Державне фінансування санації підприємств

Одним з методів державного фінансового сприяння підприємст­вам є санаційна підтримка у формі повного або часткового викупу державою акцій тих підприємств, що знаходяться у фінансовій кри­зі. Виступаючи у ролі санатора, держава має керуватися, насамперед, народногосподарською ефективністю і доцільністю, протистояти спаду виробництва і збільшенню безробіття. Державу, у випадку її участі у капіталі, не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки монопольний прибуток, і прибуток взагалі, не є першорядною зада­чею діяльності держави в якості санатора. Головною метою держав­них інвестицій у даному випадку є сприяння відновленню ліквідно­сті і забезпеченню життєздатності підприємств. Значну частину дер­жавного сектора в Німеччині, США, Швеції й інших країнах сфор­мовано саме за рахунок колишніх приватних підприємств, які опи­нились на грані банкрутства.

У цьому контексті варто звернути увагу на Указ Президента Украї­ни «Про загоди для забезпечення наповнення Державного бюджету і посилення фінансово-бюджетної дисципліни», яким встановлено що засоби на фінансування підприємств недержавної форми власності можуть виділятися з відповідних бюджетів тільки за умов кредиту з виплатою відсотків на рівні дисконтної ставки НБУ з застосуванням коефіцієнта 1, 2 або за умови передачі в державну власність еквівалент­ної отриманим засобам частки (паю, акцій) у статутному фонді одержувача засобів. Такий підхід, по суті, відбиває прирівнювання бю­джетних асигнувань до інвестування капіталу на принципах па­йової участі.

Одним з непрямих методів державної санаційної підтримки під­приємств є надання їм дозволу на порушення антимонопольного зако­нодавства. Наприклад, у США це може виражатися в дозволі на злиття конкуруючих компаній у випадку, коли одна з фірм, що має значне народногосподарське значення, знаходиться на грані банкрутства. У ці­лому ж у практиці проведення санації цей метод використовується у виняткових випадках, оскільки надання дозволу на монопольні утво­рення може мати негативні мікро- і макроекономічні наслідки стратегі­чного характеру. Саме тому застосовувати його можна тільки в тому випадку, якщо підприємства доведуть, що при їхньому злитті буде найбільш повно використано ефект масштабу, істотно скоротиться рі­вень собівартості продукції, значно підвищаться її якісні параметри.

У залежності від економічної політики держави можливе вико­ристання санаційної підтримки фіскального характеру у виді спи­сання або реструктуризації податкових зобов'язань, податкового кре­дитування, надання цільових податкових пільг підприємствам, що безпосередньо підлягають санації, а також шляхом фіскальних по­ступок основним кредиторам даних підприємств із метою активізації їх участі в санаційних процесах. При цьому необхідний строгий контроль і система санкцій за порушення термінів погашення реструктуризованої заборгованості.

Законом України «Про підприємства» встановлено, що у випадку неефективної (збиткової) діяльності суб'єктів господарювання дер­жава може надавати їм дотації чи інші пільги. Таким чином держава намагається протидіяти зменшенню обсягів виробництва суспільно необхідної продукції та зростанню соціальної напруженості.

Основним принципом, яким користуються державні органи, при­ймаючи рішення про державне сприяння санації підприємств, є прин­цип фінансової підтримки життєздатних підприємств і організацій, які вже адаптувалися до умов ринкової економіки.

Державна підтримка може здійснюватися як за рахунок коштів державного бюджету, так і за рахунок місцевих бюджетів, так, гос­подарський суд, за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади, може вине­сти ухвалу про санацію містотвірного підприємства або іншого суб'єкта господарювання, діяльність якого є суспільно необхідною для пев­ного регіону. При цьому відповідні державні органи мають укласти з кредиторами договір поруки за зобов'язаннями боржника або пога­сити дані зобов'язання за рахунок надання кредитної підтримки чи фінансових ресурсів на безповоротній основі.

Основними критеріями відбору підприємств для надання їм цільо­вої державної підтримки є:

> потенційна прибутковість;

> розвинений менеджмент на підприємстві;

> спрямованість на використання нових, ефективних ресурсо­зберігаючих та екологічно безпечних технологій;

> можливість експорту (приросту експорту) конкурентоспромо­жної продукції;

> заміна імпортної продукції, сировини, матеріалів вітчизняними;

> вирішення проблеми енергозабезпечення, енергозбереження (ресурсозбереження);

> збереження науково-технічного потенціалу (досліджень і розробок, що мають пріоритетне значення для країни);

> наявність ринків збуту продукції у країні та за кордоном.

Перевагу в підтримці надають передусім тим підприємствам, які здатні найбільш ефективно використати її та забезпечити збільшен­ні виробництва продукції, що в свою чергу забезпечить додаткові надходження до бюджету.

Вже тривалий час в Україні проблематика санації, реструктуриза­ції та банкрутства підприємств перебуває в центрі уваги різного роду державних установ і відомств, але ефективність їх діяльності є незадовільною. Так, їх функції в основному зводяться до створення організаційного та методичного забезпечення процесів санації та ре­структуризації підприємств.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржни­ка а о визнання його банкрутом» визначаються повноваження так званого державного органу з питань банкрутства. Основними функ­ціями цього, органу є:

> сприяння організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом;

> добір кандидатур арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді котрих частка державної власності перевищує 25% і щодо яких порушено справу про банкрутство;

> організація системи підготовки арбітражних керуючих (розпо­рядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

> забезпечення реалізації процедури банкрутства щодо відсут­нього боржника;

> ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких по­рушено справу про банкрутство, встановлення та затвердження фор­ми подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ве­дення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

> організація проведення експертизи фінансового становища дер­жавних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, під час підготовки справи про банкрутство до розгляду або у процесі її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;

> підготовка висновків про наявність ознак прихованого, фіктив­ного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних під­приємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%.

До компетенції Фонду державного майна України належить фі­нансова та організаційно-правова підтримка приватизованих підпри­ємств та ВАТ, державна частка в статутних фондах яких перевищує 25%. Фінансова підтримка таких підприємств здійснюється надан­ням у межах коштів, одержаних від продажу майна відповідного підприємства, пільгових кредитів строком до 5 років на умовах по­вернення, платності та цільового використання для технічного пере­озброєння, створення нових робочих місць, реструктуризації про­строчених боргів. Треба зазначити, що пільгові кредити з позабю­джетного Державного фонду приватизації підприємствам, які мають прострочену заборгованість перед Державним бюджетом, не нада­ються. Кредити надаються під заставу ліквідних активів підпри­ємств уповноваженими банками. Пропозиції щодо отримання та ви­користання кредиту надаються у вигляді бізнес-плану з обгрунтова­ним графіком повернення основної суми боргу та відсотків, а також затвердженого відповідним органом відкритого акціонерного това­риства переліку майна, яке передається під заставу.

Специфічними питаннями санації сільськогосподарських підпри­ємств займається Міжвідомча комісія з питань проведення санації з одночасним здійсненням реструктуризації підприємств агропромис­лового комплексу.

Централізована санаційна підтримка може здійснюватися:

а) прямим фінансуванням;

б) непрямими формами державного впливу.

До основних форм прямого державного фінансування підпри­ємств належать бюджетні позики, в тому числі на інноваційний розвиток, субсидії, придбання державою корпоративних прав під­приємств.

До непрямої форми державної фінансової підтримки санації під­приємств відносять податкові пільги, реструктуризацію податкової заборгованості, надання державних гарантій (поручительств), дозвіл на порушення антимонопольного законодавства.

Використання того або іншого методу державної підтримки сана­ції і реструктуризації залежить від конкретних характеристик під­приємства, його народногосподарського і регіонального значення.