Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.

37.

Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних конструкцій, які вивчає синтаксис.

Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні (сполучникові та безсполучникові).

Використання синтаксичних конструкцій у діловому мовленні характеризується певними особливостями. Для документів властивий розповідний характер висловлювання. У них використовується прямий порядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить, обставина в різних місцях речення залежно від значення, способу вираження, напр.: Спеціальний стаж іноді підтверджується показаннями свідків. У діловому стилі допускається розташування присудка перед підметом у словах автора, які розривають пряму мову або стоять після неї, а також у реченнях, на початку яких є обставинні слова, напр.: " У Володимирі-Волинському працює сьогодні біля 1200 підприємств", – інформує міський голова Дмитро Петрович Кравчук; На території України діють норми безплатної видачі робітникам спеціального одягу.

Тексти офіційно-ділового стилю містять прості речення, часто складні з підрядними з'ясувальними, означальними, мети, умови. Прості й складні речення можуть ускладнюватися відокремленими, однорідними членами, вставними словами й виразами та ін. У реченнях вживаються пасивні структури з дієсловами на -ться, інфінітивні конструкції, наказові форми дієслів, безособові форми на -но, -то, словосполучення дієслівного типу, дієприкметникові, дієприслівникові звороти, пряма мова з метою посилання на прийняті закони, видані розпорядження, напр.: проект обговорюється, здійснити обмін, затверджено на засіданні, взяти на себе зобов'язання, зважаючи на відзначене, хочемо висловити думку; питання, розглянуте на зборах.

Или

ОСОБЛИВОСТІ СИНТАКСИСУ ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯСинтаксис

(від грец. syntaxis – побудова, устрій, зв’язок) – це розділ граматики, щовивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв’язку слів у словосполученній реченні.Правила й закони ділового мовлення торкаються й побудови тексту. Завдякидотриманню синтаксичних норм досягається стрункості викладу, чіткості і логічності тексту.Основні синтаксичні норми – це дотримання прямого порядку слів, правильна побудоваоднорідних членів речення, точність у поєднанні словосполучень зв’язком керування, правильна координація присудка з підметом, нормативне вживання дієприслівниковихзворотів, непрямої мови.Характер побудови тексту у писемному діловому мовленні має свої особливості.У діловій документації преважає розповідна форма викладу, адже стиль нейтральний, беземоційний, стандартизований. Речення вживаються і прості, і складні за структурою.Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні – “вимога чітко імістко виражати значний за обсягом і складний за змістом матеріал. Речення має бутицілісним і передавати інформацію в усій складності залежностей і зв’язків”.

Ускладносурядних реченнях сполучники, які врегульовують ці зв’язки, єднають (

і, та, нетільки...а й

), зіставляють, протиставляють

(а, але)

розділяють

(або, чи

), у складнопідряднихвідтворюють різноманітні семантичні відношення: причинові, наслідкові, умовні, допустові, означальні, місця, часу, мети

(через те що, оскільки, якщо...то, для того щоб, незважаючи нате що, перш ніж, після того як, коли, який)

та ін.Для логічно послідовного викладу застосовують певні

скріпи

, які допомагаютьпоєднувати компоненти думки. Цю роль можуть виконувати вставні слова (

по-перше, по-друге

,

отже, таким чином, як відомо, як зазначалось

та ін.), початкові займенникові зв’язки(

цей, такий, той

), синтаксичні конструкції з початковими “канцелярськимиприйменниками”

(у зв’язку з

,

відповідно до, незважаючи на

), дієприслівникові звороти(

Беручи це до уваги..., Взявши до відома..., Відповідаючи на ваш запит...)

тощо.Типова ознака ділового стилю – використання

віддієслівних іменників

. Вонистворюють загальне уявлення про діію, забезпечують однозначність, надають документамофіційності (

перевірка, здійснення, підвищення, знецінення, призначення, вклячення, створення, поліпшення

). Вживаючи віддієслівні іменники, потрібно намагатися нестворювати однотипних ланцюжків з цих іменників, які роблять речення громіздким, немилозвучним (

питання вираження відношення..., поліпшення використання реінвестування...).

У таких випадках один з віддієслівних іменників можна замінитидієсловом в неозначеній формі (

поліпшити

використання)

або замінити його підрядним реченням мети (

щоб поліпшити використання)

“Є ще одна причина широкого вживання вділовому стилі віддіієслівних іменників. Дієслова на їхньому місці за допомогою властивихїм категорій виду, стану, часу створювали б у діловому стилі атмосферу вільної невимушеної розмови. Віддієслівні іменники, не маючи цих категорій, забезпечують потрібну діловомустилю однозначність, чіткість.У ділових документах часто вживають

розщеплені присудки.

Розщепленні присудка – це заміна однослівного присудка двослівним. Наприклад:

подякувати – висловити подяку, погодитись – висловити згоду, шукати – здійснювати пошук, перевірити – провестиперевірку, сумніватися – виявити сумнів, рекомендувати – надати рекомендації,

38.