Приклади розподілу непрямих витрат

Порядок розподілу витрат залежить від особливостей окремих виробництв. В простих виробництвах харчової галузі, де виробляється один вид продукції та залишки незавершеного виробництва незначні чи взагалі відсутні, ці витрати включаються до собівартості продукції повністю шляхом прямого списання.

У складних виробництвах, а передусім в кулінарному, де виготовляється різноманітна продукція та залишки незавершеного виробництва великі і не завжди стабільні, витрати розподіляються між незавершеним виробництвом та готовою продукцією, а також між окремими виробами. Здійснюється це наступними способами:

- розподіл пропорційно до годин роботи обладнання (метод використовується на підприємствах та виробництвах, де застосовується однорідне обладнання, облік роботи якого нескладний, наприклад, виробництво морозива пропорційно машино-годинам).

- розподіл пропорційно до кошторисних (нормативних) ставок, розрахованих на базі коефіцієнто-машино-годин на фактичний випуск продукції;

- розподіл пропорційно до основної заробітної плати робітників без доплат за прогресивно-преміальними системами. Даний метод рекомендовано лише для допоміжного виробництва, що випускають однорідну продукцію (роботи, послуги) з приблизно однаковим ступенем механізації її виробництва. Проте на практиці цей метод розповсюджено на багатьох підприємствах з огляду на його простоту;

- розподіл пропорційно до кількості випущеної продукції.

Вибір найбільш обгрунтованої бази розподілу витрат має важливе значення, оскільки від цього залежить точність обчислення собівартості окремих видів продукції.

Якщо розподіляти ці витрати пропорційно до основної заробітної плати робітників, то на собівартість більш трудомістких виробів, витрати на оплату праці за які є вищими, буде віднесена більша сума накладних витрат. Фактично ж зазначені витрати завжди вище для тих видів продукції, виробництво яких краще автоматизовано і за їх виготовлення нараховується менше заробітної плати.

Найбільш обгрунтованою базою розподілу витрат в харчовій галузі є кошторисні (нормативні) ставки. Вони встановлюються на вироби (напівфабрикати), що виготовляються на основі кількості годин роботи обладнання.

Розглянемо на прикладі ПП “Агропрод” застосування різних баз розподілу витрат.

Для розрахунку кошторисних (нормативних) ставок однорідне за технологічним призначенням та величиною витрат об'єднується в групи складності. В кожній групі вибирається найбільш характерна для даної групи одиниця обладнання, за якою розраховується нормативна величина витрат на за годину роботи.

Крім того, розраховується нормативна величина витрат.

Нормативна величина витрат по одній з його груп умовно береться за одиницю. По інших групах і немеханізованих роботах обчислюються коефіцієнти переведення, які використовуються для вимірювання загальних витрат часу роботи різних груп на виготовлення відповідних виробів (напівфабрикатів). Необхідну за технологічним процесом кількість годин роботи кожної групи множать на її коефіцієнт, добутки сумуються і визначається загальна кількість приведених машино-годин роботи обладнання для виготовлення одного виробу (напівфабрикату).

Потім виробнича програма за номенклатурою продукції множиться на кількість коефіцієнто-машино-годин, необхідну для виготовлення одиниці кожного виробу (напівфабрикату). Отриманий добуток сумується і підраховується загальна кількість коефіцієнто-машино-годин на всю виробничу програму. Для визначення собівартості однієї коефіцієнто-машино-години планова величина витрат, згідно з кошторисом, ділиться на загальну кількість коефіцієнто-машино-годин роботи обладнання, яка потрібна для виготовлення всієї продукції.

За кошторисом кондитерського цеху ПП " Агропрод" витрати до розподілу склали 500 грн., а загальна кількість коефіцієнто-машино-годин - 20000 грн. Вартість однієї коефіцієнто-машино-години -0, 025 грн. (500: 20000). Визначаємо кошторисну ставку накладних витрат.

Розрахуємо нормативні витрати на 1 годину роботи обладнання.

Таблиця 3

Розрахунок нормативних витрат на годину роботи обладнання

Кошторисні (нормативні) ставки витрат розраховуються як добуток кількості коефіцієнто-машино-годин, необхідних для виробництва відповідних виробів, на планову собівартість однієї коефіцієнто-машино-години.

Поряд з розрахунком кошторисних (нормативних) ставок на підставі коефіцієнто-машино-годин визначається нормативне відношення витрат до основної заробітної плати виробничих робітників по виробах (напівфабрикатах) у відсотках.

Таблиця 4

Розрахунок коефіцієнто-машино-годин роботи обладнання

Нормативне співвідношення накладних витрат в процентах до заробітної плати робітників використовується в основному для оцінки браку та незавершеного виробництва. Крім того, на підприємствах з великою номенклатурою продукції кошторисні (нормативні) ставки накладних витрат звичайно встановлюються на основі коефіцієнто-машино-годин тільки на важливіші вироби чи вироби - типові представники, що характеризують продукцію відповідної групи. По решті виробів кошторисні ставки можуть бути розраховані спрощено, шляхом добутку суми основної заробітної плати виробничих працівників за нормами на нормативний відсоток накладних витрат.

Основна заробітна плата робітників кондитерського цеху на одиницю виробу “Рулет” - 0, 55 грн., кошторисна ставка накладних витрат на цей виріб - 0, 68 грн., нормативне співвідношення складе 124 % (0, 68x100: 0, 55).

Таблиця 5

Розрахунок кошторисних ставок накладних витрат

Також розглянемо порядок розподілу витрат на утримання обладнання. В грудні 2007 р. на ПП " Агропрод" фактичні витрати на утримання обладнання склали 553, 86 грн. Нормативний процент витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання - 115%, Порядок розподілу витрат на утримання та експлуатацію обладнання:

- вираховується величина витрат за нормами, для чого кількість виготов-леної продукції множиться на кошторисну ставку витрат на виріб (табл. 6);

- із загальної суми фактичних витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання (за винятком витрат, включених до собівартості браку) вираховуються витрати за нормами, що відносяться до товарної продукції та незавершеного виробництва. Різницю складуть відхилення від норм - перевитрата 10, 86 грн. (553, 86 - 543, 00);

- відхилення від норм розподіляється між окремими видами продукції пропорційно до витрат за нормами, для чого розраховується середній процент відхилень, який в наведеному прикладі дорівнює 2 (10, 86 х 100 % 543);

- шляхом додавання витрат за нормами та відхилень від норм визначаються їх фактичні величини, що підлягають включенню до собівартості товарної продукції та незавершеного виробництва.

Таблиця 6

Розподіл витрат на утримання та експлуатацію обладнання

Таким чином, в бухгалтерському обліку ПП “Агропрод” використовуються різні методи розподілу витрат. До загальних накладних використовують метод кошторисних ставок накладних витрат, а для розподілу витрат на утримання обладнання – нормативний процент цих витрат.