B. Стоматологічний факультет.

1. Обстежити хворого на туберкульоз слизової оболонки порожнини рота та щелепно-лицевої зони.

2. Провести оцінку туберкулінової проби Манту.

3. Діагностувати легеневу кровотечу, спонтанний пневмоторакс і надавати невідкладну допомогу.

4. Виявляти патологічні тіні на рентгенограмах хворого на туберкульоз.

Після закінчення курсу з туберкульозу під час визначення рівня оволодіння студентами дисципліною враховуються знання теоретич­них питань програми, уміння виконувати та вирішувати ситуаційні задачі, оволодшня практичними навичками.

У лекційному курсі, під час самопідготовки, на практичних за­няттях і в період проходження виробничої практики використовую­ться елементи учбово-дослідницької роботи студентів (УДРС) і нау­ково-дослідної роботи студентів (НДРС). УДРС за своїм характером — репродуктивна діяльність, тобто така, що виконується за заздалегідь відомим планом або алгоритмом. Виконуючи її під керівництвом і контролем викладача, студент опановує послідовність операцій і ті знання, що необхідні для розуміння і свідомого виконання про­цедури або розумової задачі.

УДРС, як і будь-яка дослідницька операція, має таку структуру: методику виконання (алгоритм), програму контролю, зразок резуль­тату. Суто навчальним елементом є оцінка, що дається викладачем студентові за виконану роботу.

Включення елементів УДРС до навчального процесу вимагає виді­лення тих навичок, якими студентам необхідно оволодіти, застосову­ючи дослідницькі методи навчання.

У лекції об'єм УДРС занадто обмежений. Перед студентами ста­влять питання, яке необхідно виділити наскільки можливо самостій­но, за рекомендованими джерелами. Перевірка результатів здійснюється на практичних заняттях або на співбесідах після закінчення циклу. Для поліпшення засвоєння лекційного матеріалу студентам роздаю­ть відповідні матеріали (таблиці, схеми, рентгенограми, задачі тощо).

Під час самопідготовки УДРС спрямована на оволодіння прийо­мами логічного аналізу прочитаного тексту, на уміння робити ви­сновки.

На кафедрах фтизіатрії потрібно розробити матеріали для тако­го виду УДРС під час роботи з підручником, конспектами лекцій, по­винні бути схеми і таблиці, які можна використати студентам для са­мопідготовки. Порівнюючи прочитаний в підручнику текст з предс­тавленою в схемах метою, елементами графу, студенти знаходять невідомі їм розділи теми, що вивчається. Білі плями в знаннях стимулюють їх в роботі з додатковою літературою і до більш продуктивної роботи на лекціях.

Практичне заняття — це елемент навчання, де УДРС повинна знайти найбільш широке використання. Метою практичних занять є набуття практичних навичок. Робота з хворими і процес визна­чення діагнозу є оптимальною ситуацією, де здійснюється формуван­ня професійної підготовки лікаря. Невід'ємною умовою ефективного оволодіння навичкою є надання студентові алгоритму дії для опану­вання навичками. Слід зауважити, що УДРС не може використовува­тись з однаковим успіхом на різних за формою заняттях. За можливос­тями використання навичок практичні заняття можуть поділятись на дві групи:

1) заняття, на яких студенти завдяки системі вказівок опановують раніше їм невідомі навички;

2) заняття, на яких відбувається закріплення (тренування) навичок.

Плануючи заняття, необхідно чітко визначити, який вид діяль­ності підлягає засвоєнню в процесі УДРС, а який закріпленню.

Так, алгоритми методики фізикального обстеження хворого з легеневою патологією на кафедрі фтизіатрії є предметом повторення (тренування), а алгоритм діагностики — предметом УДРС. Такий підхід, як програма, вимагає як послідовності та погодженості з суміжними кафедрами, так і дотримання єдності методик у навчанні на­вичкам.

Для ефективного впровадження УДРС у навчальний процес не­обхідно передбачити в плані кожного заняття, який вид УДРС вико­нується студентами під час вивчення даної теми, забезпечити методи­чне виконання цієї роботи, передбачити форми контролю та оцінки результатів. Тільки при такому підході можна чекати підвищення якості практичної підготовки студентів