Творення і правопис прислівників

Непохідних прислівників є небагато. Більшість їх утворилися від прикметників, іменників, числівників, займенників, інших прислівників. Прислівники можуть писатися разом, через дефіс, через два дефіси й окремими словами. Їхній правопис великою мірою залежить від способу творення їх і від значення їхніх компонентів.
1. Частина прислівників утворилася від прикметників та дієприкметників за допомогою суфікса -о, рідше -е. Прислівники, утворені таким чином, повністю зберігають усі правописні особливості прикметникових чи дієприкметникових основ: тума нн ий — тума нн о, невблага нн ий — невблага нн о, шале н ий — шале н о, блідо-рожевий — блідо-рожево, гарячий — гаряче.
Якщо прислівники утворено від якісних прикметників, що мають ступені порівняння, то й вони теж мають ступені порівняння, які творяться так само, як і в прикметників: глибоко — глибше, найглибше; близько — ближче, найближче; високо — вище, найвище; погано — гірше, найгірше; туго — тугіше, найтугіше.
2. Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником, колишньою короткою формою прикметника, числівником, займенником, прислівником, звичайно пишуться разом. Наприклад: вгору, згори, напам’ять, дощенту, спідлоба; віддавна, востаннє, допізна, дочиста, нашвидку, попросту; вперше, вдвоє, утричі, вчетверо, утрьох, поодинці, подвічі; передусім, потім, внічию, настільки; віднині, відтоді, дотепер, післязавтра, повсюди.
Проте є відхилення від цього правила.
Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо. Це зумовлене тим, що вони ще не зовсім втратили своє іменникове значення; порівняйте: без відома — без мого відома; на скаку — на всьому скаку; за дня — за білого дня; до пуття — до якогось пуття; а також: без угаву, до вподоби, на світанку, по змозі, по правді, по черзі, уві сні, у стократ тощо. Написання таких прислівникових сполучень, звичайно, перевіряють за словником.
Два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: на-гора і по-латині.
З-поміж прислівників, утворених поєднанням прийменника з числівником, окремо пишуться тільки прислівники типу по одному, по двоє, по троє, по четверо, а через дефіс — по-перше, по-друге, по-третє і т. д.
Окремо пишеться прийменник з прислівником тільки в тому разі, якщо прислівник має значення іменника: на відмінно (на відмінну оцінку), не відкладай на завтра (на завтрашній день).
3. Якщо прислівник утворено від повного прикметника (або займенника) на -ому (-ему) приєднанням до нього прийменника по; то він пишеться через дефіс: по -нов ому, по -серйозн ому, по -мо єму, по -інш ому, по -українськ ому, по -батьківськ ому, по -заяч ому, по -латинськ ому. Деякі з цих прислівників можуть мати форму на -и: по -українськ и, по -батьківськ и, по -заяч и, по -вовч и. У них у кінці завжди пишеться буква и. Виняток становить прислівник по -латин і.
Три прислівники прикметникового походження пишуться окремо, а саме: в основному, в цілому, в середньому.
4. Прислівники, що пишуться разом або через дефіс, слід відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з іменниками, повними прикметниками, числівниками та займенниками, які пишуться окремо.

5. Прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пишуться разом: босими ногами — босоніж; обома руками — обіруч, в різні боки — врізнобіч, на швидку руку — нашвидкуруч; чимдуж, чимраз, чимскоріш.
Але в кількох прислівникових сполученнях усі частини пишуться окремо: тим часом (хоч у сполучнику разом: тимчасом як), все одно, все рівно.
Прислівник геть-чисто пишеться через дефіс.
Прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ледве-ледве, далеко-далеко, рано-вранці, давним-давно, повік-віків, врешті-решт, зроду-віку, тишком-нишком, сам-один, сяк-так, більш-менш, видимо-невидимо.
Деякі з них пишуться через два дефіси, а саме: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, десь-не-десь, коли-не-коли, хоч-не-хоч, будь-що-будь.
Три прислівники пишуться окремо й через дефіс: з давніх-давен (але: з усіх усюд), з діда-прадіда, без кінця-краю.
Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого іменника, числівника чи займенника в різних відмінках з прийменником або без нього, пишуться окремо — двома і більше словами: день у день, рік у рік, раз у раз, раз по раз, ніч крізь ніч, час від часу, раз від разу, раз за разом, день при дні, від ранку до вечора, з боку на бік, з дня на день, з роду в рід, з кінця в кінець, кінець кінцем; один по одному, один за одним, один одинцем, одним одно; сам на сам (але: сам-один).
Прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього пишуться через дефіси тому, що тут повторюється та сама застигла форма слова (родовий відмінок), а не різні, як, скажімо, у сполученні раз у раз, де маємо поєднання називного відмінка із знахідним, або в сполученні кінець кінцем, де поєднано називний відмінок з орудним.

35.

Проблематика перекладу прийменникових конструкцій полягає в лексиці та пов’язаною з нею проблемою пошуку перекладацьких відповідників в мові перекладу, в розбіжностях перекладу прийменникових конструкцій. Перш за все, це розбіжність в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій.

Мета статті – порівняльний аналіз прийменникових конструкцій з по в діловому мовленні при перекладі з російської мови українською на матеріалі дібраних словосполучень зі словників.

Об’єктом статті стали прийменникові конструкції з по.

Методи дослідження – описовий, порівняльно-зіставний, семантичний.

Прийменниковою конструкцією називається прийменник разом з відмінковими закінченнями іменників (або займенників), або відповідне безприйменникове словосполучення. Наприклад, російський вираз " бежать по тропинке " залежно від змісту речення, що перекладається, українською можна перекласти кількома прийменниковими конструкціями: " бігти по стежці", " бігти вздовж стежки", " бігти стежкою".

Проблема статусу прийменника тісно пов’язана з питанням про його семантику. Надання прийменнику статусу слова (службового чи повнозначного, самостійного) означає виділення в нього не тільки граматичного, а й лексичного значення, оскільки саме слову притаманна єдність лексичного і граматичного значень. Прийменники можуть істотно впливати на зміст цілого вислову, а іноді робити його діаметрально протилежним: працювати до обіду – працювати по обіді. Можна погодитися з висновками І.Кучеренка, який стверджує, що прийменник щодо значення принципово не відрізняється від інших слів: у ньому знаходять відображення об’єктивно існуючі явища дійсності. Але значення прийменника має свої особливості. Насамперед воно визначається високим ступенем узагальненості, який, однак, не означає «збіднення», «стирання» чи навіть «втрати» лексичного значення. Через таку особливість прийменникове значення – конкретне в кожному окремому випадку – розкривається в контексті, у сполученні з іншими словами [2, с.22]. Деякі прийменники мають чітко виражене стилістичне забарвлення, що визначає і сферу вживання словосполучень, до складу яких вони входять. Так, похідні складені прийменники типу на думку, з точки зору, за повідомленням та інші сприяють послідовності викладу змісту наукової інформації, тому їх уживають у текстах наукового стилю. Для мови ділових паперів характерні усталені прийменникові сполучення, наприклад: з метою, до уваги, у зв’язку з тим, з приводу тощо.

У словосполученнях із прийменниками виявляється і своєрідна національна специфіка мови. Так, щоб висловити мету дії, в українській мові нормативно використовувати конструкції з прийменником по: піти по воду, а не за водою, бо цей зворот означає услід, як піти за (услід) братом; щоб означити вид діяльності, вживають у синтаксичній конструкції прийменник з, а не по: майстер спорту з боксу, заступник директора з виховної роботи тощо.

Таким чином, прийменник – це один із засобів мови, ефективне засвоєння якого допомагає оволодіти правильним, комунікативно доцільним українським мовленням.

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками:

за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією;

з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось);

на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;

для: курси для вивчення; комісія для складання актів;

після: після одержання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після розгляду (чогось);

у (в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках;

по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі;

по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям.

Наведемо приклади усталених прийменникових конструкцій з по при перекладі з російської мови українською у діловому стилі.

По заказу – на замовлення

По закону – згідно з законом

По моим сведениям – за моїми відомостями

По поручению – за дорученням

По приказу – за наказом

По просьбе – на прохання

По собственной воле – з власної волі

По собственному желанию – за власним бажанням

Послать по почте – надіслати поштою

По требованию – на вимогу

По указанию – за вказівкою

Прийти по делу – прийти у справі

Принять во внимание – взяти до уваги

Принять к сведению – взяти до відома

При любой погоде – за будь-якої погоди

Приплось по вкусу – припало до смаку

Работать по схеме – працювати за схемою

Отже, прийменник по використовується в українській мові для вираження багатьох відношень, однак він не універсальний, як у російській мові. Через посередництво російської мови великої сили набули конструкції з прийменником по. Вони безпідставно замінили власне українські конструкції. Такі конструкції, відтіснивши природні, поширилися в офіційно-діловій, науковій, навчальній сферах, стали звичними у побутовому мовленні.

36.

1 Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками

адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, отже, отож, притім, притому, причому, проте, себто, тобто, цеюто, щоб, якби, якщо; також слова абощо, тощо

Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не піддаються.

Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили

Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос.

Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, коли б я не приїхав?

Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із частками би та займенника що за допомогою контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос.

Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання! Якщо хочеш, допоможу тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.