримки певного іміджу доситьжорстко регламентують форму одягу співробітників і її колір), ставлення допонаднормової роботи (у ряді випадків вона заохочується, але можерозглядатися і як невміння організувати на належному рівні власнуроботу і роботу підлеглих) і ін
Третю сукупність утворюють норми, що регламентують розподіл ресурсівусередині групи. В одних, групах, наприклад, всі її члени мають однаковийдоступ до комп'ютерів та іншого офісному обладнанню, в інших цей доступзалежить від тривалості роботи в даному колективі і займаногоположення.
Для того щоб бути прийнятим у групу і відчувати її підтримку, необхідно вміти пристосовуватися до її норм. Зазвичай сама групанадає певний тиск і намагається скорегувати поведінку тихсвоїх членів, які надходять всупереч нормами правилами, що існують вній.
Статус. Під статусом в групі ми розуміємо положення або ранг, якийприсвоюється тому або іншому члену цієї групи іншими її членами. Статустакож може бути формальним (наприклад, переможець конкурсу «Кращий запрофесії») і неформальним (повага, відповідне заслугах, знань ітощо).
Розмір групи. Ефективність роботи групи разом з іншими чинникамивизначається її розміром. Результати досліджень показують, що привиконанні конкретного завдання малі групи (приблизно 7 чоловік) виявляютьсянайбільш продуктивними, у той час як під час обговорення і колективнеухваленні рішення кращі результати показують групи, в які входять 12осіб і більше.
Поширена думка полягає в тому, що дух колективізму ізмагальність у групі приводять до підвищення продуктивності її членіві групи в цілому. Разом з тим фахівцями була виявлена і тенденціяіншого роду: прагнення працівників робити в групі менше, ніжіндивідуально (мається на увазі рішення тієї ж самої задачі). У зв'язку з цимколективна робота в поєднанні з урахуванням трудового внеску кожного і йоговідповідальністю за результати роботи дозволить усунути можливі проблемиі протиріччя. Дослідження показали, що групи, що складаються з 5-7людина, як правило, найбільш ефективні. З одного боку, вони єдосить великими, щоб приймати різнобічні рішення, що враховуютьдосвід і думки колективу, ас іншого - в такого роду групах добре видновнесок кожного. До того ж у таких групах зазвичай не виникає субгрупп і навироблення колективного рішення потрібно не так багато часу. Фахівцітакож вважають оптимальним, якщо такі групи включають в себе непарнекількість членів, що полегшує групове прийняття рішень.
Склад групи. Робота, яка виконується в групах, як правило, вимагаєрізних знань, умінь, навичок і особистісних якостей. У зв'язку з цимприйнято вважати, що різнорідні за складом групи (за статтю, віком, стажу роботи в організації) працюють більш ефективно, ніж групищодо однорідні за своїм складом. Разом з тим у різнорідних заскладом групах можуть виникати такого роду проблеми, як конфлікти черезнепорозуміння серед їхніх членів, боротьба за владу, більш висока плинністькадрів. Однак при вмілому управлінні ці проблеми дуже успішнодолаються.

«Динамічні процеси в групі»

Термін «групова динаміка» позначає сукупність тих динамічних процесів, які одночасно відбуваються в групі в якусь одиницю часу і які знаменують собою рух групи від стадії до стадії, тобто її розвиток.

Найважливішими з таких процесів є наступні. Перш за все, процес утворення малих груп, причому сюди можуть бути віднесені не тільки безпосередні способи формування групи, а й такі психологічні механізми, які роблять групу групою, наприклад феномен групового тиску на індивіда. Далі, це традиційно розглядаються в «груповій динаміці» процеси групової згуртованості, лідерства та прийняття групових рішень з тією поправкою, що вся сукупність процесів управління групою і керівництва нею не вичерпується лише феноменом лідерства та прийняттям групового рішення, а включає в себе ще багато механізмів. Інший аспект динамічних процесів представлений явищами групового життя, виникаючими при розвитку спільної діяльності. В якості своєрідного підсумку розвитку групи може бути розглянуто становлення такої специфічної її стадії, як колектив. Процеси утворення колективу - в соціально-психологічному розрізі - можуть бути, тому віднесені також до динамічних процесів, що відбуваються в групі.