Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Теоретичні основи методів розподілу витрат
|
|
Головною проблемою віднесення витрат до відповідних об'єктів є непрямі витрати.
На практиці такі витрати здебільшого розподіляють між підрозділами, виробами або іншими об'єктами пропорційно до певної бази (обсягу виробництва, площі, прямої заробітної плати та ін.).
Виходячи з обраної бази, обчислюють ставку розподілу непрямих витрат.
Ставка розподілу непрямих витрат (Indirect Cost Allocation Rate) – це відношення суми непрямих витрат до загальної величини бази розподілу їх.
Залежно від складності виробництва ставка розподілу виробничих накладних витрат може бути єдиною для всіх виробничих підрозділів, встановлюватися окремо для кожного виробничого підрозділу або окремо для певних груп накладних витрат.
Єдина ставка розподілу накладних витрат може бути застосована за умов виробництва однорідної продукції однакової складності.
За умов різної складності праці у різних виробничих підрозділах доцільніше застосовувати ставку розподілу накладних витрат для кожного виробничого підрозділу. У разі наявності загальних витрат обслуговуючих підрозділів розподіл виробничих накладних витрат здійснюють у такій послідовності (рис.1.1):
Рис. 1.1. Процес розподілу виробничих накладних витрат
Загальні витрати (Common Costs) – це витрати на здійснення діяльності, що споживається кількома виробничими або обслуговуючими підрозділами.
Виробничим (основним) підрозділом (Production Department) є підрозділ, діяльність якого безпосередньо пов'язана з виробництвом продукції або послуг для замовників (клієнтів).
До виробничих підрозділів звичайно належать цехи основного виробництва.
Своєю чергою, обслуговуючий (допоміжний) підрозділ (Service Department) – це підрозділ, діяльність якого безпосередньо пов'язана з наданням послуг іншим (обслуговуючим і виробничим) підрозділам.
Прикладом обслуговуючих підрозділів є ремонтний цех, відділ персоналу та ін.
Частину накладних витрат, наприклад зарплату, допоміжні матеріали, амортизацію, можна безпосередньо віднести на витрати відповідного підрозділу.
Для розподілу загальних витрат між підрозділами зазвичай для кожної статті або групи статей визначають відповідну базу розподілу. Приклади баз розподілу для однорідних статей накладних витрат наведено в таблиці 1.
Таблиця 1.
Розподіл витрат між підрозділами
| Витрати | Приклад загальних витрат | Можлива база розподілу |
| Пов'язані з працею | Управління персоналом | Кількість працюючих Заробітна плата Години праці |
| Пов'язані з автоматизацією | Амортизація устаткування Страхування устаткування Утримання устаткування | Балансова вартість устаткування Кількість машин, машино-години |
| Пов'язані з площею | Оренда будинку Страхування будинку Опалення й освітлення | Площа, яку займає підрозділ |
Коли всі накладні витрати розподілено між підрозділами, здійснюють розподіл витрат обслуговуючих підрозділів на основі кількості наданих послуг (таблиця 2).
Таблиця 2.
Типові бази розподілу послуг обслуговуючих підрозділів на витрати виробничих підрозділів
| Обслуговуючий підрозділ | Можлива база розподілу |
| Обслуговування устаткування | Години обслуговування Зарплата обслуговуючого персоналу Вартість устаткування |
| Склади матеріалів | Кількість вимог Вага відпущених матеріалів |
| Контроль виробництва | Чисельність робітників Кількість замовлень |
| Енергозбереження | Показники лічильників Надана потужність Технічні оцінки |
| Відділ персоналу | Чисельність персоналу |
Розподіл витрат обслуговуючих підрозділів ускладнюється, якщо вони надають взаємні послуги один одному, а не тільки виробничим підрозділам.
У цьому разі можуть бути застосовані різні методи розподілу витрат:
прямого розподілу;
послідовного розподілу;
розподілу взаємних послуг;
одночасного розподілу.
Метод прямого розподілу (Direct Allocation Method) – метод розподілу витрат обслуговуючих підрозді лів, за якого їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих підрозділів. Тобто за цього методу взаємні послуги обслуговуючих підрозділів не беруть до уваги.
Метод послідовного розподілу (Step-Down Allocation Method) – метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих під розділів та інших обслуговуючих підрозділів.
Отже, перший обслуговуючий підрозділ, витрати якого розподілено, не має включати витрати іншого підрозділу, навіть якщо це йому вигідно. У цьому зв'язку перший обслуговуючий підрозділ, витрати якого розподілено, має якнайменше обслуговуватися іншими підрозділами. За такою самою ознакою визнача ють послідовність розподілу інших обслуговуючих підрозділів.
Метод розподілу взаємних послуг (Interaction Allocation Method) – метод розподілу витрат обслуговуючих підрозді лів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг. Після цього витрати обслуговуючих підрозділів розподіляють між виробничими підрозділами так само, як і за методом прямого розподілу.
Метод одночасного розподілу (Reciprocal Allocation Method) – метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи рівнянь.
Цей метод повторює попередній за винятком того, що в цьому разі для розподілу взаємних послуг розв'язують систему рівнянь.
|
|