Небезпека для людини

Аміак належить до групи речовин, що мають удушливу і нейротропну дію. Тому ураження людини відбувається двома напрямками:

А) Подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів.

Аміак здійснює переважно дію удушення, головним об'єктом є дихальні шляхи.

Ураження організму при дії речовин удушення умовно розділяють на чотири періоди:

- період контакту з речовиною

- період скритої дії

- період токсичного набряку легенів

- період ускладнень.

Тривалість кожного періоду визначається величиною експозиційної дози.

Отруєння аміаком за ступенем тяжкості виділяють:

Легкі. Фіксують подразнення слизових оболонок носоглотки, очей. При цьому з'являються нестерпний кашель, відчуття, що дере в горлі, захриплість голосу, важкість і біль за грудниною, біль і печіння в очах, сльозотеча.

Середньої тяжкості. Зазначають подібні симптоми, але нестерпний кашель супроводжується виділенням кров'янистого мокротиння внаслідок опіку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, а у крові визначають метгемоглобінемію.

Тяжкі. Коли потерпілий вдихав отруту особливо високих концентрацій, розвивається рефлекторний спазм або набрякання голосової щілини, що може призвести до миттєвої смерті. Найчастіше у тяжких випадках отруєння виявляють токсичне набрякання легенів, метгемоглобінемію, що проявляється ціанозом, жовтушністю склер, підвищеною болючістю печінки і коматозним станом.

Пари аміаку при контакті зі шкірою викликають опіки різних ступенів. Смерть настає частіше - через декілька годин або після отруєння від набряку легень і гортані. [6, c. 137]

Б) Ураження нервової системи

Аміак уражає в першу чергу нервову систему, знижує спроможність клітин нервової системи засвоювати кисень. Подразнення рецепторів блукаючого нерва може викликати рефлекторне гноблення дихального центру і серцевої діяльності. При великих концентраціях аміаку (1, 5-3, 5 мг/л) смерть може наступити в перші ж хвилини при явищах гострої дихальної і серцево-судинної недостатності. У наступному, ураження парами аміаку викликає запалення легенів, бронхіти, пневмонії, трахеобронхіти, набряки гортані, токсичний набряк легенів. Вплив аміаку на ЦНС виявляється у збудженні, судомах. Воно пояснюється нестачею кисню в крові і нервових клітинах [7, c. 188].

Вплив доз концентрації аміаку на організм людини

- поріг сприйняття - 0, 035 мг/л;

- подразнення верхніх дихальних шляхів - 0, 3 мг/л;

- подразнення очей - 0, 5 мг/л;

- подразнення шкіри -7, 21 мг/л (з’являється червоність, пухирі);

- кашель задушливий -1, 25 мг/л;

- токсична доза при 1, 5 мг/л протягом 1 години (50% персоналу може загинути від набряку легенів);

- концентрація - 3, 5 мг/л протягом декількох хвилин призводить до смерті.

4. Ступінь захисту

До основних засобів захисту при ураженні аміаком належать:

1. Промислові фільтрувальні протигази - засобами індивідуального користування для захи­сту органів дихання, очей та шкіри обличчя від впливу шкідливих речовин, що містяться в повітрі у вигляді газів, пари та аерозолей, пилу, диму.

Для захисту від аміаку, сірковуглецю і їх сумішей використовується Промисловий фільтрувальний протигаз марки КД або БКФ з аерозольним фільтром (МКПФ), корпус жовтий з білою вертикальною смугою. Час захисної дії коробки не менше 30 хвилин.

Протигаз складається з лицьової частини та протигазової коробки. Коробка приєднується до лицьової частини за допомогою гофрованої трубки. Лицьова частина захищає обличчя і очі від впливу шкідливих компонентів повітряного середовища і забезпечує надходження очищено­го повітря до органів дихання. Вона являє собою шолом-маску, виготовлену з еластичної гуми. У шолом-маску вмонтовані окуляри та клапанний прилад з кла­панами вдиху та видиху [7, c. 353].

2. Ізолюючі протигази. Застосовуються при наявності при наявності кисню в атмосфері менше ніж 16 об. %. Процес дихання відбувається незалежно від оточуючого середовища за рахунок запасу кисню і поглинання виділеного вуглекислого газу.

В залежності від принципу забезпечення дихання розрізняють:

- ізолюючі протигази на хімічно зв'язаному кисні (ИП-46, ИП-46М, ИП-4). Джерелом кисню є регенеративний патрон, який містить перекиси лужних металів. Кисень вивільняється з перекисів в результаті їх хімічної взаємодії з вологою та вуглекислим газом повітря, що видихається. Регенеративний патрон одночасно виконує функцію поглинача вуглекислого газу.

- ізолюючі протигази на стисненому повітрі (КИП-5, КИП-7, КИП-8). Стиснений киснень (повітря), знаходиться у сталевому балоні. Поглинання вуглекислого газу повітря, що видихається здійснюється спеціальним лужним поглиначем.

Експлуатація ізолюючих протигазів суворо регламентується спеціальними інструкціями, недотримання яких може призвести до нещасних випадків [5, c. 265].

3. Протигази ГП-5 призначені для захисту органів дихання, очей і обличчя людини від отруйних речовин, радіоактивного пилу, біологічних аерозолів та інших шкідливих домішок.

До складу комплекту протигаза ГП-5 входять:

- Фильтрующе-поглинаюча коробка малих габаритних розмірів;

- Лицьова частина;

- Сумка;

- Не запотівають плівки;

- Утеплювальні манжети (доукомплектовуються в зимовий час).

- Шолом-маска протигаза виготовляється п'яти ростов (0; 1, 2, 3, 4).

З метою розширення можливостей протигазів із захисту від СДОР для них введені додаткові патрон. ДПГ-3 в комплекті з протигазом захищає від аміаку. У комплект додаткових патронів входять сполучна трубка і вставка. З лицьового частиною протигаза патрон пов'язаний з допомогою сполучної трубки, для чого на один з кінців навертається горловина. У дні патрона нарізана внутрішнє різьблення для приєднання до фильтрующе-поглинаючої коробки ГП-5.

Усередині патрона ДПГ-3 - тільки один шар поглинача. Щоб захистити шихти від зволоження при зберіганні, горловини повинні бути постійно закритими зовнішня - з нагвинченим ковпачком з прокладкою; внутрішня - з ввернутой заглушкою [7, c. 357].

4. Протигазові респіратори марки - Г із маркуванням фільтру­вального патрона РПГ-67-КД, РУ-60М-КД. Час захисної дії - 240 хвилин.

Вони призначені для захисту органів дихання від аерозолів, пилу, РР, бактеріальних засобів. Респіра­тор Р-2 для дорослих являє собою фільтрувальну напівмаску. Забезпечує можливість перебування в ньо­му до 12 год та багаторазового використання. Респіра­тор Р-2ДІ (для дітей) забезпечує безупинне користуван­ня ним протягом 4 год.

5. Найпростіші засоби захисту органів дихання. Для захисту органів дихання можна застосувати вироби із тканин: (маски) шерстяні, хутряні, ватяні частини одягу, змочені водою (краще розчином оцтової або лимонної кислоти), захисний одяг, гумові чоботи, рукавиці.

Ватно-марлева пов'язка виготовляється із клаптя марлі розміром 100x50 см. У середину марлі кладуть шар вати розміром 30x20 см та завтовшки 2 см. Вільні краї марлі загинають на вату, а кінці розрізають посе­редині для зав'язки. Пов'язка придатна для разового використання.

5. Дезактивація

Дезактивація — видалення (змивання, змітання) радіоактивних речовин із заражених ділянок місцевості, споруд, техніки, різних предметів. При знезараженні об’єктів від аміаку використовують воду.

Види дезактивації:

Часткова. Проводиться з метою зниження ступені зараження техніки і транспорту. Знезаражуються тільки деякі ділянки місцевості, основні деталі обладнання, одяг, взуття, засоби індивідуального захисту, тобто все, із чим безпосередньо стикаються люди. Звичайний і захисний одяг і взуття обмітають, витрушують, вибивають і чистять, протирають клоччям, змоченим водою миють щітками під сильним струменем води.

Повна. Проводиться з метою повного видалення радіоактивних речовин з усієї поверхні техніки і транспорту до допустимих величин зараження [5, c. 294].

Способи дезактивації техніки і транспорту:

- змивання радіоактивних речовин водою і розчинниками з одночасною обробкою зараженої поверхні щітками дегазаційних машин і приборів дозволяє знизити зараженість у 50-80 разів;

- змивання радіоактивних речовин струменем води під тиском дозволяє знизити зараженість в 20 разів;

- видалення радіоактивних речовин переривистим газо-крапельним потоком з використанням спеціальної техніки з турбореактивними двигунами;

- видалення радіоактивних речовин обтиранням заражених поверхонь тампонами з ганчірок, змоченими водою або розчинниками; використовується в основному для внут­рішніх поверхонь техніки і транспорту;

- замітання (змивання) радіоактивного пилу віниками, щітками, мотлохом та іншими підручними засобами; використовується в основному при проведенні часткової дезактивації;

- видалення радіоактивного пилу методом відсмоктування пилу, здійснюється за допомогою спеціальних комплектів (ДК 4).

6. Заходи першої допомоги – долікарська та лікарська

Перша медична допомога - комплекс негайних медичних заходів, які проводяться людині, що постраждала, на місці пригоди та під час її доставки у медичний заклад.

Види першої медичної допомоги:

- долікарська допомога (сомодопомога та взаємодопомога), яка здійснюється немедичним працівником за відсутності необхідних засобів і медикаментів;

- лікарську медичну допомогу робить лікар, який має у своєму розпорядженні необхідні інструменти, засоби.

Перша долікарська допомога при отруєнні аміаком:

1. Надягти індивідуальні засоби захисту на себе і на ураженого. При аварії з виходом аміаку необхідно застосовувати Промислові фільтрувальні протигази КД, БКФ з аерозольним фільтром (МКПФ); Ізолюючі протигази; Протигази ГП-5 у комплекті з додатковим патроном ДПГ-3; Протигазові респіратори марки - Г із маркуванням фільтру­вального патрона РПГ-67-КД, РУ-60М-КД; найпростіші засоби захисту органів дихання.

2. Слід як найшвидше винести потерпілого на свіже повітря на спеціально обране підняте місце, зручне для вантаження на транспорт і подальшої евакуації.

3. Викликати швидку допомогу.

4. Максимальне обмежити фізичні навантаження постраждалому (тому що швидко розвивається набряк легенів - ядуха).

5. Забезпечити тепло і спокій постраждалому.

6. Зробити інгаляцію зволоженим киснем або теплою водяною парою з розчином ментолу у хлороформі. Інгаляції новокаїну, ефедрину, пеніциліну.

7. Гарячі компреси на шию.

8. При спазмі голосової щілини - тепле молоко із содою.

9. Шкіру і очі треба промивати водою не менше 15 хвилин, 1-процентним розчином борної кислоти, очі закапувати 2-3 краплями 30 % розчину альбуциду, в якому є тепле оливкове масло.

10. При попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити водою або 0, 5-1% розчином квасців; при болях — закапати очі новокаїном 1%, дикаїном 0, 5% по 1-2 краплі.

11. При попаданні рідкого аміаку усередину: промивання шлунка, викликати блювоту; дати розчин оцту (3%) або лимонної кислоти кілька ложок; давати рослинну олію, молоко, яєчний білок.

12. При зупинці роботи легенів можна робити штучне дихання [3, c. 81].

Перша лікарська допомога при отруєнні аміаком:

1. Перша допомога здійснюється за вищезазначеними правилами.

2. Перевозити постраждалого потрібно в лежачому стані.