Продаж майна боржника в процедурі санації

У Законі встановлений механізм реалізації в процедурі санації таких заходів фінансового оздоровлення боржника, як продаж цілісного майнового комплексу та частини майна боржника. Продажу такого майна передують процесуальні дії суду по скасуванню заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Продаж цілісного майнового комплексу (недержавної власності) здійснюється з метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації та збереження виробничо-господарського потенціалу підприємства. При цьому відбувається тільки заміна власника підприємства. Цим зазначений захід відрізняється від продажу майна у ліквідаційній процедурі, де відчужується індивідуально визначене майно. Так, при продажу цілісного майнового комплексу до складу відчужуваного майна, що призначене для здійснення підприємницької діяльності боржника, належать приміщення, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на заставу (позначення), що індивідуалізує боржника, його продукцію, роботи, послуги (фірмове найменування, товарні знаки, знаки обслуговування), інші права, які належать боржнику, крім прав та обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

До складу майнових активів боржника не включаються грошові зобов'язання по сплаті податків і зборів (обов'язкові платежі) на момент порушення справи про банкрутство. Усі трудові договори (контракти), укладені на момент продажу підприємств, зберігають силу, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до покупця майна боржника. Таким чином, продаж цілісного майнового комплексу передбачає реорганізацію юридичної особи з елементами усіченого правонаступництва. Це означає, що покупець стає правонаступником майнового комплексу боржника у обсязі, визначеному Законом [21, с.167].

Усічене правонаступництво не властиве цивільному праву. Цивільне право виходить з повного переходу всіх прав та обов'язків підприємства, що реорганізується, його правонаступникам. Частковий перехід прав та обов'язків або усічене правонаступництво властиве господарському праву, тому що того вимагає господарський оборот, а порядок введення та обсяг правосуб'єктності, що трансформується, встановлюються відповідно до вимог законодавства. Що ж стосується тих прав та обов'язків реорганізованого підприємства, що не перейшли в порядку правонаступництва, то вони припиняються. Це пояснюється публічними інтересами, і держава, видаючи закони, втручається в права суб'єктів господарювання. Відносини неспроможності - один з прикладів усіченого правонаступництва, що у свою чергу підкреслює їх юридичну природу. Спроба виходити тільки з універсальності (повного) правонаступництва при реорганізації юридичної особи - це не врахування сутності господарських відносин. Обмежуючи права кредиторів, держава ставить своїм завданням вирішення більш глобального завдання - збереження господарюючого суб'єкта за можливості відновлення його платоспроможності, нехай навіть у іншій реорганізаційно-правовій формі.

Продаж цілісного майнового комплексу проводиться на відкритих торгах, якщо інше не передбачено планом санації. Переможець аукціону (конкурсу) та керуючий санацією (організатор торгів) підписують протокол та договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу. Суми, отримані від продажу цілісного майнового комплексу, включаються до складу майнових активів боржника. Якщо така сума задовольняє вимоги кредиторів у повному обсязі, провадження у справі підлягає припиненню господарським судом за заявою керуючого санацією.

Інша справа за недостатності грошових коштів. Тоді керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду. У разі неукладення мирової угоди господарський суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру. До винесення судових актів керуючий санацією не має права здійснювати розрахунки із кредиторами. На жаль, Закон не говорить про майно, яке залишається у боржника після продажу його цілісного майнового комплексу. Цілком імовірно, що такі заходи фінансового оздоровлення можливі, якщо у боржника продається не все майно. Якщо буде продаватися все майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, то про яке фінансове оздоровлення боржника може йтися? Більше того, втрачається сенс, у випадку недостатності від продажу отриманих коштів, укладення мирової угоди. Отже, у боржника у цьому випадку повинна залишитися частина майна у вигляді об'єктів соціальної інфраструктури, адміністративних будівель та інших цілісних майнових комплексів.

Продаж частини майна боржника (ст.20 Закону) здійснюється на відкритих торгах. До продажу частини майна керуючий санацією повинен провести інвентаризацію та оцінку всього майна боржника. Якщо стосовно деякого майна боржника законодавством встановлено обмеження у цивільному обороті, то воно продається на закритих торгах. У цьому випадку учасниками таких торгів можуть бути особи, які відповідно до законодавства можуть володіти вказаним майном на підставі власності або на підставі іншого речового права.

Що ж стосується продажу майна боржника - державного підприємства, то він проводиться згідно з законодавчими актами по приватизації із урахуванням особливостей Закону. Переможець торгів зобов'язаний сплатити продажну ціну майна боржника у строк, що встановлений протоколом або договором купівлі-продажу, але не пізніше місячного строку після дня проведення торгів. Якщо майно боржника не було продане на перших торгах, то воно виставляється на повторні, якщо інше не передбачено планом санації. У випадку нереалізації майна на повторних торгах, воно може бути продане керуючим санацією за згодою із комітетом кредиторів на підставі договору купівлі-продажу, укладеного без проведення торгів [22, с.187].

Таким чином, наведені норми фінансового оздоровлення, такі як продаж цілісного майнового комплексу та частини майна боржника одночасно, мають стати обов'язковими умовами, що передують визнанню господарюючого суб'єкта банкрутом. Вони повинні свідчити про те, що боргові зобов'язання боржника покриваються або не покриваються реалізованими майновими активами. Тому немає необхідності одразу після процедури розпорядженням майном вводити процедуру ліквідації, якщо у боржника актив перевищує пасив. Іншими словами, спочатку - санація, у тому числі через продаж активів (бізнесу), а потім - ліквідація. Така конструкція відповідає основній ідеї закону.