Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Бухгалтерський прибуток– різниця між виторгом підприємства та бухгалтерськими явними витратами. 2 страница




 

30. Обгрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та витрат.

На форму кривих витрат фірми впливають ціни таких ресурсів, як праця та капітал. Однак крива витрат фірми також залежить від виробничої функції.Це можна побачити у випадку , коли технічний прогрес дозволить підприємству виробляти попередній обсяг випуску з меншими витратами факторів:витрати зменшуються, а крива витрат зміщується вниз.Маючи інформацію про вартість факторів вир-ва і типові виробничої функції, можна зобразити криву витрат. Припустимо підприємство збирається виробляти деякий обсяг продукції.Виробнича функція (а також ціни факторів виробництва) допоможуть вибрати найліпшу комбінацію факторів, що вимагатимуть найменших витрат.Аби виробити даний обсяг продукції з мінімальними витратами, підприємство має знайти таку комбінацію факторів, в якій би граничний продукт у розрахунку на грошову олиницю ,витрачений на купівлю ресурсів, був би однаковий для усіх ресурсів.

 

31.Типовий хар-тер зміни витрат вир-ва у довгостроковому періоді.

На динаміку витрат у довгостроковому періоді найбільше впливає хар-тер ефекту від зростання масштабів вир-ва.Розширюючи вир-во для виготовлення більшої кількості продукції ,вир-ки залучають все більшу кількість необхідних ресурсів , підприємство змінює масштаб вир-ва. При цьому можливий різний ефект від масштабу вир-ва.Якщо обсяги вир-ва збільшуються відчутніше, ніж обсяги вик-ня ресурсів,то маємо зростаючий ефект від зміни масштабу вир-ва. Хоча навіть при зростаючому ефекті фірмі слід збільшуватиобсяги вир-ва продукції доти, поки потенційні можливості економії на масштабах не будуть вичерпані.(точкаA на мал.8.3 ст.79)

Якщо приріст обсягу вир-ва відповідає приросту витратам факторів вир-ва,то ефект масштабу є сталим.Якщо ж зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами ,ніж збільшення витрат факторів вир-ва, то спостерігається ефект спадної віддачі.Варіанти кривих середніх витрат під-ва у довгостроковому періоді наведено на мал.на ст.78

У деяких випадках у під-ва виникають витрати ,які воно не здатне відшкодувати,якщо ,наприклад припинить свою діяльність і вийде з даної галузі. В такому разі говорять про незворотні витрати, на які не потрібно звертати уваги в подальшому екон. аналізі під-ва.

 

32. Поняття нормальний прибуток, чистий кономічний прибуток. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємства.

Мінімальний прибуток, необхідний для того, щоб утримати інтерес підприємця в данному напряму бізнесової діяльності називається нормальним прибутком. Цей різновид прибутку як і внутрішню зарплату можна віднести до внутрішніх витрат підприємства. Якщо ця мінімальна винагорода не досягається, підприємець переорієнтує свої зусилля на інший напрямок діяльності, більш продуктивний.



Якщо сумма грошових надходжень підприємства перевищує економічні витрати підприємства, то цей залишок залишається в розпорядженні підприємця Економічний прибуток визначають як різницю між сукупним виторгом підприємства і всіх витрат підприємства, включаючи сюди і внутрішні витрати, а значить і нормальний прибуток. Отже економічний прибуток = бухгалтерський прибуток – внутрішні витрати. Економічний прибуток не входить в жодну групу витрат підприємства, тому що це є доход отриманий понад нормальний прибуток, що є необхідним задля збереження зацікавленості підприємця в данному напрямку діяльності.

 

33.Рівновага виробника.

Вир-во продукції пов’язано з певнимивитратами , зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат.Тому виробник , зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартості та взаємозамінності ресурсів , намагається досягти стану рівноваги ,тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для вир-ва певного обсягу продукції ,за якою величина витрат буде мінімальною.Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови ,що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, які використовує виробник: MPl = …= MPn.

 

Графічно точку рівноваги вир-ка можна знайти за допомогою ізокости- лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів. Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу вир-ва (ізокванти) відображає рівновагу вир-ка.У точці дотику кут нахилу ізокости та ізокванти той самий, тобто виконується рівність: MPL =MPL



Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип: для мінімізації вартості за даного рівня вир-ва підприємству треба вик-ти таку комбінацію ресурсів, за якою співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою. (мал.на ст.65(7.6))

 

34. Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.

Розширюючи обсяги виробництва для виготовлення більшої кількості продукції, виробники залучають все більшу і більшу кількість необхідних ресурсів, підприємство таким чином змінює масштаб виробництва. При цьому можливий різний ефект від масштабу виробництва.Якщо обсяг виробництва збільшується швидше за обсяги використання ресурсів, то ми маємо зростаючий ефект від масштабу виробництва. Якщо приріст обсягів виробництва відповідає темпам зростання витрат ресурсів, то це – постійний масштаб виробництва. Якщо темпи зростання випуску продукції менші за темпи зростання витрат виробництва, то це спостерігається ефект спадної віддачі від масштабу виробництва. На характер віддачі від масштабу виробництва впливає ряд факторів: 1) Появі і використання нових високопродуктивних технологій та техніки, 2) Розвиток спеціалізації та кооперація виробництва, 3) Можливість спрямування більших ресурсів на пошук нових форм та методів організації праці, 4) Економічна негнучкість , часто неефективність великих виробничик комплексів, 5) Організаційні проблеми великих підприємств пов’язані із збільшенням кількості рівнів управління, це в свою чергу веде до зниження капіталовіддачі та трудовіддачі внаслідок втрати безпосереднього контакту між робітниками і керівництвом, 6) Ризик переслідування індивідуальних а не корпоративних цілей. Ефект масштабу грає важливу роль для всіх підприємств в усіх галузях. За інших рівних умов чим більше віддача від збільшення масштабу виробництва, тим більш великі фірми діють в тій чи іншій галузі. За звичай виробничі галузі мають більший масштаб виробництва, ніж галузі сфери послуг. Через це підприємствам сфери матеріального виробництва потрібні значні капіталовкладення, щоб ці фірми змогли діяти достатньо ефективно. Галузі виробництва послуг в переважній більшості є трудомісткими, і звичайно забезпечують ефективну економічну віддачу як при великих так і малих масштабах виробництва.

 

35. Обгрунтування розширення виробничої діяльності підприємства в тривалому періоді. Графічна побудова лінії експансії.

Рівновага виробника в довготривалому періоді ілюструється точкою дотику на ізоквантно-ізокостній діаграмі. Але подібні точки можна знайти для будь-яких обсягів випуску. Вони у своїй нескінченності утворюють безперервну лінію, яку називають лінія експансії або лінія розширення діяльності підприємства в довготривалому періоді. Поведінку підприємства в будь-якому періоді диктує динаміка витрат. А на динаміку витрат в довготривалому періоді найбільше впливає масштаб виробництва. Як відомо вирізняють сталу, зростаючу та спадну віддачу від зміни масштабів виробництва. Графічно це виявляється на діаграмі довгострокових витрат підприємства: Отже ми бачимо, що до точки А довгострокові середні витрати мають тенденцію до зниження. Тобто підприємство на цьому етапі зацікавлено збільшувати виробництво, щоб отримати максимального ефекту. В точці А середні витрати досягають свого мінімуму, отже потенційні можливості економії на масштабах вже вичерпані. На ділянці після точки А середні витрати починають зростати, ми вже маємо справу з від’ємною віддачею від масштабів виробництва. На цьому етапі підприємству слід відмовитись від залучення додаткових ресурсів з метою збільшення обсягів виробництва.

 

36.Поняття “пропозиція”. Індивідуальна ринкова пропозиція. З-н пропозиції та обгрунтування його дії.

Пропозиція- це к-ть товару , яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов.Обсяг пропозиції –це к-ть товару , яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов.На пропозицію впливають цінові та нецінові фактори. Отже залежність пропозиції від факторів , що впливають на неї , виражає ф-ція пропозиції

Qsx=f(Px,Py,Pz,К,П.....),де Qsx-обсяг пропозиції товару X, Px-ціна товару X, Py-ціни альтернативних товарів , Pz- ціни на ресурси, К- технологія, що використовується при виробництві товару, П- податки і т.д.Якщо вважати вплив нецінових факторів незмінними, встановимо залежність пропозиції від ціни: Qsx=f(Px)- з-н пропозиції. З-н пропозиції визначає , що чим вища ціна товару , за ін. незмінних умов, тим більше стимулюється виробництво і продаж саме цього товару .Причини зростання пропозиції: зростає межа вир-чих можливостей, альтернативна вартість і т.д.

Графік пропозиції – крива з додатнім тангенсом кута нахилу(ст.86(9.1))

 

Зміна ціни (від P1до P2) спричиняє зміну обсягу пропозиції. Рух відбувається вздовж кривої пропозиції.

 

37 Аналіз змін у пропозиції й у розмірі (обсязі) пропопзиції: Чинники пропозиції.

Пропозиція S (Supply) це одсяг товарів, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов. Обсяг (величина) пропозиції Qs – це кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу на певних умовах.

На пропозицію, як і на попит, впливають цінові і нецінові фактори, тобто у загальному випадку пропозиція є функцією багатьох факторів. Залежність пропозиції від факторів, що впливають на неї виражає функція пропозиціїQsx=f(Px,Py,Pz,K,П,З,С,О,…), де Qsx- обсяг пропозиції товару Х за одиницю часу; Px- ціна товару Х; Py – ціни альтернативних(які можуть вироблятися з тих самих ресурсів) товарів; Pz- ціни на ресурси; K- технологія виробництва; П- податки і дотації; З- стабільність законодавства та визначенність правового поля; С- специфічні фактори (погода, зміна моди, психологічна мотивація тощо); О- очікування щодо майбутніх економічних умов;…- інші можливі фактори (структура ринку тощо).

Зміна ціни пропозиції (від Р1 до Р2)(див рис.1) спричиняє зміну обсягу пропозиції. Рух відбувається вздовж кривої пропозиції. На відміну від цього зміна нецінових факторів обумовлює зміну пропозиції. Крива пропозиції зміщується праворуч, якщо вона зростає, і ліворуч – у протилежному випадку (рис.2).

Еластичність пропозиції – характеризує реакцію виробника на коливання ціни товару, що ним виробляється. Коефіцієнт прямої еластичності ропопзиції від ціни Еs

вказує, на скільки процентів зміниться обсяг пропозиції товару за зміни ціни на 1%:

Фактори, що впливають на ел-ть: 1.мобільність товаровитобника, гнучкість і рівень завантаження виробничих потужностей підприємства; 2.характер застосовуваної технології; 3.можливості мобілізації внутрішніх та зовнішніх джерел накопичення; 4.фактор часу для зміни обсягу пропозиції.

 

38 Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.

Ринкова рівновага:”В умовах ринкової економіки взаємодія конкурентних сил приводить до синхронізації цін попиту та цін пропозиції, що обумовлює рівноважність цін попиту і пропозиції.

Р –ціна; Q – обсяг попиту; D – крива попиту; S – крива пропозиції; Е – точка перетину кривої попиту та кривої пропозиції, яка визначає рівноважну ціну (Ре) та рівноважний обсяг попиту та пропозиції (Qе). Це точка рівноваги (Е). В цій точці обсяг пропозиції буде дорівнювати обсягу попиту (Qe), завдяки чому встановлюється ціна (Ре), яка однаково задовольняє і покупців і продавців. Рівноважна ціна (Ре) – ціна, що урівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил. Якщо ціна буде нижчою, ніж Ре, надлишок попиту буде піднімати її догори (конкуренція покупців) і створювати дефіцит; якщо ціна буде вищою, ніж рівноважна Ре, пропозиція перевищить попит, створиться надлишок пропозиції (конкуренція продавців), внаслідок чого ціна буде знижуватися до рівня рівноваги (рис.2).

Рівноважна ціна та рівноважний попит мають місце на рівні, де кількість товару, яку виробники можуть і бажають поставляти, дорівнюють обсягу товару, який покупці можуть і хочуть купувати. На конкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту (D) та пропозиції (S). При ціні рівноваги (Ре) немає ані надлишку, ані дефіциту.

Л.Вальрас розглядав питання рівноваги за допомогою зміни цін: “модель коригування ринкових цін”. А.Маршал же відштовхувався від динаміки обсягів товару, не чіпаючи цін: “модель коригування випуску”.

Ціни сприяють швидкому обміну інформацією в процесі узгодження на ринку економічних інтересів продавців і покупців.

 

39. Реакція ринку на одночасні одно- та різнонаправлені зміни попиту і пропозиції.

Зміни попиту і пропозиції безперечно впливають на ціну рівноваги. Нескладний графічний аналіз дає змогу виявити цей вплив.

Здебільшого попит і пропозиція змінюються одночасно. Їх сумарний вплив передбачити дуже важко. Проте розглядаючи кожен з факторів окремо ми можемо оцінити і проаналізувати їх взаємодію.

На малюнку, зображено випадок коли спочатку рівновага на ринку встановилася в точці Е1. Після цього відбувається дві події. Припустимо, що ціни на сировину зросли, це в свою чергу призводить до зменшення пропозиції, лінія пропозиції зсувається ліворуч. Одночасно збільшується попит на товар через більшу заможність споживачів. Це викликає зсув лінії попиту праворуч. Отже відбувся рух попиту і пропозиції в протилежних напрямках. В результаті це призвело до встановлення нової рівноваги в точці Е2. Безперечно нова рівноважна ціна вище за попередню. Більш спірним в данному випадку є питання зміни обсягу рівноваги. Відповідь буде залежити від того, який фактор виявиться домінуючим. В нашому випадку домінуючим фактором виявився зростаючий попит. Отже рівноважний обсяг збільшився.

Картина 2: збільшився як попит так і пропозиція (однонаправлена зміна).

Отже за тією ж схемою відбувся зсув ліній попиту і пропозиції праворуч. Рівновага перейшла з точки Е1 в точку Е2. В данному випадку безперечно відбудеться збільшення рівноважного обсягу. Зміна ціни залежить від того, який фактор виявиться домінуючим, чи то збільшення попиту або збільшення пропозиції. В нашому другому прикладі таким фактором виявився зростаючий попит, отже рівноважна ціна зростає.

 

40.Сутність і взаємозв’язок показників середньої граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.

За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний лише пристосовуватись до ринкової ціни і виступає як <price-taker>, тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає ,що обсяг товарів,який споживачі мають намір та взмозі купити у даного продавця ,може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар (мал.на ст.96(10.3))

Коли крива попиту окремої фірми – горизонтальна лінія, фірма може продати додаткову одиницю продукції не знижуючи ціну. В результаті загальна виручка зростає на суму, яка дорівнює ціні. Водночас середня сума виручки , яку одержує фірма , також дорівнює ціні. Отже крива попиту D для окремої фірми на ринку з конкуренцією являє собою і крива середньої виручки , і криву граничної виручки.

AR=MR=P=D(мал.10.4 ст.96)

 

40.Сутність і взаємозв’язок показників середньої граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.

За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний лише пристосовуватись до ринкової ціни і виступає як <price-taker>, тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає ,що обсяг товарів,який споживачі мають намір та взмозі купити у даного продавця ,може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар (мал.на ст.96(10.3))

Коли крива попиту окремої фірми – горизонтальна лінія, фірма може продати додаткову одиницю продукції не знижуючи ціну. В результаті загальна виручка зростає на суму, яка дорівнює ціні. Водночас середня сума виручки , яку одержує фірма , також дорівнює ціні. Отже крива попиту D для окремої фірми на ринку з конкуренцією являє собою і крива середньої виручки , і криву граничної виручки.

AR=MR=P=D(мал.10.4 ст.96)

 

41. Стратегія поведінки підприємства за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.

В КП фірма не може змінити кількість обладнання яке вона використовує і може максимізувати свої прибутки (або мінімізувати збитки) тільки змінюючи Q шляхом зміни застосовуваних змінних ресурсів (робочої сили, матеріалів і т.д.).

Основні характеристики чистої конкуренції: 1. Дуже велика кількість фірм, незалежних одна від одної; 2. Стандартизована продукція; 3. Вільний вхід і вихід з ринку; 4. “Price taker”. В конкурентному середовищі Q однієї фірми настільки малий, що вона не може відчутно впливати на рівень Р, що встановлюється на основі сукупного попиту та пропозиції. => Р для окремої фірми є незмінною в КП. => ED=¥ => PE=D=AR=MR

За таких умов для фірми існує три питання: 1. Чи варто виробляти продукцію? 2. Якщо так, то який Q вибрати? 3. Які прибутки чи збитки при цьому будуть?

В КП частина витрат фірми є незмінними (постійними), тобто такими, що не залежать від Q і їх фірма буде нести навіть при закритті (FC) => Фірма повинна виробляти в КП, коли виробництво або приносить економічний прибуток, або зменшує збитки, які фірма несе через наявність FC.

Для фірми за таких умов існує 3 можливі стратегії поведінки: 1. максимізації прибутку; 2. мінімізація збитків; 3. закриття фірми (фірма просто не випускає продукцію бо в КП у фірми нема достатньо часу, щоб вийти з бізнесу; ця стратегія є підвипадком 2).

Для визначення оптимального Q та вибору стратегії поведінки існує два підходи: 1) порівняння TR та TC; 2) порівняння MR і MC

Економічний прибуток або збитки фірми можна визначити за формулою П = TR – TC (1) (якщо різниця додатна – то прибуток якщо від’ємна – то збитки)

Порівняння TR та TC

TR є прямою бо незмінна P. Форма TC відповідає закону спадної віддачі. Оптимальний об’єм виробництва досягається при Q2, оскільки в цій точці максимальна різниця TR і TC (стратегія максимізації прибутку). Коли Q Є (0;Q1) U (Q3;µ), то виробництво є збитковим. Точки a і b є точками критичного об’єму виробництва.

Порівняння MR і MC

Знайдемо першу похідну від формули (1):. Будь-яка функція досягає свого максимального значення тоді, коли її перша похідна дорівнює 0, тобто, а значить 0 = MR - MC => MR = MC. Тобто фірма буде максимізувати свій прибуток (мінімізувати свої збитки) тоді, коли граничні витрати на виробництво одиниці продукції дорівнюють граничному доходу від її виробництва.

 

42. Стратегія поведінки конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію.

Кожна фірма прагне максимізувати свій П. Оскільки П = TR – TC, то 0 = MR – MC => MR = MC. Правило підприємця: фірма отримує максимальний П при випуску такого Q, за якого MC = MR. Це правило справедливе для будь-якого ринку, а для ринку з чистою конкуренцією воно набуває наступного вигляду MC = MR = AR = P = D.

Ціна на ринку може змінюватися і у зв’язку з цим може виникнути кілька ситуацій, в яких опиниться фірма, і залежно від цього фірма повинна вибрати ту чи іншу стратегію розвитку. Ці випадки проілюстровані на мал.

Якщо на ринку встановиться ціна на рівні P5, то виробник має вибрати Q = Q5, бо саме при цьому об’ємі MR = MC. Цей об’єм дасть TRQ5=S0P5eQ5, TCQ5=S0hfQ5, а прибуток становитиме П=TR-TC=ShP5ef.

ef=величина середнього прибутку.

При ціні P1 фірма вибирає стратегію закриття (фірма не випускає продукцію), тому, що в даному випадку фірма буде нести найменші збитки. Якщо вона не припинить випуск, то їй прийдеться компенсувати і постійні і частину змінних витрат з іншого джерела ніж отримана виручка, а після закриття потрібно буде відшкодовувати тільки постійні витрати. При ціні P2 фірма може як закритись, так і продовжити випуск (вибір стратегії залежить від перспективи розвитку у майбутньому), в цьому випадку фірма доходом від виробництва компенсує усі змінні витрати. При ціні P3 фірма досягає рівноваги у точці с, фірма вибирає стратегію мінімізації збитків: суть в тому, що з доходу можна погасити всі змінні витрати і частину постійних (прийнятна тільки у короткостроковому періоді). При ціні P4 фірма досягає точки беззбитковості, коли вона не отримує економічного прибутку, але й не несе збитків. І нарешті при ціні P5 фірма досягає рівноваги в точці e і при цьому отримує економічний прибуток.

Отже, за умов досконалої конкуренції індивідуальна пропозиція виробника характеризується лінією граничних витрат, що знаходиться вище мінімуму AVC (відрізок bced).

 

43. Рівновага фірми, галузі, ринку в тривалому періоді за умов досконалої конкуренції.

ДП дозволяє фірмам вносити зміни, які вони не можуть здійснити в КП. В КП в галузі існує певна кількість фірм, кожна з яких має незмінну кількість обладнання. Фірми можуть закриватися, у тому сенсі, що вони виробляють 0 одиниць продукції в КП, але у них нема достатньо часу щоб ліквідувати свої активи і вийти з бізнесу. І навпаки, в ДП фірми, що знаходяться в галузі, мають достатньо часу для того, щоб розширити чи зменшити свої виробничі потужності, і що є більш важливим, кількість фірм може або з>, або з< по мірі того, як нові фірми входять на ринок чи вже існуючі покидають його. Спрощено можна сказати, що фірми які мають збитки покидають ринок.

У ДП довгострокова рівновага встановлюється на рівні, коли P = мінімуму ATC середньостатистичної фірми або P = SATCmin = LATCmin = LMC . Це означає, що у ДП підприємець ніколи не має Пек. Нульовий Пек свідчить про найкращий з усіх можливих методів використання всіх р-сів (внутрішніх і зовнішніх). Доведення цього твердження проілюстровано на мал.

Нехай на ринку рівновага встановиться при ціні P1, причому на ринку буде продаватися Q1 продукції, а кожна фірма буде випускати qоп. Сприятливе зміщення у попиті з D1 до D2 підніме ціну на ринку до P2, у зв’язку з чим збільшиться MR фірми і завдяки цьому фірми будуть отримувати економічний прибуток. Прибутки спонукають нові фірми до входження на ринок, що збільшить пропозицію з S1 до S2 і знизить ціну до того рівня коли вона знов буде становити P1, а економічний прибуток фірм не стане рівним 0. Нова рівновага встановиться при ціні P1 і об’ємі Q2.

При негативній зміні попиту на ринку з D1 до D3 порушить первісну рівновагу на ринку і викличе збитки у фірм. Збитки змусять деякі фірми покинути ринок, що зменшить пропозицію з S1 до S3 і це збільшить ціну до такого рівня, поки всі збитки не зникнуть. Рівновага встановиться при P3 і об’ємі Q3.

В усіх випадках після встановлення рівноваги на ринку для фірми оптимальною буде кількість qоп, а кількість продукції, що пропонується на ринку буде змінюватись завдяки вступу та виходу фірм з ринку.

З вищесказаного можна зробити висновок, що досконала конкуренція є найбільш ефективною моделлю ринку бо:

1.При досконалій конкуренції підприємці прагнуть максимізувати свій R за рахунок зменшення C, а не за рахунок P, що дає для сус-ва найкраще використання обмежених ресурсів.

2.Встановлення рівноважної ціни дозволяє урівноважити надлишки виробника і споживача.

 

44. Ефективність ринків досконалої конкуренції.

Досконала конкуренція — це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

• дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання про­дукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну (атомістичність ринку);

• однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є одна­ковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових по­слуг та особистих зв'язків між постачальниками та покупцями), іна­кше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;

• прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;

відсутність вхідних і вихідних бар 'єрів до ринку.

Совершенная конкуренция совершенна в том смысле, что при такой организации рынка каждое пред­приятие сможет продать по данной рыночной цене столько продукции, сколько оно пожелает, а на уровень рыночной цены не сможет повлиять ни отдельный продавец, ни от­дельный покупатель.Встановлення ціни більшої за рівноважну призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рів­новажну до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівнова­ги приводить у дію ринковий механізм, який, за інших незмінних умов, повертає ринок у рівноважний стан. За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний ли­ше пристосуватися до ринкової ціни і виступає як «price-taker», тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає, що обсяг товарів, який споживачі мають на­мір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар. При цьому середній виторг підприємства AR, його гра­ничний виторг MR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Загальний виторг TR збільшується зі збільшенням випуску продукції За умов будь-якої ринкової структури підприємство намагається максимізувати свійприбуток, вибираючи для цього відповідний об­сяг виробництва. Отже, особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме підприємство для максимізації свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності MR = МС = Р. За інших рівних умов підприємство для встановлення максимуму свого прибутку може використовувати два порівняльні методи: за першим порівнюються величини загального виторгу і загальних ви­трат, за другим — зіставляються граничні величини виторгу та ви­трат.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ:

Конкурентне підприємство — підприємство, яке продає свою продук­цію на ринку досконалої конкуренції.

Максимізація прибутку — максимізація різниці між валовим витор­гом і валовими витратами (TR - ТС). Основні методи максимізації прибут­ку: метод сукупного аналізу — зіставлення сукупних величин; метод гра­ничного аналізу — зіставлення граничних величин.

Рівноважна ціна — ціна, що врівноважує попит і пропозицію внаслі­док взаємодії конкурентних сил.

Рівноважна кількість товару — кількість товару, що реалізується на ринку за рівноважною ціною.

 

 

Ринкова рівновага — ситуація, коли наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються, тому за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту.

45. Поняття і види монополії. Характеристика бар’єрів до вступу конкурентів у монополізовану галузь.

Монополія – це така ринкова модель, в якій існує один продавець товару, що не має близьких замінників і підприємець має повну (абсолютну) владу над P внаслідок жорстких вхідних бар’єрів в дану галузь.

Характерні риси монополії: 1. Єдиний продавець (чистий монополіст являє собою всю галузь); 2. Нема близьких замінників (покупець повинен або купляти продукт монополіста, або відмовлятися від нього); 3. “Price maker”. Монополіст повністю контролює ціну і “диктує” її; 4. Наявність бар’єрів для входу на ринок.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.024 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал