Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Короткий зміст






Категорія " екологічна безпека" логічно увійшла в лексику спеціальної, у тому числі юридичної, літератури, яка отримала не тільки інституційне, але й нормативно-правове закріплення в законодавчих і підзаконних актах загальнорегулятивного й охоронного спрямування, зокрема в Законі України " Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року. З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року це поняття отримало статус конституційного. Сьогодні існує широкий спектр доктринальних підходів щодо визначення екологічної безпеки у різних джерелах наукових досліджень — гуманітарних, природничих, соціальних, власне правових.

Поняття екологічної безпеки є одним з ключових понять екологічного права. Правове забезпечення екологічної безпеки реалізується практично всією системою екологічного законодавства, актами як загального (функціонального), так і галузевого характеру.

Екологічну безпеку прийнято розглядати як такий стан довкілля, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки, не завдається шкода життю і здоров’ю людини, не створюється загроза заподіяння такої шкоди.

Екологічний паспорт промислового підприємства - нормативно-технічний документ, що включає дані по використанню підприємством ресурсів (природних, вторинних і ін) і визначення впливу його виробництва на навколишнє середовище.

Екологічний паспорт підприємства представляє комплекс даних, виражених через систему показників, що відображають рівень використання підприємством природних ресурсів і ступінь його впливу на навколишнє середовище.

При складанні екологічного паспорта використовують основні показники виробництва, результати інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу, норми гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, дозвіл на природокористування, результати інвентаризації стоків, норми гранично допустимих або тимчасово погоджених стоків, паспорт газоочисного обладнання, паспорт водоочисного обладнання, класифікатори галузей, підприємств, статистичні звітні документи (звіти про охорону атмосферного повітря, про використання води, звіт про рекультивацію земель, зняття та використання природоохоронного шару землі, відомість інвентаризації токсичних промислових викидів, що підлягають використанню, знезараженню та захороненню, про утворення, використання вторинної сировини, про виконання плану перевезення або виробництва продукції, про поточні видатки на охорону та раціональне використання природних ресурсів; журнали обліку роботи котелень, газоочисного та водоочисного обладнання тощо), стандарти в галузі охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів та інші нормативно-технічні документи.

За результатами екологічної паспортизації підприємств оцінюють вплив викидів, відходів забруднюючих речовин на навколишнє середовище та здоров´ я населення, а також визначають плату за природокористування та плату за забруднення довкілля; встановлюють підприємству гранично допустимі норми викидів, скидів, відходів забруднюючих речовин, планують природоохоронні заходи та оцінюють їхню ефективність; здійснюють експертизу проектів реконструкції підприємств; контролюють та оцінюють рівень дотримання підприємствами законодавства, норм та правил в галузі охорони природи; реалізують заходи щодо підвищення ефективності використання природних ресурсів, енергії та вторинних ресурсів.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) - це комплекс заходів, спрямований на виявлення характеру, інтенсивності і ступеня небезпеки впливу на стан навколишнього середовища та здоров'я населення будь-якого виду планованої господарської діяльності. Метою проведення ОВНС є розробка необхідних заходів щодо попередження шкідливого впливу планованої господарської діяльності на навколишнє середовище або мінімізація такого впливу при неможливості його повного усунення.

ОВНС проводиться на етапі проектування, ще до початку будівництва об'єкту. У процедурі оцінки впливу на навколишнє середовище беруть участь замовник та виконавець робіт. Також у процедурі ОВНС може брати участь і третя сторона – громадськість. Замовник для проведення ОВНС зобов'язаний надати підготовлену документацію відповідно до вимог, що висуваються згідно з нормами екологічного законодавства. Виконавець робіт з ОВНС здійснює роботи з оцінки впливу на навколишнє середовище запланованої господарської діяльності і відповідає за повноту, достовірність даних проведеної оцінки, за відповідність оцінок нормативам і стандартам. Громадськість регіону, в якому повинна бути здійснена планована господарська діяльність, може включатися в процес проведення ОВНС на етапі подання вихідної інформації, на інших етапах ОВНС. Представники громадськості регіону можуть брати участь у громадських слуханнях, обговореннях.

Процедура ОВНС включає такі заходи як оцінка стану навколишнього середовища до початку реалізації планованої діяльності, виявлення факторів і видів негативного впливу на навколишнє середовище, яке може бути викликане здійсненням планованої господарської діяльності. Також ОВНС включає оцінку альтернативних варіантів здійснення господарської діяльності, розробку заходів щодо зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище або запобігання такого впливу.

У сфері природокористування екологічне інформаційне забезпечення має особливе значення. За його допомогою органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядуван­ня отримують дані про природні ресурси, їх кількісні та якісні харак­теристики, на основі яких вирішують питання про можливість надання природних ресурсів у спеціальне використання чи обмеження такого використання за екологічними чинниками, допустимі обсяги спожи­вання природних сировинних ресурсів на тій чи іншій території, роз­поділ природних ресурсів між окремими природокористувачами, ви­значення природних об’єктів, на яких допускається загальне природо­користування тощо.

Відносини інформаційного характеру, учасниками яких є відповідні державні органи, виникають також у процесі організації здійснення державної екологічної експертизи, прийняття рішень про надання природних ресурсів у спеціальне використання, органі­зації публічних слухань проектів господарської діяльності, реаліза­ція яких може неґативно позначитися на стані природних ресурсів, видачі різних довідок екологічного характеру в порядку, встанов­леному законодавством, у процесі здійснення контролю за дотри­манням вимог законодавства про охорону природних ресурсів, їх раціональне використання.

Створення повноцінних інформаційних систем забезпечення містобудівної діяльності вимагає багато часу і зусиль і базується на можливостях регіональних бюджетів, через що постійно відкладається. Реалізація права власності, оренди, пожиттєвого спадкового володіння, постійного користування, безоплатного користування, сервітутів земельних ділянок, та інших прав на різноманітні природні ресурси в містах є достатньо актуальним питанням і є предметом спорів, які розглядаються в судах та в органах управління. 3. Інформаційне забезпечення прав на охорону здоровя – Основи законодавства про охорону здоровя передбачають, що громадяни мають право на регулярне отримання достовірної інофрмації про фактори впливу на здоровя людини, включаючи інформацію про санітарно-епідеміологічне забезпечення благополуччя района проживання, р іт.д., яка надається громадянам безпосередньо або через ЗМІ.

Інформаційне забезпечення прав на охорону здоров’я – Основи законодавства про охорону здоров’я передбачають, що громадяни мають право на регулярне отримання достовірної інформації про фактори впливу на здоров’я людини, включаючи інформацію про санітарно-епідеміологічне забезпечення благополуччя району проживання тощо, яка надається громадянам безпосередньо або через ЗМІ.Ст.10 ЗУ «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8.02.95р.говорить, що громадяни та їх об'єднання мають право на запит та одержання від відповідних підприємств, установ та організацій у межах їх компетенції повної та достовірної інформації щодо безпеки ядерної установки чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, будівництво яких планується або здійснюється, та тих, що експлуатуються або знімаються з експлуатації, за винятком відомостей, що становлять державну таємницю.





© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.